Законна сила судового рішення (судового наказу та ухвала)

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.

Щодо судового наказу, то згідно зі ст. 105 ЦПК він набирає законної сили у разі ненадходженяя заяви від боржника протягом трьох днів після закінчення строку на її подання та за наявності даних про отримання боржником копії судового наказу. Суд видає його стягувачеві для пред’явлення до виконання.

Щодо ухвали суду першої інстанції, то вона набирає законної сили після закінчення строку, встановленого для подання апеляційної скарги, передбаченого у ч. 2 ст. 294 ЦПК.

Так, ст. 319 ЦПК передбачено, що рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Після набрання рішенням законної сили воно підлягає реалізації та йому притаманна така ознака, як загальнообов’яз- ковість. Загальнообов’язковість судового рішення, що набрало судової сили, закріплена у ст. 14 ЦПК. Воно е обов’язковим для органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та посадових осіб і громадян. Тобто ці органи та особи не можуть змінити, скасувати, винести нове рішення, хоча, можливо, й вважають рішення неправильним. Вони на підставі цього рішення повинні вчинити певні дії з оформлення прав фізичних, юридичних осіб та їх реалізації, оскільки такі права встановлені судом та знайшли своє закріплення у судовому рішенні, яке набрало законної сили, тобто набути статусу преюдиційного факту.

Загальнообов’язковість спирається на такі властивості судового рішення, як стабільність та реалізованість. Стабільність судового рішення забезпечується незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю.

Незмінність судового рішення виявляється у тому, що суд, який його ухвалив, не може змінити чи скасувати рішення, крім випадків, які є винятками із загального правила та передбачені законом (статті 219, 220, 221, 241, 250, 255 ЦПК).

Неспростовність судового рішення полягає у тому, що після закінчення строку на апеляційне та касаційне оскарження заінтересованим особам заборонено подавати апеляційні та касаційні скарги за винятком випадків щодо поважності пропуску строків на таке оскарження. При цьому потрібно довести суду поважність пропуску таких строків на підставі доказів.

Преюдиційність як одна із рис судового рішення виявляється в обов’язковості визнання фактів і правовідносин, встановлених судовим рішенням, після набрання ним законної сили (ст. 61 ЦПК). Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їхні правонаступники не можуть знову заявляти в суді тотожний позов, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених ч. 2 ст. З ЦПК, рішення суду, що набрало законної сили, є обов’язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Реалізованість судового рішення виявляється у тому, що особі, яка звернулась до суду за захистом свого особистого порушеного, оспорюваного, невизнаного права, свободи чи інтересу, гарантується виконання рішення, яке набрало законної сили, відповідними органами та службовими особами на території України, а у випадках, передбачених законом, - поза межами України. Рішення може бути виконаним як добровільно, так і в примусовому порядку.

Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред’явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Характерними у цьому випадку є справи про стягнення аліментів. Розмір стягуваних аліментів може змінюватися, особа може бути звільнена від їх сплати, стягнення аліментів може бути припинене, залежно від наявності чи відсутності певних обставин, передбачених законом. Але вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них сторона має право шляхом пред’явлення нового позову.

6.