§ 2. Стадії дозвільно-ліцензійного провадження

У дозвільній процедурі можна виділити такі стадії:

1) попередню (порушення дозвільної справи);

2) розгляду дозвільної справи і прийняття рішення;

3) виконання рішення;

4) контролю (нагляд) над дотриманням особами, які отримали дозвіл, установлених вимог і умов;

5) переоформлення, продовження дозволів;

6) застосування заходів примусу за допущені порушення правил і умов, припинення дії правонадільних актів.

Останні три стадії є факультативними.

У процесі організаційної діяльності не існує такої жорсткої пос­лідовності стадій, як у юрисдикційних процесах: стадії організацій­ної роботи можуть здійснюватися паралельно, навіть мінятися міс­цями. Так, відповідальність може настати раніше, ніж переоформ­лення ліцензії; нагляд і акредитація здійснюються в один і той самий час, при цьому атестацію можна вважати формою нагляду. Тому на­ведена послідовність стадій є умовною.

Початком дозвільної процедури є дії особи, яка бажає отримати документ дозвільного характеру, пов'язані з поданням заяви про ви­дання дозволу.

У невладного суб'єкта є право звернутися із заявою і, відповідно, порушити (ініціювати) дозвільну справу. Вимоги до змісту і форми заяви визначаються КМУ, а також законами: наприклад, у сфері ліце­нзування - органом ліцензування. Заявник зобов'язаний підготу­вати пакет документів дозвільного характеру. У багатьох випадках стягується плата за видання (переоформлення) документів дозвіль­ного характеру (адміністративний збір), яка визначається відпо­відно до Закону України «Про адміністративні послуги» (п. 2 ст. 4). Прийняття від суб'єкта господарювання або вповноваженої ним особи заяви про отримання (переоформлення, анулювання) докуме­нта дозвільного характеру здійснюється адміністратором у центрі надання адміністративних послуг.

На цій стадії дозвільний орган провадить дії, спрямовані на пе­ревірку заяви і пакета документів на предмет відповідності форма­льним вимогам.

Якщо заявник не дотримується зазначених вимог, це може бути підставою для відмови у виданні документа дозвільного характеру. Однак відповідно до Закону «Про ліцензування окремих видів діяль­ності» «не допускається вимагати від претендента ліцензії подання документів, не передбачених законами». Законом можуть установ­люватися інші підстави для відмови у виданні документа дозвіль­ного характеру. Відмова у виданні документа дозвільного характеру на підставах, не передбачених законом, не допускається. Реєстрація за­яви означає, що заведено дозвільну справу, і породжує обов'язок суб'єкта влади його розглянути, а отже, крім усього іншого, перевірити дотримання обов'язкових загальних і спеціальних вимог. Спеціальні вимоги зумовлені специфікою окремих видів діяльності або режиму об'єкта. До них належать кваліфікаційні вимоги до претендентів ліце­нзії, працівників ліцензованої організації, наявність спеціальних примі­щень, обладнання, технічних засобів. Якщо вимоги безпосередньо

випливають із чинних норм і правил, то умови визначаються на ос­нові правил, але з урахуванням конкретних обставин.

На другій стадії дозвільний орган розглядає дозвільну справу по суті, тобто збирає необхідну інформацію про об'єкт або діяльність і приймає рішення про видання дозволу або відмову, оприлюднюючи своє рішення на порталі електронних сервісів у порядку, визначе­ному Кабінетом Міністрів України. Аналіз нормативно-правових ак­тів дає підстави розуміти поняття «дозвіл» як допуск, із яким пов'язується початок і вчинення дозволеної діяльності або викорис­тання дозволених об'єктів. Оформляється такий допуск за допомо­гою прийняття уповноваженим органом виконавчої влади - дозвіль­ним органом за клопотанням фізичної або юридичної особи дозволу - індивідуального правозастосовного акта, що наділяє цю особу спеці­альною правоздатністю або надає їй персональне суб'єктивне право (дозвіл на введення об'єкта в експлуатацію). Із юридичної точки зору дозвіл має всі властивості адміністративного акта.

Правовим наслідком отримання дозволу є новий статус здобу- вача дозволу, що включає юридичні обов'язки, які реалізуються в ад­міністративно-правових відносинах, підтверджувати відповідність установленим вимогам, підлягати контролю та нагляду.

Органи, які видали дозволи, під час здійснення нагляду мають право проводити планові та позапланові перевірки відповідності проваджуваної ліцензіатом діяльності ліцензійним вимогам і умо­вам, складати за результатами перевірки акти із зазначенням конк­ретних порушень і здійснювати інші повноваження відповідно до за­кону. Суб'єкт, який отримав дозвіл (установа, водій транспортного засобу та ін.), зобов'язаний забезпечити умови для проведення пере­вірок, зокрема й надати необхідну інформацію та документи. Факти­чно всі дозвільні органи одночасно є суб'єктами адміністративного нагляду. Отримання дозволу на вчинення певної діяльності не зав­жди повністю легалізує її результати, іноді потребує додаткової ле­гітимації. У багатьох випадках продукція, що випускається, викорис­товувані засоби, результати роботи повинні бути сертифіковані від­повідно до Закону України «Про технічні регламенти та оцінки від­повідності». Для кожної стадії дозвільної процедури характерні пе­вні етапи, які зумовлені специфікою діяльності, об'єкта, щодо яких видається документ дозвільного характеру