§ 4. Держава і громадські організації

Інтереси різних соціальних груп і класів виражають не лише полі­тичні партії, а й громадські об’єднання і громадські рухи. Від політич­них партій вони відрізняються тим, що не ставлять своїм завданням здобуття державної влади.

Якщо держава — це політична організація всього суспільства, то політичні партії і громадські організації — лише учасники здійснення політичної влади. Але це чимало, позаяк вони, виражаючи інтереси певних соціальних груп і класів, подекуди досить чисельних, можуть розраховувати на їх значну підтримку, і у відносинах з державною владою, яка не зможе не рахуватися з думкою організованої більшос­ті, яку вони представляють, будуть здатні досягти того політичного компромісу, який забезпечить оптимальне вирішення проблем сус­пільства на користь його членів попри можливе бажання держави відмежуватися від розв’язання цих проблем і дистанціюватися від тих, хто потребує її допомоги.

Громадською організацією є добровільне формування, створене в результаті вільного волевиявлення громадян, що об’єдналися для задоволення і захисту своїх соціальних, економічних, національних, культурних, творчих, вікових, спортивних та інших спільних інте­ресів.

Функції громадських об’єднань і рухів: 1) вираження і захист ін­тересів громадян; 2) зв’язок з іншими політичними організаціями; 3) вплив на офіційні інститути влади.

Громадські об’єднання і рухи виникають із природної потреби су­часної людини бути співучасником у справах суспільства. Оскільки в повсякденному житті людина в силу своєї зайнятості не може ціл­ком і повністю віддаватися цим справам, замість неї це роблять гро­мадські організації. Вони звільняють людину від необхідності бути постійним учасником суспільно-політичного життя, але водночас до­лучають її до колективного вирішення окремих загальносоціальних проблем.

Громадські об’єднання і громадські рухи мають ряд відмінностей. Громадські об’єднання — це більш стійкі утворення, вони мають влас­ний статут, чітко визначену структуру, єдині завдання та мету діяль­ності.

Громадські об’єднання виникають здебільшого «знизу», на основі вільного вибору їх членів, але іноді й за ініціативою «згори» — за­для організації виконання через них низки власних загальносоціаль- них функцій. Так чи інакше, але всі громадські об’єднання діють в колективних інтересах своїх членів. Свідченням колективістсько­го характеру їх діяльності є їхня масовість, характер їх внутрішньої структури. Ці організації надають широкі можливості для суспільної ініціативи мас. І це завдяки демократичним принципам свого устрою: добровільність членства, виборність усіх керівних органів, підзвіт­ність і підконтрольність керівництва членам організації, гласність та колегіальність тощо.

Громадські організації найчастіше реалізують себе у вигляді фор­мальних і неформальних громадських об’єднань і рухів. Формальні громадські організації відзначаються своєю масовістю. Вони створю­ються для реалізації довгострокових цілей як за ініціативою громадян, так і за ініціативою органів державної влади. Їм притаманні чітка структура, наявність власного статуту, офіційна реєстрація в органах влади, діяльність в інтересах суспільства (держави), власний адміні­стративний апарат.

На базі формальних громадських організацій часто виникають неформальні. Неформальні громадські організації можуть бути як масовими, так і локальними. Іноді їх важко виокремити з-поміж гро­мадських об’єднань, хоча всім їх властиві соціальна спрямованість, а також відсутність офіційної реєстрації та чіткої програми дій, неза­лежність від державних органів, діяльність на принципах самовряду­вання, нетипові програми та нетипова діяльність. До неформальних організацій можна віднести, наприклад, різні аматорські гуртки, клу­би, деякі молодіжні організації, групи здоров’я тощо.Щоб розібрати­ся в широкому спектрі громадських організацій, треба зупинитись на їх типології. Громадські об’єднання і рухи, передусім, можна по­ділити на традиційні і нові.

Найбільш поширеними і впливовими з числа традиційних гро­мадських організацій є профспілки, що об’єднують громадян, пов’я­заних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності.

Якщо за основу взяти мету створення громадських організацій, то можна виділити такі їх типи:

1) захист економічних, соціальних, культурних та інших прав і свобод громадян (профспілки, союз ветеранів, спілка промис­ловців та підприємців, аграріїв, різні виробничі кооперативи, спілки захисту прав споживачів тощо);

2) участь у суспільно-політичній діяльності, вплив на офіційну владу (лобістські контори і безпосередні агенти груп інтер­есів, які здійснюють політичний та психологічний тиск на державну владу з метою прийняття вигідних для цих груп рі­шень);

3) задоволення професійних та любительських інтересів (спілка журналістів, спілка юристів, спілка письменників, спілка офі­церів, науково-технічні просвітницькі товариства тощо);

4) участь у благодійній та іншій соціально-значущій діяльності (Фонд миру, товариство «зелених», Товариство Червоного Хреста тощо).

За демографічною ознакою можна виділити об’єднання і рухи: жінок; молодіжні та дитячі; людей похилого віку.

В Україні сьогодні нараховується близько 650 громадських ор­ганізацій. Всі вони намагаються тією чи іншою мірою впливати на суспільне життя і громадську думку його активних і безпосередніх учасників.

Друга половина ХХ ст. ознаменувалася справжнім сплеском ма­сових громадсько-політичних рухів. Від громадських об’єднань рухи відрізняються відсутністю чіткої організаційної структури, наявніс­тю у їх складі груп і течій неоднакових політичних поглядів, відсут­ністю індивідуального членства, використанням у своїй діяльності політичних прийомів і засобів.

Громадсько-політичні рухи можна поділити на такі групи:

— рухи, які виникли на класовій основі (робітничий, селянсь­кий);

— рухи, які виникли на класово подібній основі (рухи інтеліген­ції, військових);

— міжкласові рухи (національно-визвольні, антирасистські, ан- тиглобалістські);

— рухи, які виражають певне ставлення до існуючого політично­го і соціально-економічного курсу (консервативні, реформа­торські, революційні);

— рухи антивоєнні — проти загрози руйнівних війн; екологічні — на захист навколишньої природи та здорових умов існування людей; загальнодемократичні — на захист демократії, прав і свобод людини; статево-вікові — жіночі, молодіжні, дитячі, ве­теранські тощо.

Громадські об’єднання і рухи виконують важливу роль у полі­тичній системі, в суспільно-політичному житті в цілому. Вони не­рідко дуже допомагають владним структурам у виконанні ними їх управлінських функцій, привертають увагу широких мас населення до гострих соціальних проблем, пропонують оптимальні, часом дуже оригінальні способи їх вирішення. Тож громадські організації є своє­рідним єднальним містком між державною владою і суспільством та окремими його спільнотами.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке політична система? Які класифікації політичних систем сві­ту Вам відомі?

2. Які функції виконують політичні системи і які підсистеми їх функці­онування у зв'язку з цим виділяють?

3. Назвіть і охарактеризуйте основні елементи політичної системи сус­пільства.

4. Дайте визначення політичної партії. Які види політичних партій Ви знаєте?

5. В чому полягає роль громадських об'єднань і рухів у соціальному- політичному житті суспільства?