Право на касаційне оскарження.

Процесуальний порядок реалізації права на касаційне оскарження

Право на касаційне оскарження - гарантована державою особам, які брали участь у справі, та їх правонаступникам та особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи та обов’язки на можливість звернення до суду касаційної інстанції з метою перевірки законності рішень суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та рішень, ухвал апеляційного суду,що набрали законної сили

Суб’єкти касаційного оскарження

До суб’єктів, які мають право на касаційне оскарження належать: сторони, треті особи та їх правонаступники, заявники, заінтересовані особи та інші особи, які беруть участь у справі, - представники та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ст.45 ЦПК), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов’язки,

Такі особи могли не брати участі у ході розгляду справи як у суді першої, так і апеляційної інстанцій, тобто не отримати статусу осіб, які беруть участь у справі, але рішення чи ухвала суду першої та апеляційної інстанцій могли вплинути на їх права і обов’язки.

Об’єкти касаційного оскарження

Касаційному оскарженню підлягають:

- рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку;

- рішення та ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;

- ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13,14,15,16,17,18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 ч. 1 ст. 293 ЦПК, після їх перегляду в апеляційному порядку;

- ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Щодо ухвал суду першої інстанції, вказаних у пунктах 1, З, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 ч.

- оскаржуються лише ті ухвали суду першої інстанції, які зазначені у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 ч. 1 ст. 293 ЦПК;

- вони мають бути попередньо оскаржені у апеляційному порядку;

- ухвали апеляційного суду мають перешкоджати подальшому провадженню у справі.

Вважається доцільним оскаржувати у касаційному порядку ухвали апеляційного суду, які не тільки перешкоджають подальшому провадженню у справі, а порушують права громадян на захист і можуть негативно вплинути на об’єктивність майбутнього судового рішення. Тому Й орієнтири слід змінювати з урахуванням мети: не формально і швидко розглянути справу, а захистити право громадянина, який звернувся до суду за його захистом.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 293 ЦПК передбачав можливість оскарження в апеляційному порядку ухвал про забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову, але така ухвала виключена з переліку ухвал, що розглядатимуться в касаційному порядку. Отже, у разі зникнення у відповідача майна або необгрунтованого вжиття заходів забезпечення позову, позов може бути звернений до держави, якщо дії суду були неадекватними нормам матеріального і процесуального права і таким чином була завдана шкода конкретній особі, яка брала участь у справі. Більше того, можна вважати, що суди України потраплятимуть під дію позовів до держави, в яких вони будуть притягатися як треті особи.

Тому базис ухвал, які підлягають касаційному оскарженню мають складати ухвали, які завдають шкоди суб’єктам спірних відносин або потенційно здатні вплинути на об’єктивність судового розгляду. Встановлення чіткого переліку ухвал, які можуть бути оскаржені у касаційній інстанції, штучно обмежує право громадян на звернення до суду.

Отроки на касаційне оскарження

Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.

Момент, з якого починається відлік строку на касаційне оскарження, пов’язаний з днем проголошення рішення чи ухвали апеляційного суду, який приймається за точку відліку. Тобто наступний день, який слідує за днем проголошення рішення чи ухвали апеляційного суду, вже входить до розрахунку строку на касаційне оскарження.

У разі припущення строку, встановленого ч.І ст. 325 ЦПК, з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.

Касаційна скарга, подана після закінчення строку на касаційне оскарження, повертається особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про поновлення цього строку, а також коли у поновленні строку відмовлено.

Звичний порядок подання касаційної скарги у межах строку на касаційне оскарження рішення чи ухвали апеляційного суду відрізняється від подання касаційної скарги з пропуском такого строку тим, що в останньому випадку скаржник має відобразити в змісті скарги такі аспекти:

- зазначити у скарзі причини пропуску строку на касаційне оскарження;

- у прохальній частині скарги, незважаючи на те, що строк може бути пропущений з вини суду, просити суд поновити строк на касаційне оскарження рішення чи ухвали апеляційного суду;

- у додатках слід вказати ті докази, які підтверджують поважність причин пропуску.

Якщо особа, яка подала касаційну скаргу після закінчення строку на касаційне оскарження, не виконає наведених умов, то найімовірніше касаційна скарга разом з доданими до неї матеріалами буде повернута їй судом касаційної інстанції. У ст.325 ЦЛК не передбачена можливість надавати строк на усунення недоліків касаційної скарги, якщо в ній не заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, але таке клопотання може бути зазначене у порядку, передбаченому п. 6 ч. 2 ст. 326 ЦПК. Тому усунення такого недоліку має відбуватися у порядку ч.

Питання про поновлення строку на касаційне оскарження і про повернення касаційної скарги вирішується суддею-допо- відачем, про що постановляється відповідна ухвала.

Процесуальний порядок реалізації права на касаційне оскарження

Право касаційного оскарження реалізується шляхом подання до касаційної інстанції касаційної скарги, зміст та форма якої передбачені ст. 326 ЦПК.

Касаційна скарга подається у письмовій формі. Як і інші процесуальні документи, касаційна скарга має складатися з таких частин: вступна, описова, мотивувальна та прохальна.

У касаційній скарзі повинно бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається скарга;

2) ім’я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;

3) ім’я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їхнє місце проживання або місцезнаходження;

4) рішення (ухвала), що оскаржується;

5) в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;

6) клопотання особи, яка подає скаргу;

7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги,