§ 2. Гарантії законності.

Поняття і юридичні гарантії законності.

Гарантії - комплекс засобів і способів, спрямованих на забезпечення суворого і неухильного дотримання і виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин.

Існує дві категорії гарантій законності: загальні та юридичні. Зрозуміло, що основними гарантіями є юридичні, які, у свою чергу, поділяються на конституційно- правові та спеціально-юридичні.

Спеціально-юридичні гарантії - це система правових засобів і інститутів права, за допомогою яких забезпечується дотримання і виконання законів.

До спеціально-юридичних гарантій належать наступні:

Обов'язок держави й інших суб'єктів суспільних відносин строго дотримувати і виконувати закони при здійсненні своєї діяльності. Під державою тут маються на увазі органи держави та посадові особи. Дійсно, існує спеціальне законодавство, присвячене тим чи іншим органами чи посадовим особам. Так, в Україні 16 грудня 1993 року було прийнято Закон “Про державну службу”, який регулює суспільні відносини, що охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Державні службовці зобов’язані строго дотримувати і виконувати цей закон.

Нормативне роз'яснення законів. Як приклад, можна навести ч. 1 ст. 11 Закону України „Про статус суддів” від 15 грудня 1992 року, яка зазначає, що „незалежність суддів забезпечується... забороною під загрозою відповідальності втручання у здійснення правосуддя”^[102]. Роз’яснюючи положення стосовно втручання, Пленум Верховного Суду України 12 квітня 1996 року видав Постанову № 4 „Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів”, де у п. 4 зазначив: „Під втручанням у діяльність по здійсненню правосуддя слід розуміти будь-який вплив на суддю (прохання, вказівку, вимогу, критику судді у засобах

масової інформації до вирішення справи тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити їх до вчинення чи невчинення певних процесуальних дійабо ухвала бажаного судового рішення.

Таке визначення „втручання у здійснення правосуддя”, що було здійснене Верховним Судом України і є нормативним роз’ясненням.

Норми, що регулюють державний примус. Мається на увазі порядок, процес здійснення державного примусу (регулюється процесуальними нормами адміністративного, кримінально-процесуального та цивільно-процесуального права).

Норми, що передбачають юридичні санкції. Мається на увазі законодавчий перелік санкцій (регулюється матеріальними нормами трудового, адміністративного, цивільного та кримінального права).

Індивідуально-правові акти. Індивідуально-правові акти спрямовані на врегулювання конкретних суспільних відносин і у випадку їх повної відповідності нормативно-правовим актам вони можуть бути гарантіями законності.

Конституційно-правові засоби - це система інститутів конституційного права, за допомогою яких забезпечується дотримання та виконання законів.

До таких засобів відноситься наявність Конституційного суду, а також принцип “Конституція - закон прямої дії”. Останній означає, що норми Конституції можна захищати в судовому порядку. Цим досить вдало довгий час користувалися в РФ, Конституція якої передбачає альтернативну цивільну службу. Відсутність відповідного закону не перешкодила призовникам подавати позови до суду з вимогою надання їм можливості реалізувати їх конституційне право на альтернативну цивільну службу.

Загальні гарантії законності.

Загальними гарантіями законності визнаються міжнародні гарантії, політичні гарантії, економічні і ідеологічні гарантії.

Міжнародними гарантіями визнаються ті засоби, за допомогою яких міжнародна спільнота може впливати на стан дотримання законності в національних державах. До таких гарантій належить право міжнародних спільнот видавати рекомендаційні (наприклад, Загальна декларація прав людини) та загальнообов’язкові (Міжнародний пакт про громадянські і політичні права) акти, а також застосовувати міжнародні санкції до тих країн, що порушують чи дотримують ці акти.

Політичними гарантіями є розвинута система народовладдя, свобода самовизначення особистості, об'єднання громадян в організації за різними інтересами. Зазначені політичні гарантії ведуть до демократії. Говорячи про співвідношення законності й демократії, слід наголосити наступне: справжня правова законність передбачає як видання, так і дотримання, виконання тільки демократичних за змістом законів; законність у правовій державі повинна спиратися на дійсно демократичну рівність громадян перед законом, рівність їх основних прав і свобод, рівність правової охорони і захисту; законність припускає існування демократичного порядку підконтрольності державного апарата народу; дотримання законності є необхідною умовою охорони демократичних прав і свобод громадян; для найбільш повного й адекватного вираження в правових нормах інтересів і волі різних верств населення і народу в цілому, необхідно діяти в рамках законності, тобто строго дотримувати встановлену законом демократичну процедуру прийняття законів; законність покликана охороняти інститути демократії від проявів сваволі з боку посадових осіб державних органів, а також громадян, і в такий спосіб забезпечувати демократизм у діяльності державного механізму, політичної системи,

плюралізм у всіх сферах суспільного і державного життя; законність сприяє діяльності всіх суб'єктів політичного життя в рамках конституційно-правового порядку, виступає гарантом захисту від монополізації права на здійснення політичної влади якоюсь структурною частиною державної влади.

Економічними гарантіями визнаються юридична рівність усіх форм власності, рівність економічних можливостей суб'єктів суспільних відносин. Юридична рівність всіх форм власності, як і рівність економічних можливостей суб’єктів суспільних відносин дозволяє людям багатіти.

Ідеологічні гарантії - це комплекс морально-правових уяв про необхідність і користь законослухняної поведінки. Багато в чому ідеологічні гарантії залежать від правосвідомості населення.

Види гарантій.

Таблиця 20.1.

Питання для самоконтролю.

гарантії законності?

спеціально-юридичні гарантії законності? конституційно-правові засоби? ідеологічні гарантії законності?