§ 1. Поняття, види та правила обчислення процесуальних строків

Ефективність захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб і прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єкта влад­них повноважень залежить від своєчасного й оптимально організо­ваного режиму здійснення правосуддя.

Особливостям визначення, видам та правилам обчислення про­цесуальних строків в адміністративному судочинстві присвячено статті 118-123 глави 6 розділу І «Загальні положення» КАСУ.

Так, у ст. 118 КАСУ законодавець розтлумачує категорію «проце­суальні строки» як установлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Примітно, що адміністративний суд повинен встановлювати розумні строки для вчинення процесу­альних дій, тобто передбачати достатній час з урахуванням обставин адміністративної справи для їх вчинення відповідно до завдань ад­міністративного судочинства.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка має неминуче на­стати.

Отже, під процесуальними строками в адміністративному су­дочинстві будемо розуміти встановлений і врегульований адмініст­ративно-процесуальним законодавством або судом проміжок (пе­ріод) часу, який обчислюється роками, місяцями, днями і годинами або посиланням на подію, яка має неодмінно настати, потрібний для вчинення чи утримання від вчинення суб'єктами адміністративно- процесуальних правовідносин певних процесуальних дій (їх сукупно­сті) або ухвалення та оформлення процесуальних рішень, із перебігом якого починається і завершується провадження в адміністративній справі, а для її учасників настає певна юридично значуща подія.

Наразі законодавець класифікує процесуальні строки в адмініс­тративному судочинстві за декількома критеріями: а) за способом їх установлення або закріплення; б) за механізмом та порядком засто­сування суб’єктами, для яких строк встановлено; в) за функціональ­ним призначенням тощо.

Нормативні приписи статей118-123 КАСУ дають змогу класифі­кувати процесуальні строки таким чином:

1) за суб’єктом, для якого встановлено відповідний строк: а) строки для учасників адміністративної справи; б) строки для адмі­ністративного суду;

2) за способом визначення або закріплення: а) строки, визначені законом; б) строки, визначені адміністративним судом;

3) залежно від можливості/неможливості їх поновлення: а) стро­ки, що підлягають поновленню (відносні); б)строки, що не підляга­ють поновленню (абсолютні);

4) за функціональним призначенням: а) загальні строки; б) спеці­альні (скорочені, продовжені, договірні) строки.

Стаття 120 КАСУ містить правила обчислення процесуального строку. Так, відлік процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку. Якщо строк визначається міся­цями, то він закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. У разі якщо закінчення строку, що визначається місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закін­чується в останній день цього місяця. При цьому останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо ж закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Перебіг строку, закінчення якого пов’язано з подією, яка має не­минуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

Варто пам’ятати, що останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуа­льну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчу­ється в момент закінчення цього часу.

Слід звернути увагу, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти буде здано на пошту чи передано іншими відпо­відними засобами зв'язку.

Характерно, що зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє відлік усіх процесуальних строків у цій адміністрати­вній справі.

У ст. 121 КАСУ законодавець роз'яснює особливості поновлення та продовження процесуальних строків. Зокрема, адміністративний суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуаль­ний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропу­ску поважними, крім випадків, коли КАСУ встановлено неможли­вість такого поновлення.

Установлений адміністративним судом процесуальний строк суд може продовжити за заявою учасника адміністративної справи, пода­ною до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Водночас із по­данням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчи­нена процесуальна дія (подано заяву, скаргу, документи тощо), стосо­вно якої пропущено строк. При цьому пропуск строку, встановленого законом або адміністративним судом учаснику справи для надання доказів та інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє та­кого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Про поновлення або продовження процесуального строку, від­мову у поновленні або продовженні процесуального строку адмініс­тративний суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповід­ною заявою.

Загальні вимоги до строків звернення до адміністративного суду законодавець закріпив у ст. 122 КАСУ.

Так, позов може бути подано в межах строку звернення до адмі­ністративного суду, встановленого КАСУ або іншими законами.

Наприклад, для звернення до адміністративного суду за захис­том прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних пов­новажень установлюється тримісячний строк, який, якщо не встанов­лено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на висунення визначених законом вимог. Нормами чинного законодавства можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта влад­них повноважень.

Для звернення до адміністративного суду з позовами у спорах за участю суб'єктів владних повноважень з приводу проведення ана­лізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства та позовами у спорах, що виникають у зв'язку з проведенням та/або ви­значенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу, встановлюється тримісячний строк з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи чинним законодав­ством можуть установлюватися інші строки для звернення до адмі­ністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У разі, якщо законом передбачено можливість досудового по­рядку вирішення спору, і позивач скористався цим порядком, або якщо законом визначено обов'язковість досудового порядку вирі­шення спору, то для звернення до адміністративного суду встанов­люється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення по­зивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рі­шення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було ухва­лене та/ або вручене суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду вста­новлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рі­шення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Адміністративно-процесуальним законодавством чітко передба­чено строк звернення у справах щодо прийняття громадян на публі­чну службу, її проходження, звільнення з публічної служби - він стано­вить один місяць. Так само законодавець установлює абсолютно ви­значені строки щодо проведення врегулювання спору за участю судді, розгляду справи по суті, реалізації права на апеляційне та касаційне оскарження (ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 295, ч. 1 ст. 329 КАСУ).

Варто звернути увагу на те, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнано адміністративним судом непо­важними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із зая­вою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде по­дано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поно­влення строку звернення до адміністративного суду не будуть ви­знані поважними, суд повертає позовну заяву.

Адміністративний суд має право залишити позовну заяву без ро­згляду, якщо: а) факт пропуску позивачем строку звернення до суду буде виявлено суддею після відкриття провадження в адміністратив­ній справі, й позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, не будуть визнані судом поважними; б) після відкриття прова­дження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відк­риття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був пе­редчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропу­ску строку звернення до адміністративного суду поважними.