<<
>>

§ 5. Законна сила судового рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиден­ного строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

У цивільній процесуальній літературі поняття законної сили судо­вого рішення визначається по-різному. Одні автори вважають, що за­конна сила судового рішення — це його правова дія, яка виявляється в тому, що наявність або відсутність прав, а також фактів, які лежать у їх основі, встановлюється остаточно, і в тому, що визначені рішенням суду права підлягають негайному виконанню за вимогою управомоче-

ної особи . Інші — під законною силою судового рішення розуміють

2

його обов'язковість (загальнообов'язковість) . Деякі вчені вважають, що рішення, яке набрало законної сили, стає незмінним, тому що не можна вимагати його перегляду в касаційному порядку, а також змі­нювати в будь-якому іншому порядку .

Серед вчених існує думка, що законна сила судового рішення озна­чає набуття ним властивостей акта правосуддя, спрямованого на ви­конання завдань цивільного судочинства: захист прав і охоронюваних законом інтересів громадян і організацій; зміцнення законності і право­порядку та виховання громадян, посадових і службових осіб у дусі неухильного виконання Конституції, законів України, поваги до правил співіснування, честі і гідності людини. Властивість судового рішення, що набрало законної сили, виявляється у правових наслідках, які воно викликає: авторитетність, загальнообов'язковість, стабільність, не­змінність, неспростовність, виключність, преюдиціальність і реалізо-

4

ваність .

Уявляється, що законна сила рішення хоча і розкривається в його наслідках, але має свій зміст, який не можна замінювати наслідками законної сили судового рішення.

^ив.: Авдюков, М.

Г. Судебное решение [Текст] / М. Г. Авдкжов. - М.: Госюриз­дат, 1959.-С. 137.

2

Див.: Клейман, А. Ф. Советский гражданский процесе [Текст] / А. Ф. Клейман. -

М. : Изд-во Моск. ун-та, 1954. - С. 249-250.

3

Див.: Гурвич, М. А. Общеобязательность и законная сила судебного решения

[Текст] / М. А. Гурвич. - М. : ВЮЗИ, 1971. - Т. XVII. - С. 176.

4

Відповідно до ст. 223 ЦПК законна сила — це правова дія судово­го рішення, сутність якої полягає у його незмінності і виключності.

Незмінність судового рішення означає неможливість переглядати і спростовувати в апеляційному порядку рішення, яке набрало законної сили, для сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, тобто не­можливість апеляційного оскарження.

Виключність означає неможливість після набрання рішенням за­конної сили для осіб, які беруть участь у справі, та для їх правонаступ­ників заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідно­сини.

Подання для розгляду тотожної заяви неприпустиме також і у ви­падках, коли при первісному розгляді спір між сторонами було остаточ­но вирішено ухвалою суду про затвердження мирової угоди або про прийняття відмови позивача від своїх вимог. Повторне звернення з таким же позовом неможливе і в інших випадках, передбачених ст. 205 ЦПК.

Законна сила судового рішення має об'єктивні та суб'єктивні межі.

Законна сила судового рішення з точки зору об'єктивних меж озна­чає дію судового рішення з приводу тих правовідносин, прав і обов'язків, які були предметом рішення суду, а також щодо тих юридичних фактів, які були його підставою.

Об'єктивні межі законної сили судового рішення завжди визнача­ються його предметом. У випадках, коли предмет судового рішення не збігається з предметом судового розгляду, така невідповідність може бути усунута шляхом ухвалення додаткового рішення чи шляхом ска­сування в апеляційному або касаційному порядку.

Законна сила судового рішення з точки зору суб'єктивних меж по­ширюється на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Усі ці суб'єкти не можуть вдруге подати той самий позов до суду.

Законна сила судового рішення поширюється тільки на тих юри­дично заінтересованих осіб, котрі притягувались у процесі як особи, які беруть участь у справі, та мали можливість захищати в суді свої права. На особу, яка мала юридичну заінтересованість у справі, але не була притягнута як учасник процесу, законна сила рішення не поши­рюється, і вона може оспорювати ті самі факти і правовідносини в ін­шому процесі.

Якщо справу було розпочато Уповноваженим Верховної Ради Укра­їни з прав людини, прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, фізичною та юридичною особою (ст. 45 ЦПК),

646

то рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Таким чином, суб'єктивні межі законної сили судового рішення визначаються колом осіб, які беруть участь у справі, та їх правонас­тупників.

Поширення суб'єктивних меж законної сили судового рішення на осіб, які не є учасниками спірних правовідносин, призводить до ухва­лення неправосудного рішення. Так, Іршавський районний суд Закар­патської області рішенням від 24 березня 2004 р. позов задовольнив і зобов'язав міського голову оформити та видати позивачам свідоцтва про право власності на земельні ділянки та державні акти на право власності.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону від 21 травня 1997 p. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 33 цього Закону передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні та делего­вані повноваження, зокрема реєстрація суб'єктів права власності на землю, реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі, видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.

У статті 42 цього Закону визначено повноваження міського голови, з яких вбачається, що до його компетенції оформлення і видача сві­доцтв про право власності на земельну ділянку не входять.

Отже, суд першої інстанції безпідставно зобов'язав міського голо­ву вчинити дії, які належать до компетенції міської ради.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції не з'ясував характеру правовідносин та учасників правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору .

Якісна характеристика судового рішення, яке набрало законної сили, проявляється і в правових наслідках, які воно викликає. Такими наслідками є: здійсненність, преюдиціальність і обов'язковість.

Під здійсненністю слід розуміти можливість примусового виконан­ня судового рішення незалежно від волі особи, яка зобов'язана вико­нати певну дію щодо цього рішення.

Преюдиціальність — це неможливість для осіб, які брали участь у справі, та їх правонаступників оспорювати, а для суду — досліджу­вати в іншому процесі факти і правовідносини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили. Згідно з ч. З ст. 61 ЦПК обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміні­стративній справі, що набрало законної сили по одній справі, не до­казуються при розгляді інших цивільних справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або поста­нова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій осо­би, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою (ч. 4 ст. 61 ЦПК).

Судові рішення, що набрали законної сили, згідно зі ст. 14 ЦПК обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого само­врядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, — і за її межами.

Державні органи і службові особи зобов'язані здійснювати необ­хідні дії щодо оформлення і реєстрації прав, визначених рішенням суду, а також сприяти його виконанню.

Наприклад, при задоволенні позовів про визнання шлюбу недійсним, про розірвання шлюбу, про скасуван­ня усиновлення та інших потрібна реєстрація вказаних фактів в органах РАЦСу. При цьому оформлення і реєстрація цих та інших фактів мож­лива лише після того, як рішення набрало законної сили.

У частині 4 ст. 223 ЦПК закріплене правило, яке є винятком із не­змінності законної сили рішення суду. Якщо після набрання рішенням законної сили, яким із відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Це стосується, зокрема, рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушко­дженням здоров'я або смертю фізичної особи при зміні в період ви­плати аліментів чи відшкодування шкоди заробітної плати, сімейного чи майнового стану, ступеня втрати потерпілим професійної працез­датності, складу сім'ї померлого, підвищенні розміру мінімальної за­робітної плати у визначеному законодавством порядку, у разі зростан­ня в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки.

<< | >>
Источник: В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін.. Курс цивільного процесу: підручник / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін. ; за ред. В. В. Комарова. - X.,2011. - 1352 с.. 2011

Еще по теме § 5. Законна сила судового рішення:

  1. Стаття 168. Додаткове судове рішення
  2. Стаття 177. Особливості судових рішень за наслідками розгляду справ, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, та їх оскарження
  3. Стаття 253. Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами
  4. Судовий напав, його зміст, законна сила.
  5. З. Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення
  6. Законна сила судового рішення (судового наказу та ухвала)
  7. Стаття 14. Обов'язковість судових рішень
  8. § 5. Законна сила судового рішення
  9. § 1. Загальна характеристика перегляду судових рішень Верховним Судом України
  10. § 1. Виконання судових рішень як частина цивільного процесу
  11. З- Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення
  12. Законна сила рішення суду
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -