§ 3. Забезпечення доказів в адміністративному судочинстві

З метою захисту інтересів сторін та інших учасників адміністра­тивного процесу адміністративне процесуально законодавство пе­редбачає інститут забезпечення доказів, норми якого регламенту­ють процесуальний порядок ужиття адміністративним судом термі­нових заходів щодо закріплення даних, щоб у подальшому під час ро­згляду адміністративної справи була можливість їх використати як докази.

Аналіз змісту ст. 114 КАСУ дає підстави стверджувати, що учас­ники адміністративної справи або особа, яка може набути статусу по­зивача, мають право подавати заяву про забезпечення доказів як до, так і після позовної заяви у двох випадках:

1) у них є припущення, що засіб доказу може бути втрачений;

2) у них є припущення, що збирання чи надання відповідних до­казів стане згодом неможливим або утрудненим.

При цьому підсудність справи залежить від того, відкрито прова­дження у справі чи ні. У першому разі заява про забезпечення доказів подається до суду, який розглядає справу, у другому - до суду першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або місцем, де має бути вчинена відповідна процесуальна дія (ч. 3 ст. 114 КАСУ).

Слід також звернути увагу на те, що у разі подання заяви про за­безпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен по­дати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ух­вали про забезпечення доказів.

У статті 115 КАСУ встановлено способи забезпечення доказів, якими є: 1) допит свідків; 2) призначення експертизи; 3) витребу­вання та огляд доказів, зокрема за місцем їх знаходження; 4) забо­рона вчинення певних дій щодо доказів; 5) зобов’язання вчинити пе­вні дії щодо доказів (ч. 1 ст. 115 КАСУ).

Процесуальною формою прояву ініціативи зацікавленої особи у забезпеченні доказів є відповідна заява.

Виходячи із загальних вимог до процесуальних документів і змісту частин 1, 2 ст. 116 КАСУ, заява про забезпечення доказів має містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та по батькові (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фі­зичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій Ук­раїни, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адреса електронної пошти, офіційна електронна адреса за наявності;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та по батькові (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомо відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки плат­ника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засо­бів зв'язку, адреса електронної пошти, офіційна електронна адреса;

4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони потрібні;

5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів;

6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, в якої перебувають докази;

7) перелік документів, що додаються до заяви;

8) документ, що підтверджує сплату судового збору.

У разі якщо заяву про забезпечення доказів було подано без до­держання вимог, викладених у ст. 116 КАСУ, суддя застосовує нас­лідки, встановлені ст. 169 КАСУ.

Заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засі­данні в загальному порядку, визначеному КАСУ, однак з особливос­тями, встановленими ст.

Строк розгляду заяви щодо забезпечення доказів становить п'ять днів з дня її надходження до адміністративного суду.

Про розгляд цієї заяви суд має повідомити осіб, які беруть участь в адміністративній справі. Проте їх присутність під час розгляду пи­тання щодо забезпечення не є обов'язковою. Разом із тим адмініст­ративний суд за клопотанням заявника може забезпечити докази без повідомлення інших осіб, які можуть отримати статус учасників справи: 1) у невідкладних випадках; 2) якщо неможливо встановити, хто є або стане такими особами; 3) якщо повідомлення іншої сторони може унеможливити або істотно ускладнити отримання відповідних доказів.

Про вирішення питання щодо забезпечення доказів суд поста­новляє відповідну ухвалу, в якій зазначаються: а) докази, які підля­гають забезпеченню; б) дії, які необхідно вчинити для забезпечення цих доказів.

Питання для самоконтролю

1. Уточніть визначення поняття «доказування», спираючись на нормативні положення адміністративно-процесуального зако­нодавства.

2. Сформулюйте визначення поняття «письмові докази».

3. З'ясуйте вимоги, які ставляться до висновку експерта.

4. Класифікуйте докази за характером зв'язку змісту доказів із тими фактами, які підлягають установленню.

5. Наведіть перелік електронних документів, які можуть визна­ватися адміністративним судом електронними доказами, спираю­чись на зміст ч. 1 ст. 99 КАСУ.

6. З'ясуйте особливості зберігання і повернення речових доказів.

7. Установіть способи забезпечення доказів.

8. Охарактеризуйте зміст заяви про забезпечення доказів.

9. Установіть строк розгляду заяви про забезпечення доказів.

10. Визначте, яким процесуальним документом оформлюються результати розгляду адміністративним судом заяви про забезпе­чення доказів.