§ 3. Теорії про основу права

Теорія нормативізму.

Основоположником нормативізму був австрійський юрист Г. Кельзен.

Суть теорії полягала у тому, що право є сукупністю норм, що зовні

виражаються у законах та інших нормативних актів.

Сучасне розуміння права в рамках теорії нормативізму можна уявити у вигляді наступних елементів:

1) Право - це система взаємопов’язаних та взаємодіючих норм, викладених у текстах нормативних актів.

2) Норми права видаються державою, в них виражається державна воля, зведена в закон.

3) Норми права регулюють найважливіші суспільні відносини.

4) Саме право та його реалізація, у випадку необхідності, забезпечується примусовою силою держави.

5) Від норм залежить виникнення правовідносин, формування правосвідомості, правова поведінка.

Позитивне значення нормативізму полягало у тому, що:

1) дозволяє створювати і удосконалювати систему законодавства;

2) забезпечує певний режим законності, одноманітність застосування норм та індивідуально-владних приписів;

3) сприяє формуванню „нормативного” уявлення про право як формально логічної основи правосвідомості громадян;

4) забезпечує формальну визначеність права, що дозволяє чітко визначити права та обов’язки суб’єктів, фіксувати заходи та засоби державного примусу;

5) дозволяє абстрагуватися від класово-політичних характеристик права, що особливо важливо в умовах застосування права.

Негативізм нормативного підходу вбачається у його запереченні обумовленості права потребами суспільного розвитку, ігноруванні природних і моральних засад у праві та ролі правосвідомості у реалізації юридичних норм, абсолютизації державного впливу на правову систему.

Психологічна теорія.

Психологічна теорія права розпочинає свій рух на початку XX століття в Німеччині (Г.Ф. Кнапп), Франції (Г. Тард) та Росії (Л. Петражицький).

Послідовниками цієї теорії були А. Росс (скандинавська або упсальська школа права), Г. Гурвич (французька школа мікросоціології права), М. Рейснер.

Суть психологічної теорії права полягало у тому, що вона розрізняла позитивне право, яке офіційно діяло у державі, та інтуїтивне право, витоки якого містилися у психіці людей і складаються з того, що вони, їх групи та об’єднання переживають як право. Позитивне право, що виражалося в законах та інших актах, було мало відомим громадянам.

Інша річ - інтуїтивне право, з яким людині доводилося стикатися майже весь час. Серед різних психологічних станів людей на перший план висуваються емоції - імпульсні переживання, які стимулюють людей до певних дій.

Такі емоції Л. Петражицький поділив на дві групи:

1) Імперативні чи моральні емоції - передбачають одностороннє переживання особою обов’язку вчинити ту чи іншу дію стосовно іншої особи, однак воно не супроводжується переживанням іншої сторони права вимагати виконання вказаного обов’язку. Наприклад, переживання перехожим обов’язку подати милостиню жебракові. Це є особистою справою перехожого. В свою чергу, жебрак не переживає при цьому права вимагати від перехожого виконання цього обов’язку.

2) Імперативно-атрибутивні або правові емоції - двостороння емоція, за якою переживання однією особою обов’язку стосовно іншої особи поєднується з переживанням останньою права вимагати виконання зазначеного обов’язку. Наприклад, відносини продавця та покупця.

З таких двосторонніх імперативно-атрибутивних емоцій і складається інтуїтивне, психічне право, якому, на думку, Л. Петражицького, належить первинне місце в регулюванні майнових, сімейних, спадкових та інших відносин, що постійно виникають у житті людей. При цьому вчений виходив з того, що скільки людей, стільки і може бути інтуїтивних прав³⁵.

Соціологічна юриспруденція.

Соціологічна теорія права зародилась ще в середині XIX століття. її найвидатнішими представниками були Є. Ерліх, Р. Паунд, Дж. Дьюї, Д. Френк, С. Муромцев, П. Стучка та інші.

Соціологічна теорія права розглядає право як емпіричне явище. Її основний постулат полягає у тому, що право слід шукати не у нормі чи у психіці, а у реальному житті. В основу поняття права покладені суспільні відносини, що захищаються державою. Норми закону та правосвідомість не заперечуються, проте і не визнаються правом. Вони є ознаками права, а саме право - це порядок у суспільних відносинах, у діях людей. Виявити суть такого порядку , вирішити спір у тій чи іншій конкретній ситуації повинні були судові чи адміністративні органи. Саме тому свобода суддівських та управлінських рішень була найхарактернішою ознакою соціологічної юриспруденції.

Існує чотири основних напрямки в соціологічній юриспруденції: марксизм, теорія вільного права, інструментально-прагматичний підхід та концепція солідаризму.

Марксизм є найбільш ортодоксальним напрямком в соціологічній юриспруденції. Найвідомішими представниками марксистського напрямку був П. Стучка, А. Вишинський та інші радянські правознавці.

Згідно їх поглядів право було нічим іншим як зведена в закон воля економічно пануючого класу.

Менш ортодоксальною виявилася теорія вільного права, основоположником якої був Є. Ерліх. У 1913 році він видав книгу „Основи соціології права”, де виклав суть теорії у наступному постулаті: „центр розвитку права в наш час, як і у всі часи, - не в законодавстві, не в юриспруденції, не в судовій практиці, а у самому суспільстві”. І ще: „Щоб зрозуміти витоки, розвиток і сутність права, слід насамперед дослідити порядок, що існує у суспільних союзах. Причиною невдач

усіх попередніх спроб пояснити право полягала у тому, що вони виходили з

„36

правових приписів, а не з цього порядку

Інструментально-прагматичний підхід було розвинуто у праці американського юриста Р.

Автор концепції солідаризму Л. Дюгі вважав, що право витікає безпосередньо із соціальної солідарності^[32].

Питання для самоконтролю.

1. Які з теорій права є основними за їх основою.

2. Які теорії входять до соціологічної юриспруденції?

3. В чому полягала суть нормативізму?

4 . Що таке Основна норма?

5. В чому вбачається негативізм нормативізму?

6. Хто був основоположником нормативізму?

7 . Хто був основоположником психологічної школи права в Німеччині, Франції та Росії?

8. Хто був прихильником психологічної теорії права?

9. В чому суть психологічної теорії права?

10. Який основний постулат соціологічної юриспруденції?

11. Хто був прихильником соціологічної юриспруденції?

12. Хто був основоположником марксистського напрямку в соціологічній юриспруденції?

13. В чому суть марксистського підходу до права?

14 . Хто був основоположником теорії вільного права?

15. Хто був основоположником інструментально- прагматичного підходу до права?

16. Хто був автором концепції солідаризму?

17 . Що є центром розвитку права за теорією вільного права?

18. Що таке право за інструментально-прагматичним підходом?

19. З чого витікає право за концепцією солідаризму?

20. Що написав стосовно права С. Ерліх?

21. Що стосовно права написав Р. Паунд?

Дискусійні завдання:

1. Пояснити, яка з теорій про походження права Вам найближче за духом і чому:

• Природно-правова доктрина.

• Неотомістична теорія.

• Світська доктрина природного права.

• Юридичний позитивізм.

• Історична школа права.

2. Пояснити, яка з теорій про основу права Вам найбільш подобається і чому:

• Теорія нормативізму.

• Психологічна теорія.

• Марксистська теорія.

• Теорія вільного права.

• Інструментально-прагматичний підхід.

• Концепція солідаризму.