§ 3. Розгляд заявником претензії

Статтею 8 ГПК передбачений порядок повідомлення заявника про результати розгляду претензії. Норми цієї статті передбачають, що у разі отримання претензії заявник повідомляє сторону, яка направила претензію про результати її розгляду у письмовій формі.

У відповіді на претензію зазначаються:

а) повне найменування і поштові реквізити підприємства, організації, що дають відповідь, та підприємства чи організації, яким надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається відповідь;

б) коли претензію визнано повністю або частково, - визнана сума, назва, номер і дата розрахункового документа на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;

в) коли претензію відхилено повністю або частково, - мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обґрунтовують відхилення претензії;

г) перелік доданих до відповіді документів та інших доказів.

Коли претензію відхилено повністю або частково, заявникові повинно бути повернуто оригінали документів, одержаних з претензією, а також надіслано документи, що обґрунтовують відхилення претензії, якщо їх немає у заявника претензії.

Відповідь на претензію підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Якщо претензію про сплату грошових коштів, до якої додано платіжну вимогу-доручення, визнано повністю або частково, у платіжній вимозі- дорученні зазначається визнана сума.

Платіжні вимоги-доручення виконуються установами банків у порядку, встановленому Національним банком України.

За необґрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми винна сторона сплачує другій стороні штраф у розмірі 10 % від списаної суми.

Слід зазначити, що в частині відповіді про результати заявником розгляду претензії норми цієї статті носять декларативний характер, оскільки розгляд заявником претензії не зобов’язує його надати в установлений строк відповідь на претензію. У той же час, раніше в ГПК діяла стаття 9, згідно якої у разі порушення строків розгляду претензії, встановлених, чи залишення її без відповіді, господарський суд при вирішенні господарського спору мав право стягти в доход державного бюджету з підприємства, організації, що припустилися такого порушення, штраф у розмірі 2 % від суми претензії, але не менш як 5 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш як 100 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо досудового врегулювання спорів» від 23 червня 2006 р., ця стаття була виключена із ГПК. Підставою такого рішення стало те, що в правозастовній діяльності норми цієї статті судом майже не застосовувалась.