Вартість виконання судових рішень

Виконавче провадження потребує певних витрат, які умовно можна поділити на дві групи — організаційні та “виробничі”.

Витрати на виконавче провадження

Серед випратна організацію виконавчих Лшиділяють видатки на виготовлення бланків (запитів, повідомлень, викликів, постанов державного виконавця тощо) та інших документів, які прийнято використовувати у виконавчому провадженні, а також видатки на сплату послуг поштового, телефонного, телеграфного, модемного зв’язку, проїзд державного виконавця та інші видатки на забезпечення виконавчого провадження.

До випратна вчинення виконавчих Л'шалежать кошти, видані на такі потреби:

1) перевезення, зберігання та реалізація майна боржника;

2) оплата праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених до виконавчих дій;

3) поштовий переказ стягнених сум на адресу стягувача;

4) розшук боржника, його майна або розшук дитини;

5) оголошення в засобах масової інформації;

6) інші дії, вчинені в процесі виконання судового рішення.

Про витрати на виконавче провадження важливо знати насамперед тим, хто у виконавчому провадженні виступає як боржник. Саме боржник ком- пенсуєвсі ці видатки. Проте в деяких випадках така інформація буде корисною і для стягувачів. Бо за законом, з грошової суми (зокрема коштів, одержаних від реалізації майна боржника), яку державний виконавець стягнув з боржника, спершу компенсують усі витрати та обов’язкові платежі (наприклад, виконавчий збір), що виникають під час виконавчого провадження. І щойно потім ті гроші, що залишилися, можна використати для того, щоб задовольнити вимоги стягувача.

Тепер уявімо, що коштів, стягнутих з боржника, не вистачить на те, щоб одночасно покрити видатки на виконавче провадження і задовольнити Ваші вимоги. У такому разі витрати фактично компенсуватимете Ви. Тому поки Ви не переконаєтеся в тому, що коштів боржника “вистачить на всіх”, контролюйте видатки, що виникають під час виконавчого провадження.

Всі витрати, яких потребує виконавче провадження, державний виконавець мусить відобразити у відповідному акті. До акту належить додати копії документів, що підтверджують здійснення тих чи тих витрат. Після складання такого акту державний виконавець виносить постанову про стягнення з борж- ника суми витрат, пов’язаних з організацією та вчиненням виконавчих дій. Цю постанову можна оскаржити в суді протягом 10 днів.

Найімовірніше, видатки виникатимуть і перед тим, як з боржника буде стягнено кошти. Ці витрати, звісно, треба фінансувати. Законодавство передбачає два джерела:

• фінансування із спеціального фонду виконавчого провадження;

• фінансування коштами сторін та інших осіб.

Нас цікавить передусім другий варіант. За таких обставин Ви, як одна із сторін судового процесу, маєте право авансувати витрати державного виконавця на виконавче провадження. Авансові внески для фінансування видатків на вчинення виконавчих дій або для покриття частини таких витрат стягувач може зробити двома способами — передати готівку до бухгалтерії відповідного відділу державної виконавчої служби чи державному виконавцеві (за умови, гцо в обох випадках внесені суми буде зараховано на депозитний рахунок державної виконавчої служби) або переказати ці кошти безпосередньо на депозитний рахунок відповідного відділу державної виконавчої служби.

До авансування під час виконавчого провадження вдаються досить часто. По-перше, державний виконавець у такий спосіб отримує можливість чинити всі потрібні виконавчі дії (проводити незалежну оцінку, залучати експертів, перекладачів тощо). По-друге, авансуючи витрати на виконавче провадження, Ви стимулюєте державного виконавця. Річ у тому, що за законом, державний виконавець має право отримати винагороду за забезпечення реального, вчасного та законного виконання судового рішення. Величина цієї винагороди може сягати 2% від стягнутої суми або від вартості майна. Зрозуміло, що винагороду державний виконавець отримає лише в тому разі, якщо вистачить стягнених коштів.

Іноді державний виконавець виконує рішення суду повільно, з явним небажанням. При цьому Вам можуть натякати, що для прискорення процесу потрібно внести аванс. Така вимога здебільшого є протизаконною. Тому Вам доведеться вирішувати самим, вносити аванс чи ні. Проте в деяких випадках згадана вимога має законні підстави, наприклад, якщо під час виконавчого провадження виникає потреба розшукати боржника чи його майно. У такому разі державний виконавець може вжити заходів, спрямованих на розшук, лише за такої умови: стягувач дає письмову згоду на те, що авансує видатки на розшук.

Авансуючи витрати на виконавче провадження, зазвичай Ви нічого не втрачаєте. Бо по завершенні виконавчих дій авансовий внесок Вам повністю віддадуть протягом 10 днів від того дня, коли було розподілено суму, стягнуту з боржника. При цьому, як визначено в законі, під час розподілу такої суми авансовий внесок повертають насамперед

Втім, певний ризик, що цих грошей Ви не одержите, все-таки існує. Якщо державному виконавцеві не вдасться стягнути кошти з боржника або якщо їх виявиться замало для покриття всіх витрат, свого авансового внеску Ви можете й не отримати назад. Тому не варто авансувати в тому разі, якщо Ви не маєте певності щодо “платоспроможності” боржника. Таку позицію радимо зайняти також тоді, коли в списку стягувачів Ви фігуруєте не першими.

Джерела юридичної інформащікіатп 43, 45, 47, 48 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 № 606-ХГѴ; пункти 4.15—4.18 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої в Наказі Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5.

1.7.