§ 2. Оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби України
Стаття 121-2 ГПК встановлює право на подання скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів. У вирішенні питань, пов’язаних із застосуванням цієї статті, Пленум Вищого господарського суду України в постанові «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17 жовтня 2012 р., звернув увагу, що господарським судам при застосуванні цієї статті слід мати на увазі таке.
За змістом цієї статті ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об’єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).
Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби України, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні ст. 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів. У порядку згаданої статті ГПК до господарських судів оскаржуються й дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби України під час виконання рішень третейських судів, якщо виконавчі документи на примусове виконання таких рішень видано господарськими судами (розділ XIV-1 ГПК).
Якщо у відповідній скарзі йдеться про оскарження дій (бездіяльності) органу Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, то вона піддягає розглядові господарським судом у тій частині, яка стосується виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду, але не загального суду чи іншого органу, який видав виконавчий документ, а в іншій частині господарський суд відмовляє в прийнятті скарги на підставі пункту 1 частини першої ст.
62 і ст. 121-2 ГПК. Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід’ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби. У зв’язку з цим відповідна скарга не підлягає оплаті судовим збором.Подання учасником виконавчого провадження скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, інших посадових осіб органу Державної виконавчої служби начальникові відділу, якому підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу Державної виконавчої служби України вищого рівня (ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження») не може бути підставою для відмови в прийнятті скарги господарським судом, оскільки на відповідні правовідносини поширюється юрисдикція суду (статті 55, 124 Конституції України). За змістом частини четвертої ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» і частини першої ст. 121-2 ГПК розгляду господарським судом підлягають ті скарги на рішення, дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби України, які подано прокурором або сторонами виконавчого провадження (стягувачем чи боржником), відкритого на підставі виданого господарським судом виконавчого документа; скарги ж, подані іншими, крім зазначених, особами розгляду в господарських судах не підлягають.
Подана скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим ст. 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій ст. 57 ГПК, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3-5 частини сьомої ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження».
Встановлений у частині першій ст. 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог ст. 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.
Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 1212 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання. При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби України у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.Якщо ж обов’язок органу Державної виконавчої служби України вчинити певну дію прямо передбачено законом, але строк її вчинення не зазначений, то бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв’язку з цією бездіяльністю його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі. Проте, Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок обчислення строку звернення до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби України (як-от статтями 26, 47, 49, 57, частиною четвертою ст. 58 названого Закону), то господарському суду слід виходити саме з такого порядку.
У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби України, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1-3, 5, 6, 9 ч.1 ст.
63, ст. 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо.У визначені визначення вартості, оцінка майна боржника (ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» ), як зазначено в пункті 9.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17 жовтня 2012 р., зазначено, що це є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб’єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому ст. 121-2 ГПК.
У розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов’язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження». Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості (ст. 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган Державної виконавчої служби України у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
У розгляді скарг на дії органів Державної виконавчої служби України, пов’язаних з відмовою у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 7 частини першої ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», господарському суду слід мати на увазі таке. За змістом пункту 1 частини першої і частини п’ятої ст.
47 та положень ст. 26 в сукупності цих норм повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закриття виконавчого провадження, не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувана права повторно звернутися до органу Державної виконавчої служби України за виконанням судового рішення.За змістом ст. 121-2 ГПК судові засідання у розгляді скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів повинні проводитись господарськими судами окремо за різними справами. У разі подання скарги на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби України у зведеному виконавчому провадженні, в якій об’єднано вимоги за кількома виконавчими документами в різних справах, розглянутих різними судами, господарський суд з посиланням на пункт 5 частини першої ст. 63 ГПК має повернути таку скаргу для розділу заявником відповідних вимог та подання скарг у кожній справі окремо.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов’язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов’язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов’язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Якщо під час розгляду скарги господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби України, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою ст.
90 ГПК.Згідно вимог ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення або зміст наказу є незрозумілими, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз’яснення такого рішення чи змісту документа.
Господарський суд першої інстанції, який видав виконавчий документ, зобов’язаний розглянути заяву державного виконавця у десятиденний строк з дня її надходження і за необхідності дати відповідне роз’яснення рішення чи змісту виконавчого документа, не змінюючи їх редакції. Роз’яснення рішення, ухвали здійснюється господарським судом за правилами ст. 89 ГПК. В ухвалі про роз’яснення судових рішень господарський суд не може визначати порядок та умови здійснення виконавчого провадження. Якщо на судове рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили і на виконання якого видано наказ (ч. 3 ст. 85 і ст. 116 ГПК), подано апеляційну скаргу після закінчення встановленого частиною першою ст. 93 ГПК строку, і суд апеляційної інстанції відновить цей строк та прийме скаргу до провадження, то копія відповідної ухвали повинна бути надіслана органу Державної виконавчої служби, якою зазначений наказ прийнято до виконання. Такий наказ згідно ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» повертається до суду, який його видав.
У разі коли за результатами апеляційного розгляду оскаржене судове рішення буде залишене без змін, новий наказ на його виконання не видається, а виконується раніше виданий наказ. Якщо на час прийняття судового акта апеляційної інстанції строк для пред’явлення цього наказу до виконання закінчився, зазначений строк підлягає відновленню згідно ст. 119 ГПК.
У розгляді позовів про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 1174 ЦК, маючи на увазі, що в таких випадках відповідачами можуть бути відповідні органи Державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державної казначейської служби України, і враховуючи викладене в роз’ясненні президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди» № 02-5/215 від 1 квітня 1994 р., зокрема в пункті 9 цього роз’яснення.
Законом України «Про виконавче провадження» передбачено можливість закінчення виконавчого провадження у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду (пункт 1 частини 1 ст. 49). Оскільки ГПК не передбачено спеціального порядку подання та розгляду відповідної заяви, то пов’язані з цим питання мають вирішуватися за правилами, встановленими частинами другою і третьою ст. 121-2 ГПК для скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби. Господарський суд може не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо така дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. За результатами розгляду відмови від примусового виконання господарський суд згідно ст. 86 ГПК виносить ухвалу.
Контрольні запитання та завдання для самоперевірки
- В чому полягає зміст виконання судових рішень?
- На який орган покладено виконання судових рішень ?
- Який «документ» видає суд для виконання судових рішень ?
- Назвіть підстави коли ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови може бути скасовано.
- Який встановлено строк коли ухвала господарського суду за результатами розгляду заяви надсилається стягувачеві і боржнику ?
- Назвіть підстави оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби.
- Який встановлено строк подання скарги оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби ?
Еще по теме § 2. Оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби України:
- М. Руденко. Прокурор як суб'єкт оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб Державної виконавчої служби України // Вісник Національної академії прокуратури України №1, 2012, - С.17-22.
- Розмежування судових юрисдикцій щодо спорів про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби
- Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання постанов суду у цивільних справах
- Стаття 181. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби
- Стаття 174. Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, які порушують законодавство про вибори та референдум
- Стаття 25. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників до посадових осіб та органів вищого рівня.
- Глава 4. Оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників і відповідальність за них
- Стаття 29. Оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, або їх посадових осіб у судовому порядку.
- Оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця в суді
- 80. Скарги на рішення, дії або бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби.
- Суб’єкти та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців
- 6.1. Оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця в його керівника
- § 7. Порядок оскарження рішень, ДІЙ (БЕЗДІЯЛЬНОСТІ) ВИБОРЧИХ КОМІСІЙ
- § 2. Оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єктів ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПОРЯДКУ