§ 2. Стадії виконавчого провадження

Виконавець відкриває виконавче провадження на підставі вико­навчого документа:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів грома­дянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, пе­редбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ух­вали про надання дозволу на примусове виконання рішення інозем­ного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивіль­них чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національ­ного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів¹⁰⁶.

Виконавчий документ передається до виконавчої служби безпо­середньо стягувачем або у передбачених законом випадках переси­лається державному виконавцю тим органом, який його ухвалив.

Прийняття виконавчих документів здійснюється діловодом від­повідного підрозділу державної виконавчої служби. Діловод реєст­рує отримані документи і передає їх начальнику підрозділу держав­ної виконавчої служби.

Загальні вимоги, що стосуються змісту та форми виконавчих до­кументів, закріплено у ст. 4 Закону України «Про виконавче прова­дження».

У виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прі­звище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та борж­ника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному держав­ному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громад­ських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за на­явності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релі­гійні переконання в установленому порядку відмовилися від прий­няття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмі­тку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи приму­сового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної чинності (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

Виконавчий документ щодо виконання пред’являється у визна­чені процесуальні строки:

- виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання - протягом трьох років;

- посвідчень комісій з трудових спорів - протягом трьох місяців;

- документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ка­ліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо може бути пред’явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджено платежі^[106].

Стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого до­кумента до виконання, має право звернутися із заявою про понов­лення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої ін­станції.

Державний виконавець після надходження виконавчого доку­мента виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсила­ється стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ^[107].

Стадія відкриття провадження передбачає здійснення держав­ним виконавцем і інших дій, спрямованих на забезпечення своєчас­ної та ефективної реалізації виконавчих документів. Такі дії в літера­турі часто називають підготовчими. Часто вони полягають у встано­влені місця проживання та роботи боржника та з’ясуванні розміру його заробітної плати.

Так, у разі відсутності відомостей про місце проживання (пере­бування) боржника за виконавчими документами про стягнення алі­ментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушко­дженням здоров’ю або у зв’язку з втратою годувальника, а також ди­тини за виконавчими документами про відібрання дитини держав­ний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ух­вали про розшук боржника або дитини.

У разі відсутності відомостей про місце зазначення майна борж­ника за зазначеними виконавчими документами державний викона­вець виносить постанову про розшук майна.

Виконання може проводитись у робочі дні з шести до двадцяти двох годин.

державним виконавцем. Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні, встановлені законодавством, допускається лише у ви­падках, коли зволікання неможливе, або у разі, якщо вони не можуть бути здійснені в інші дні з вини боржника. Проведення виконавчих дій у нічну пору допускається з дозволу начальника відповідного ор­гану державної виконавчої служби і лише у випадках, якщо невико­нання рішення створює загрозу життю чи здоров'ю громадян. Про­ведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні або у нічну пору здійснюється на підставі постанови державного виконавця, затвер­дженої начальником відповідного органу державної виконавчої слу­жби, якому він безпосередньо підпорядковується.

За загальним правилом державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого прова­дження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісяч­ний строк. В окремих випадках законодавець установлює інші строки здійснення виконавчого провадження.

Починаючи виконувати рішення, державний виконавець пови­нен пересвідчитись, чи отримав боржник копію постанови про відк­риття виконавчого провадження і чи були ним здійснені дії, спрямо­вані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження була одержана боржником несвоєчасно, через що він був позбавле­ний можливості добровільно виконати рішення у встановлений строк, державний виконавець зобов'язаний відкласти провадження виконавчих дій та поновити боржникові термін для добровільного виконання рішення¹⁰⁹.

У разі повного добровільного виконання рішення боржником у встановлений строк державний виконавець складає про це відповід­ний акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Якщо ж боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його при­мусове виконання.

Законодавство встановлює чотири види заходів примусового виконання:

1) звернення стягнення на майно боржника;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення у боржника і передання стягувачеві певних пред­метів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням, наприклад учинення пев­них дій, не пов’язаних із переданням майна або коштів: ремонт чи пе­реобладнання приміщень, передання дитини на виховання тощо.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про виконавче прова­дження» встановлено підстави закінчення виконавчого прова­дження у випадках:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового вико­нання судового рішення;

2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого прова­дження, якщо виконання її обов’язків чи вимог у виконавчому про­вадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення поме­рлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відк­ликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, або визнання судом виконав­чого документа таким, що не підлягає виконанню;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилу­чених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягу- вачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стяг­нення відповідних платежів;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з ви­конавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на ви­могу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконав­чий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рі­шення Європейського суду з прав людини;

13) непред’явлення виконавчого документа за відновленим вико­навчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього закону;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витре­бувано стягувачем протягом року та у зв’язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

15) в інших випадках, передбачених законом.

Про закінчення виконавчого провадження державний викона­вець виносить постанову, яка затверджується начальником відпові­дного відділу державної виконавчої служби. Копія постанови у 3- денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (по­садовій особі), які видали виконавчий документ. Постанова про за­кінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторо­нами до начальника відповідного відділу державної виконавчої слу­жби або до суду у 10-денний строк.

Наслідки завершення виконавчого провадження (ст. 40). У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення викона­вчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку за­безпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім ви­падків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого про­вадження, нестягнення основної винагороди приватним виконав­цем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомо­сті про нього виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасову­ються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а та­кож проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконав­чого провадження.

Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення ви­конавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, держав­ний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додат­кові копії вищезазначеної постанови для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

У разі закінчення виконавчого провадження внаслідок офіцій­ного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкру­том і відкриття ліквідаційної процедури виконавчі документи мо­жуть бути повторно пред'явлені до виконання у визначені стат­тею 22 Закону України «Про виконавче провадження» строки, якщо у зв'язку із припиненням провадження у справі про банкрутство ви­моги, підтверджені такими документами, не були задоволені повні­стю або частково та не вважаються погашеними (списаними, прощеними) відповідно до Закону України «Про відновлення плато­спроможності боржника або визнання його банкрутом»^[110].

Відновлення виконавчого провадження (ст. 41). У разі якщо по­станова державного виконавця про закінчення виконавчого прова­дження або повернення виконавчого документа стягувачу визна­ється судом незаконною чи скасовується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби, або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасу­вання заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення ви­конавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох ро­бочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

За наявності обставин, якщо у разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного ви­конавця із заявою про відновлення виконавчого провадження, дер­жавний виконавець має право повторно здійснити примусове все­лення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному роз­мірі відповідно до статті 89 Закону України «Про виконавче прова­дження».

Виконавче провадження підлягає відновленню у триденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідної за­яви стягувача.

Про відновлення виконавчого провадження державний викона­вець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня над­силаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зо­бов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної пос­танови пред’явити його до виконання^[111].

Усі дії учасників виконавчого провадження є процесуальними і вчиняються у межах, установлених законодавством. Алгоритм дій і порядок виконавчого провадження визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття «виконавче провадження».

2. Перелічіть ознаки суб'єктів виконавчого провадження.

3. Назвіть спеціальні права сторін виконавчого провадження.

4. Яким є співвідношення понять «стягувач» і «позивач»?

5. У чому полягає принцип територіальності у виконавчому провадженні?

6. Які строки передбачено для виконавчого провадження?

7. У яких випадках виконавче провадження відкладається?

8. Якими є підстави та порядок зупинення виконавчого прова­дження?

9. Чи може застосовуватись примусове виконання рішення до набрання ним законної чинності?