Компетенція комицій.
Центуріальныя комиціи, которыя, по всей вѣроятности, не созывались предъ началомъ Республики, унаслѣдовали свои главныя политическія права отъ комицій куріальныхъ 3), и они нераздѣльно пользовались ими въ теченіе первыхъ вѣковъ Республики.
Но когда, послѣ законодательства децемвировъ, возникли трибныя комиціи, эти послѣднія, на основаніи ли законовъ центуріальиыхъ, или по собственной иниціативѣ, постепенно расширили кругъ своей дѣятельности, сначала на счетъ административной власти сената и магистратовъ, а затѣмъ, на счетъ законодательной власти цептуріальныхъ комицій.Права комицій сводятся къ слѣдующимъ тремъ главнымъ проявленіямъ: creatio magistratuum, judicia, populi jussa 4).
§ 1. Избирательныя комиціи 5).
Изъ числа патриційскихъ магистратовъ majores избирались въ ко-
]) Cic., de leg. agr., II, 7 § IS объясняетъ эту особенность слѣд. образомъ: Quod populus per religionem sacerdotia mandare non poterat, ut minor pars populi vocaretur. Срав. ib., § 16.—Lange, II, 537—538.
2) Относительно предсѣдательства въ этихъ комиціяхъ существуетъ большая неизвѣстность. Титъ Ливій, XXV, 5 упоминаетъ объ избраніи въ 212 г. pontifex maximus-a подъ предсѣдательствомъ pontifex-a. Но по Цицерону, ad. Brut., I, 5, какъ кажется, можно заключить, что въ эту эпоху предсѣдательствовали консулы. Точно такимъ же образомъ, въ муниципіяхъ въ концѣ Ресиублики предсѣдательствовали II ѵігі, при избраніи понтификовъ и муниципальныхъ авгуровъ. Lex Col. Iul. gen., с. 68.—Mommsen, 1,191, прим. 1.— Mercklin, d. Cooptation d. Romer. Стр. 147.—Bouche—Leclercq, les pontifes de fane. Rome. Стр 335.
3) Dionys., V, 20. Liv., 1, 60. Cic., de rep., И, ЗГ.—Lange, 1, 406, 457—460.
4) Cic., de leg., Ill, 3 § 10, 15 § 33, de div., II, 35 § 74. Polyb., VI, 14.
5) Becker—Marquardt, II, 3, 147,159,164—167.—Lange, II, 531—541.—
миціяхъ rj^mwwmhw^ а minores--въ комиціяхъ трибныхъ !); магистраты же плебейскіе—въ concilia plebis.
Предсѣдательство въ комиціяхъ избирательныхъ опредѣляется слѣдующимъ правиломъ: Л minore imperio majus aut major coulega rogari jure non potest [769] [770]). I. Вь центуріальныхъ комиціяхъ, подъ предсѣдательствомъ консула или чрезвычайнаго магистрата, который заступалъ его мѣсто (см. стр. 170), избирались: а) Всѣ высшіе ординарпые магистраты, какъ то: консулы, преторы, цензоры [771]); б) Изъ числа высшихъ чрезвычайныхъ магистратовъ: Xviri legibus scribundis и tribuni militum cons. pot. [772]). Чтобы получить силу, выборы цептуріальныхъ комицій должны были быть утверждены сенатомъ: patrum auctoritas [773]). Это утвержденіе сначала слѣдовало за избраніемъ, пока, наконецъ, lex Маепіа [774]), изданный, вѣроятно, въ 338 г. до Р. X. [775]), не потребовалъ, чтобы patrum auctoritas предшествовало ему in incertum comitiorum eventum [776]). Кромѣ того, маги траты, которые должны были имѣть imperium, получали его послѣ своего избранія nomiuatim [777]), посредствомъ lex curiata; цензоры получаютъ potestas censoria на основаніи особаго lex centuriata [778]). И. Въ comitia tributa, подъ предсѣдательствомъ консула или чрезвычайнаго магистрата, который заступалъ ,) его мѣсто, или также претора 2), избирались: а) Квесторы, съ 447 до Р. X. 3), б) Курульные эдилы, со времени учрежденія этой должности, 367 4), в) Другіе magistratus minores (XXVI viratus) 5), г) Низшіе чрезвычайные магистраты 6), д) Съ 362 г.—шесть tribuni militum, съ 311—шестнадцать 7), съ третьяго столѣтія до Р. Выборы на трибныхъ комиціяхъ никогда не требовали утвержденія сената (patrum auctoritas) ll). !) Срав. Cic., in Vat., 5 § И. I.iv., IV, 44, Vi, 42, ѴЦІ, 16 и т. д. 2) Срав. Liv., X, 21, XXII, 33, XXXIV, 35 и т. д. Относительно свидѣтель ства Gell , VII, (VI), 9, въ которомъ предсѣдательство въ comitia aedilicia приписывается эдилу, см. Mommsen, I 190, прим. 1, Lange) II, 462, нрим. Ь Zumpt, d. Criminalr., I, 2, 462, примѣч. 64, Madvig, I, 239, прим. 8) Tac., Ann., XI, 22. 4) Liv., VI, 42, IX, 46. Gell., ѴИ (VI), 9. 5) Gell., XIII, 15. 6) Cic., de leg. agr., II, 7 § 17, срав. de leg., ІІІ, 4. 7) Liv., VII, 5, IX, 30. Во главѣ каждаго легіона находились 6 военныхъ трибуновъ, которые командовали легіономъ ио два въ теченіе 2 мѣсяцевъ, Polyb., VI, 34. Liv., XL, 41. 8) Liv., XXVII, 36. °) Cic., р. Cluent. 54. Сравн. Leg. rep., 1. 2 и 22, въ С. I., I, 58—59. Первые четыре легіона были легіонами двухъ консульскихъ армій. Willems, le S£nat, II, 634 примѣч. 2. 10) Ascon., стр. 142 Or. Fest., стр. 261. Относительно tribuni militum а populo, упоминаемыхъ въ нѣкоторыхъ надписяхъ, см. Общинная организація мунииипій во время Діархіи.—Marquardt, V, 352—355.—Walter, § 191.—Mommsen, II, 5бі—564.—Madvig, I, 452—453,11, 503—508.—P. Geppert, de tribunis militum legionum Romanarum. Berlin. 1872. n) Willems, le 86nat, II, 87 и слѣд.—Противоположное мнѣніе защищается Mommsen-омъ, rom. Forsch., I, 158. Центуріальныя и трибныя избирательныя комиціи происходятъ въ опредѣленный срокъ (comitiorum tempus),—который, впрочемъ, въ случаѣ надобности, можетъ быть отдаляемъ сенатомъ ,), по соглашенію съ коллегіею авгуровъ[779] [780]),—и они слѣдуютъ постепенно въ порядкѣ, соотвѣтствующемъ рангу магистратовъ: comitia consularia, praetoria, aedilicia, quaestoria [781]) ІП. а) Pontifex maxirnus изъ понтификовъ, по крайней мѣрѣ, съ 212 до Р. X *), б) Curio maxirnus, но крайней мѣрѣ, съ 209 fi), вѣроятно, изъ си- riones, в) Со времени lex Domitia de sacerdotiis, 101 [785] [786] [787]), члены коллегій понтификовъ, авгуровъ, X (XV) viri sacris faciundis и HI (VII) viri epulones, избранные изъ кандидатовъ, представленныхъ подлежащею коллегіею и coopt.ati послѣ своего избранія этою коллегіею я). Предписанія lex Domitia, уничтоженныя въ диктаторство Суллы, были возстановлены Лабіеновымъ плебисцитомъ (plebiscitum Labienum), въ 63 ДО Р. X. 9). IV. Въ concilia plebis tributa, подъ предсѣдательствомъ члена кол- легіи трибуновъ, назначеннаго по жребію •), избираются трибуны и эдилы плебейскіе, со времени plebiscitum Publilium Voleronis, 471 г. 2). Выборы на concilia plebis никогда не подлежали [788] [789] [790]) patrum auctoritas [791] [792]). V. Если при выборахъ были нарушены обычныя при этомъ формальности (vitio creati), сенатъ, обыкновенно, по соглашенію съ коллегіею авгуровъ, приглашалъ избраннаго магистрата, если онъ даже вступилъ въ должность, отказаться отъ нея 4), не имѣя, однако, формальнаго права принудить его къ этому б). О petitio кандидатовъ будетъ изложено въ Отдѣленіи о магистратурахъ. f > § 2. Судебныя комиціи [793]). Уголовная юрисдикція надъ гражданами принадлежитъ народу (judicia populi, publica). Дѣло поступаетъ въ comitia centuriata, если наказаніе, назначенное магистратомъ обвинителемъ, касается caput (capite anquirere); если же назначенное наказаніе ограничивается пенею (реси- nia anquirere), дѣло подлежитъ суду въ comitia tributa или concilia plebis !). J. Уголовная юрисдикція центуріалънытъ комицій. Исходною точкою для нея служитъ lex Valeria de provocatioue, 509 г. 2): Ne quis magistrate civem Romanum adversus provocationem ne- caret neve verberaret 3). Provocatio обращается къ центуріальнымъ комиціямъ 4). Законодательство ХП Таблицъ (450) преобразовало аппелляціонную инстанцію въ судъ первой инстанціи: De capite civis nisi per maximum comitiatum ne ferunto 6). Рядъ законовъ* подтвердилъ, затѣмъ, и расширилъ jus provocations: Soci£t6 pour la recherche et la conservation des monuments historjques. Luxembourg. 1864. Стр. 178.—A W. Zumpt, d. Criminalrecht. d. rom. Republik. T. I. D. Beamten u. У olksgerichte. Abth. 1. 2. Berlin. 1865.—A. Kohl, Kriminal- gerichtswesen der rom. Republik. Burghausen. 1875.—[Herzog, 1. 1., I. 1076— 1090, 1113, 1186.—Voigt, 1. 1., § 69,—Robiou et Delaunay, 1. 1., 1,181.—Karlowa, 1. 1., I, 409 и слѣд—Bouche—Leclercq, 1. 1., 116—118.—Mommsen, Staatsrecht, III, 1, 346 и слѣд. Ред.]. ,) Срав. Liv., XXVI, 3. 2) Troisfontaines, 104—116.—Con rad us, Jus provocationum ex antiquitate Rom. erutum. Въ Scripta min. Ed. Pernice. Halle. 1823.— Rubmo, Untersuchun- gen etc., стр. 430-498.—Woeniger, d. Sacralsystem und das Provocationsver- fahren. Стр. 225. Leipzig. 1843.—C. Zumpt, ttber die personliche Freiheit d. rom. Burgers. Darmstadt. 1846.—Rein, Provocatio. Въ Pauly, Realenc., VI, 156.— Eisenlohr, die Provocatio ad populum zur Zeit d. Republik. Schwerin. 1858.— [Merkel, J., liber d. Begqadigungs—Competenz im romischen Strafrecht. Halle. 1882.—Herzog, 1, 1., I, 1077—1088. — Voigt, §68, I, 674; II, 837-838—Robiou et Delaunay, 1. 1., I, 181.—Karlowa, 1. 1., I, 86, 116, 166.—Mommsen, Staatsrecht, III, 1, 352 и слѣд. Ред.]. s) Cic., de rep., II, 31. Срав. Liv., II, 8. Dionys., V, 70. Dig., I, 2, 2 § 16. 4) Cm. сгр. 35 прим. 5. и стр. 101.—Lange, I, 579—580. Согласно Walter-y, § 40, эта юрисдикція принадлежала куріальнымъ комиціямъ до времени законодательства децемвировъ. •9 Cic., de leg., Ш, 4 § 11, срав. 19 § 44, de rep,, И, 36, р. Sest, ЗО 1. Lex Valeria et Horatia consulum (449): Ne quis ullum magistra- tum sine provocatioue crearet; qui creasset, eum jus fasque esset occidi г). 2. Lex Valeria/S00 г : M. Valerius consul de provocatione legem tulit diligentius sanctam 2). 3. Leges Porciae, „quae tres sunt trium Porciorum 3)“. Время изданія и содержаніе этихъ законовъ точно неизвѣстны. Одинъ изъ нихъ назначилъ gravis poena, si quis verberasset necassetve civem Romanum flex pro tergo civium lata) 4), и онъ былъ, слѣдовательно, направленъ къ тому, чтобы уничтожить для гражданъ смертную казнь, которая съ того времени обыкновенно замѣнялась interdictio aqua et igni. Тогда какъ въ древности съ provocatio не могли обращаться longius ab urbe mille passuum б), въ послѣдній вѣкъ Ресиублики она была дозволена на всемъ пространствѣ Римскаго государства 6). Эго распространеніе одни приписываютъ lex Рогсіа 7), а другіе 8) § 65. Этотъ законъ былъ еще въ силѣ во время Цицерона, р. Sest., 34 § 73, de leg., Ш, 19 § 45. 9 ’ іѵ., Ш, 55. Cic., de rep., II, 31. Этимъ закономъ воспрещалось созданіе новыхъ магистратуръ sine provocatione; но диктатура не была имъ ограничиваема. Lange, I, 638—639. 2) Liv., X, 9. Онъ къ этому добавляетъ: Tertia еа turn post reges ехас- tos lata est, semper a familia eadem. Causam r novandae saepius hand aliam fuisse reor quam quod plus paucorum opes quam I.bertas plebis poterat.—Lange, П, 99—100.—Zumpt, d. Criminalr., I, 2, 42—48, распространяется въ предположеніяхъ относительно силы этого закона. 3) Cic., de rep., И, 31 § 54. 4) Liv., X, 9. Sail., Catil., 51 §22 и 40. Cic., p. Ilab. perd., 3 § 8. 5) Liv., Ш, 20. Срав. Mommsen, I, 65 — 68. 6) Sail., lug., 69. Cic., Verr., П 5, 63 § 163, p. Rab. perd., 4 § 12, Acta Apost., 22, 25. 7) Lange, П, 205, 211—212, 249—250, и de legibus Porciis, libertatis civium vindicibus. 2 часть. Giessen. 1862—1863. Ho Lange, первый lex Porcia былъ pro tergo civium lata и относится къ 198 г. Второй, 195 г., дозволилъ jus provocations внѣ Рима. Третій, 184 г., уменьшилъ военный imperium, запрета офицерамъ fustium verberatio относительно гражданъ—солдатъ (Liv, Ер., L4 П, Plutarch., С Gracch., 9. Исключеніе—Liv., Ер., LV) —Zumpt (d. Criminalr., I, 2, 48—69) согласенъ съ мнѣніемъ Lange относительно содержанія этихъ законовъ и въ особенности относительно времени ихъ изданія; онъ опредѣляетъ это время между 166 и 134 гг.—[Herzog, 1. L, I, 1081 и слѣд. — Robiou et Delaunay, 1. 1., I, 182.—Bouchd-Leclercq, 1. 1., 60-61. Ред.]. 8) Mommsen, II, ПО, прим. 3, срав. 107, прим. 2. 4. Lex Sempronia, 123 г. 9 Эготъ законъ, кажется, былъ спеціально направленъ противъ пріостановки provocatio въ случаѣ, если послѣдовало рѣшеніе о введеніи дѣйствія senatusconsultum ultimum 2). Jus provocationis имѣетъ силу противъ всѣхъ магистратовъ, за исключеніемъ dictator optima lege creatus 3), магистратовъ (консуловъ, преторовъ), когда они дѣйствуютъ въ силу военнаго imperium 4), а позже и консуловъ, когда они облечены какъ бы диктаторскою властію, на основаніи senatusconsultum ultimum: Videant consules ne quid respublica detriment! capiat 5). II. Уголовная юрисдикція трибныхъ собраній G). До законодательства децемвировъ плебеи, основываясь ва leges sac- ratae, 494 г. до Р. X., неоднократно присвоив&ли себѣ право вести уголовныя дѣла въ concilia plebis. Первымъ процессомъ этого рода былъ процессъ Ко- ріолапа, въ 491 г. 7). Это право было у нихъ отнято закономъ XII Таблицъ (450 до Р. X.). О Cic., р. Rab. perd., 4 § 12: С. Gracchus legem tulit пе de capite ci- vium Romanorum injussu vestro (populi) judicaretur. 2) Срав. Scot Gronov., стр. 412 Or.—Zumpt, d. Criminalr., I, 2, 69—77, и 438, прим. 4.—Lange, Ш, 30.—Willems, le Senat, ІЇ, 249. . 8) Liv., П, 18, 29, Ш, 20, IV, 13—15, ѴШ, 33, 35. Dionys., V, 70—73. Zonar., ѴП, 13. Историческія данныя иротиворѣчатъ утвержденію Fest., стр. 198, что диктатура позже была подчинена provocatio. Срав. Becker, II, 1, 388.—Lange, I, 638. Мнѣнія Феста придерживается Zumpt, d. Criminalr., I, 2, 14—20, Mommsen, U, 156—157, и Madvig, I, 484.—[Herzog, 1. 1., I, 723.— Robiou et Delaunay, 1. 1., I, 149.—Karlowa, 1. 1., I, 215. Bouchd-Leclercq, 1. 1., 86—87. Ред.]. Существовало ли jus provocationis для гражданина, которому трибунъ грозилъ смертною казнью за оскорбленіе его sacrosancta личности? Относительно этого вопроса см. Mommsen, U, 294. 4) Cic., de rep., I, 40 § 63, de leg., ІП, 3 § 6. б) Cic., Catil., I, 2, Sail., Cat., 29. 6) Е. Huschke, die Multa u. das Sacramentuni. Leipzig. 1874. Стр. 46—249.— [Herzog, 1. 1., I, 1132, 1176—1178, 1 186.—Voigt, 1. 1., §70.—Robiou et Delaunay, I. 1., I, 205.—Karlowa, 1. 1., I, 409 и слѣд.—Bouche-Leclercq, 1. 1., 120— 122. —Mommsen, Staatsrecht, Ш, 1, 154, 354—360. Ptd.J. 7) Dionys., ѴП, 59, 65.—Schlieckmann, de causa Cn. Marcii Coriolani. Breslau. 1857.—Mommsen, d. Frzahlung von Cn. Marcius Coriolanus. Въ rom. Forsch., Съ этого времени на трибныхъ собраніяхъ производился уголовный судъ лишь въ тѣхъ случаяхъ, когда дѣло шло о денежномъ штрафѣ. Исходною точкою для этой юрисдикціи служитъ lex Aternia Tar- peja de multa (454 до P. X.) ’). Этотъ законъ предоставилъ магистратамі», занимавшимъ магистратуры выше квестуры [794] [795]), jus multae dictionis, которое до того времени принадлежало только консуламъ; но онъ въ тоже время опредѣлилъ multa suprcma, которая равнялась 2 быкамъ и 30 овцамъ [796]). Lex Julia Рарігіа de multarum aestimatione, 430 до P. X. [797] [798]), оцѣнилъ овцу въ 10 ассовъ, а быка въ 100 ассовъ; такимь образомъ, suprema multa равнялась 3 020 ассамъ. Изъ lex Aternia Tarpeja вытекало, кажется, jus provocationis гражданина въ случаѣ, еслибы магистратъ превысилъ свое право. Вѣрно то, что законодательство децемвировъ дало право аппелляціи ab omni judicio poenaque [799]). Послѣдствіемъ этого было также то, что обыкновенно магистраты, если они желали наложить пеню бблыную, чѣмъ suprema multa, вели дѣло непосредственно предъ народомъ (inrogare mulfcam) 6). Въ этихъ двухъ случаяхъ компетентнымъ судьею было грибное co- браніе, т. е., comitia tributa или concilia plebis, смотря потому, патри ційскую или плебейскую магистратуру занималъ обвинитель. Обыкновенными предсѣдателями въ процессахъ политическихъ *) были трибуны, а въ процессахъ полицейскихъ—эдилы 2). III. Iudicia populi были безаппелляціонными 3). Они никогда не подлежали patrum auctoritas 4). IV. Процедура. Обвиненіе начинаетъ магистратъ б). Въ центуріальныхъ комиціяхъ лицами, исполнявшими обязанности государственнаго прокурора, въ древности обыкновенно были II viri perduellionis или quaestores parricidi 6), позже tribuni plebis 7) и, можетъ быть, эдилы р); по всѣ эти магистраты, не имѣя права ни созывать центуріальныхъ комицій, ни предсѣдательствовать въ нихъ, обязаны были испрашивать у магистрага-предсѣдателя (консула или претора) необходимыя auspicia и назначеніе дня (auspicia, diem comitiis petere) о). Въ трибныхъ собраніяхъ обыкновенно обвиняли и предсѣдательствовали трибуны или эдилы. Магистратъ-обвинитель объявляетъ обвиняемому проступокъ за ко- !) Liv., IV, 40, 42, V, 11—12, XXV, З, XXVI, 2—3, и т. д. Срав. Polyb., VI, 14. —Mommsen, 11, 304 и слѣд. 2) Срав стр. 181 прим. 8 и 182 прим. 2.—Mommsen, I, 159—160, II, 482 и слѣд. 8) Срав. Liv., IV, 7. 4) Willems, le Senat, И, 62—63, 76, 89. 5) Магистратъ обвиняетъ по обязанности или можетъ быть побуждаемъ къ отому доносами, которые дѣлали privati (indices). Liv., XLV, 37. Срав. ib., Ill, 13. 6) Liv., II, 41, I1T, 24—25, VI, 20. Dionys., ѴШ, 77—78. Cic., de rep., II, 35, Or., 46 § 156. Varr., de 1. 1., VI, 9. Dig., I, 2, 2 § 23.—Въ послѣдній вѣкъ Республики (63 до Р. X.) встрѣчается еще одинъ примѣръ учрежденія II viri perduellionis. Dio Cass., XXXVII, 27. Cic., p. Rab. perd., 4—5. Suet., Caes., 12.—Mommsen, II, 526—531 598 -601. Lange, I, 384—385, 388. Cm. выше стр. 48. 7) Liv., XXV, 4, XXVI, 3, XLIII, 1«. Cell., VII (VI), 9.—Mommsen, I, 158. 8) Срав. Liv., ѴШ, 22, XXV, 2. 9) Varr., de 1. 1., VI, 9. Liv., XXVI, 3, XLIII, 16. Gell., ѴП (VI), 9. Срав. Zumpt, d. Criminalr., I, 2, 254—255, 325—327. торый этотъ преслѣдуется, и требуетъ, чтобы онъ явился предъ народомъ въ назначенный день (diem dicere). Обвиняемый долженъ представить поручительство (vades); въ противномъ случаѣ опъ сажается въ тюрьму *). Въ назначенный день магистратъ-обвинитель открываетъ contio актомъ обвиненія (anquisitio), за которымъ слѣдуетъ въ центуріальныхъ комиціяхъ judicium магистрата, а въ трибныхъ собраніяхъ inrogatio multae. Затѣмъ, происходятъ дебаты защиты и обвиненія, выслушиваніе свидѣтелей, и пр. [800] [801]). Эта процедура повторяется въ четырехъ contiones, слѣдующихъ одно за другимъ чрезъ извѣстный промежутокъ времени [802]). Непосредственно послѣ послѣдняго (quarta accusatio) магистратъ-предсѣдатель открываетъ судебныя комиціи (trinundinum ante prodicta die) [803]), и народъ или присуждаетъ къ наказанію, назначенному магистратомъ, или освобождаетъ отъ него [804]) Во все время, пока голосованіе не окончилось, обвиняемый имѣетъ jus exulandi (см. стр. 101 и 130). Если по какому нибудь поводу голосованіе не окончилось въ тотъ день, tota causa judiciumque sublatum est [805]). V. Довольно часто случалось, что народъ, по желанію сената, поручалъ судъ въ извѣстномъ процессѣ чрезвычайному трибуналу: quaestio extraordinaria, и предлагалъ сенату назначить для него магистрата-пред- сѣдателя [806]). Приговоръ въ этомъ случаѣ былъ безаппелляціонный [807]). Иногда также, въ случаѣ исключительныхъ преступленій, сенатъ бралъ на себя иниціативу преслѣдованія, поручая магистратамъ произвести слѣдствіе и потомъ потребовать у народа назначенія quaestio extra- ordinaria [808]). Постепенное введеніе quacstiones perpetuae въ послѣднее время Республики отняло у комицій ихъ судебныя права. См. Организацію суда. § 3. Законодательныя комиціи [809]). Распредѣленіе между различными комиціями законодательной власти нс было обозначено такъ ясно, какъ распредѣленіе власти избирательной и судебной Въ этой области слѣдуетъ удовольствоваться констатированіемъ историческихъ фактовъ. I. Въ comitia centuriata, подъ предсѣдательствомъ консула, или заступающаго его мѣсто чрезвычайнаго магистрата, предлагались и вотировались съ начала Ресиублики до lex Hortensia (286) законодательныя rogationcs, чисто политическаго конституціоннаго характера; таковы: lex Vahria de provocatione, lex Aternia Tarpeja, законодательство децемвировъ [810]), leges Valeriae et Horatiae, leges Publiliae Philonis, lex Valeria 300 г. и, наконецъ, самый lex Hortensia. Co времени lex Hortensia (286), законодательная дѣятельность ценгуріальныхъ комицій мало по малу прекращается за исключеніемъ lex de bello iudicendo *) и lex de censoria, potestate [811] [812]); эти законы принадлежали имъ во всѣ времена. Чтобы rogatio, принятое посредствомъ голосованія, получило силу, оно должно быть утверждено сенатомъ, patrum auctoritas [813] [814]); такъ было до lex Publilia Philonis (339 до Р. X.), который опредѣлилъ: Ut legum, quae comitiis centuriatis ferreutur, anteinitum suffragium patres auctoresfierent *)• IT. Въ началѣ (494—449 до P. X.) plebiscita, вотированные въ 4 concilia plebis, іюдъ предсѣдательствомъ трибуновъ, были обязательны только для плебеевъ [815]). Таковы были: plebiscitum Icilium, Publilium Ѵо- leronis, и друг. Rogationes, касающіяся общихъ интересовъ (actiones tribuniciae), какъ plebiscitum Terentilium, были просто петиціями, которыя получали силу лишь при согласіи на это populus-a цептуріальныхъ комицій [816]). Въ 449 г. lex Valeria Horatia постановилъ: Ut quod tributim plebes jussisset, populum teneret[817]). Кажется,—хотя въ неполныхъ данныхъ, которыя мы имѣемъ относительно содержанія упомянутаго закона, этого не говорится — , чго даже съ этого времени плебисцитъ, касавшійся общихъ интересовъ, получалъ законную силу только въ томъ случаѣ, если послѣ голосованія онъ быль утверждаемъ сенатомъ: patrum auctoritas [818]). Lex Publilia Philonis, 339 г.: Ut plebiscita omnes Quirites tene- rent [819]), кажется, сдѣлалъ patrum auctoritas предварительнымъ для плебисцитовъ.9). Самые важные изъ плебисцитовъ, вотированныхъ въ 449 — 286, главнымъ образомъ имѣли предметомъ политическое равенство плебеевъ (plebiscitum Canulejum, lex Licinia de consulatu, plebiscitum Ogul- nium) или ихъ матеріальные интересы (таковы plebiscita de aere alieno, de modo agrorum). Иные, впрочемъ, ограничивали власть магистратовъ, перепося въ comitia tributa избраніе низшихъ или чрезвычайныхъ магистратовъ, назначаемыхъ до того времени высшими магистратами. Иные, наконецъ, стремились уменьшить административную независимость сената. Въ 286 г. lex Hortensia ’) уничтожилъ обязательность предварительнаго patrum auctoritas 2). 2) Plin., XVI, 15 (10). Cell., XV, 27. Gaj., 1,3. 3) Willems, 1. 1., If, 85—86, 102 и слѣд.—Tophoff, de lege Valeria Hora- tia, Publilia, Hortensia. Paderborn. 1852.—Ptaschnik, d. Publilische Rogation 283 u. с. Въ Zeitschr. fiir d. osterr. Gymnas. Wien. T. XVII (1866). Стр. 161—200. I). Centuriatgesetze von 305 und 415 u. c. Ib. T. XXI (1870). 495—525. Lex Hortensia. Ib. T. XXIII (1872). 241—253. —W. Ihne, d. Eht- wickelung d. rom. Tributcomitien. Въ Rhein. Museum. T. ХХѴШ(1873). 353— 379.— J. Blasel, d. allmahliche staatsrechtliche Competenzerweiterung der Tributcomitien durcb das dreimalige gleichlautende Gesetz: ut quod tributim pie- bes jussisset, omnes Quirites teneret. Bonn 1879.- -Hennes, d. dritte valerisch - horatiscbe Gesetz und seine Widerholungen. Bonn. 1880.—Совершенно невозможно точно опредѣлить содержаніе этихъ трехъ законовъ. Судя но неполнымъ указаніямъ, какія находимъ у древнихъ авторовъ, всѣ три закона имѣли одну и ту же цѣль: ut plebiscita omnes Quirites tenerent. Однако, трудно допустить, чтобы они были всѣ совершенно тождественны. Защищаемое нами мнѣніе основано на синониміи выраженій patrum и senatus auctoritas и изложено нами съ подкрѣпляющими доказательствами въ нашемъ сочин. 1е S6nat (Т. II, 11. И. Это мнѣніе сущесгвенно разнится отъ гипотезъ, предложенныхъ относительно этого вопроса современными учеными (о которыхъ можно справиться въ вышеупомянутомъ сочиненіи Hennes-a), главныя изъ которыхъ таковы: Но Niebuhr-y, rom G?sch., II, 410—415, ПІ, 171, 491, плебисциты получили законную силу чрезъ lex Valeria при условіи, чтобы имъ предшествовало senatus auctoritas, а за ними слѣдовало утвержденіе со стороны куріальныхъ комицій (patrum auctoritas). L*x Publilia уничтожилъ patrum auctoritas, a lex Hortensia—senatus auctoritas. Peter, PJpoch., 94 и слѣд., и Becker—Marquardt, II, 3, 117—120, 161 - 163, слѣдуютъ Нибуру, исключая Съ этого времени concilia plebis становятся главнымъ законодатель нымъ органомъ римскаго народа. И дѣйствительно, въ продолженіе трехъ послѣднихъ вѣковъ Республики concilia plebis принимали наибольшее участіе въ законодательствѣ, не только въ сферЬ политической и только того, что, ио ихъ мнѣнію, lex Hortensia былъ только повтореніемъ lex Publilia, и что senatus auctoritas было уничтожено только ио lex Apuleia (100 до Р. X.). Относительно выставляемаго lex Apuleia см. Mommsen, rom. Forsch., I, 207.—По Walter-y §§ 66, 67, patrum auctoritas (куріальпыя комиціи) и senatus auctoritas были до lex Valeria необходимы для того, чтобы плебисциты могли стать обязательными; lex Valeria уничтожилъ первое; lex Publilia—второе, a lex Hortensia только укрѣпилъ значеніе плебисцитовъ, допустивъ патриціевъ въ concilia plebis.—Lange (I, 639—643, II, 51—56, 108— 116) полагаетъ, что упомянутые законы не имѣли отношенія ни къ patrum ни къ senatus auctoritas, которыя, ио его мнѣнію, пе были обязательными для плебисцитовъ; но что они постепенно расширили законодательную компетенцію concilia plebis.—Mommsen, rom. Forsch., I, 163—16(5, 200—201, 215—217) полагаетъ, что древніе авторы плохо поняли содержаніе lex Valeria и lex Publilia; эти законы не имѣли отношенія къ concilia plebis, а только къ comitia tributa. Первый изъ нихъ призналъ трибныя собранія рори- lus-a; второй даровалъ претору право предлагать на рѣшеніе этихъ комицій законодательныя rogationes. Lex Hortensia впервые даровалъ обязательную силу плебисцитамъ, уничтоживъ обязательность senatus auctoritas, которое до тѣхъ поръ, вѣроятно, въ силу какого пибудь lex centuriata, предшествовавшаго плебисциту Терентиліе некому (plebiscitum Terentilium), одно только могло дать плебисцитамъ, имѣвшимъ общее зпаченіе, силу закона. Ptaschnik думаетъ, что уже lex Publilia Voleronis (471 до Р. X.) учредилъ comitia tributa, допустивъ патриціевъ въ эти собранія и признавъ за ними законодательное ираво при условіи, чтобы каждому закону предшествовало senatus auctoritas. Децемвиратъ уничтожилъ comitia tributa. Послѣ паденія децемвировъ эти собранія составлялись только изъ плебеевъ. А lex V aleria et II or atia даровалъ рѣшеніямъ этихъ плебейскихъ собраній (plebiscita) силу закона, при условіи, чтобы имъ предшествовало senatus auctoritas. Но такъ какъ патриціи, вслѣдствіе того, что patrum auctoritas не давалось, оспаривали обязательный характеръ плебисцитовъ; то lex Publilia Philonis снова подтвердилъ законодательную власть трибныхъ собраній. L'x Hortensia уничтожилъ обязательность senatus auctoritas. Система Пташника иунктъ за пунктомъ опровергается Класономъ, zur Frage iiber den Entwickelungsgang des plebei- schen Staatsrecht. Въ его Krit. Erorterung. Стр. 139—164.—По мнѣнію Ihne, plebiscita въ силу lex Publilia Voleronis получили обязательную силу для всего populus, при чемъ они не были подчинены ни patrum, ни senatus aucto- конституціонной, но также и въ области права гражданскаго и уголовнаго и даже Rb рѣшеніяхъ, относящихся къ предметамъ административнымъ, которые до того времени почти исключительно находились въ вѣдѣніи сената 'Уу/ III. Вт, comitia tributa подвергались голосованію всѣ leges praeto- гіае (предложенные преторами), изъ которыхъ первымъ по времени, .кажется, былъ lex Papiria, 332 г. до Р. X. 2j. Консулы вносили свои законы, впрочемъ, преимущественно въ цеііту- ріалыіыя комиціи. Первымъ консульскимъ закономъ, вотированнымъ въ comitia tributa, был ь lex Manlia, 357 г. 3). Позже, и особенно въ послѣдній вѣкъ Республики, напротивъ, большинство консульскихъ законовъ подвергалось голосованію въ комиціяхъ трибныхъ. Даже между leges dictator і ае Суллы есть законы грибные 4). Законы, подвергавшіеся голосованію въ comitia tributa, кажется, относительно своей обязательности, были подчинены тѣмъ же условіямъ, какъ и плебисциты 5), т. с., patrum auctoritas, вначалѣ слѣдовавшее за vitas. Lex Valeria Horatia и lex llortensia были только подтвержденіями lex Publilia Voleronis, вызванными политическими событіями того времени, когда они были даны. Что же касается lex Publilia Philonis, то онъ, но мнѣнію Ihne, обязанъ своимъ существованіемъ ошибкѣ древнихъ авторовъ, приписавшихъ Иублнлію Филону законъ, проведенный полтора вѣка раньше ІІублиліемъ Волерономъ (Publilius Volero).—Наконецъ, Hennes говоритъ, что ио lex Valeria Horatia было предписано, чтобы plebiscita были подчинены центу ріал ь- иымъ комиціямъ въ отношеніи принятія или отверженія ихъ; lex Publilia Philonis - іюдложпый; а lex Hortensia отмѣнилъ утвержденіе, даваемое цен- туріальными комиціями.—[Soltau, d. Guhigkeit ), и что при этомъ бывали даже обманы (Liv., XXXIX, 4, Aug., 94). Поэтому, lex Jnnia Licinia (02 до P. X.) запрещалъ: ne clam aerario legem inferri liceret. Seal.. Bob., стр. 310.—Lange, Ш, 259. 2) Zonar., ѴІГ, 15. Dig., 1, 2, 2 S 21. 3) Liv., ІП, 57. Cic., Phil., I, 9 § 23, ПТ, 12 § ЗО, V, 4 § 12 и т. д Mommsen, привел, статья.
Еще по теме Компетенція комицій.:
- Отдѣленіе I,—Комиціи ')•
- Територіальна компетенція нотаріусів
- § 3. Функції та компетенція господарського об'єднання
- § 3. Компетенція як елемент адміністративно–правового статусу керівника органу виконавчої влади
- Поняття «компетенція (юрисдикція) судів щодо розгляду цивільних справ»
- §5 Питання про виключну внутрішню компетенцію держави
- Компетенція органів державної влади в інформаційній сфері
- Компетенція сената 8).
- 2.4. Компетенція суб’єктів, що надають послуги у сфері освіти
- § 2. Функції і компетенція органів виконавчої влади
- Питання 22. Органи досудового розслідування та їх компетенція.
- Господарська компетенція акціонерних товариств під час самозахисту від посягань на їх майно
- § 2. Система та компетенція органів державної податкової служби
- Стаття 15. Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ
- § 2. Система і компетенція органів управління природокористуванням і охороною довкілля
- § 2. Компетенція Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
- § 3. Завдання, компетенція, система і структура органів попереднього слідства
- Система органів реєстрації актів громадянського стану та їх компетенція.