<<
>>

В якому провадженні (позовному чи окремому) підлягає розгляду вимога про встановлення факту володіння фізичною особою нерухомістю на праві власності?

Відповідно до ч. 2 ст. 256, ст. 258 ЦПК у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти (крім тих, що перераховані в ч. 1 ст.256 ЦПК), від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У заяві до суду повинно бути зазначено, зокрема, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.

Якщо суд встановлює, що наявний спір про право, то заява відповідно до ч. 6 ст. 234 ЦПК залишається без розгляду і заінтересованим особам роз'яснюється право подати позов на загальних підставах.

У п. 17 постанови № 5 від 31.03.1995 р. Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що встановлення судом факту володіння громадянином жилим будинком на праві власності можливе, якщоу заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. Дане роз'яснення стосувалося періоду дії ЦК 1963 р.

Проте, статтею 392 ЦК 2004 р. визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визначається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, законодавець визначив, в якій процесуальній формі можна встановлювати факт володіння нерухомістю, якщо втрачений документ, який засвідчує його право власності - це пред'явлення позову про визнання права власності. Однак, у зазначеному випадку відсутня сторона, що оспорює чи не визнає право власності на майно, але відсутній документ, який засвідчує таке право власності і особа, що володіє майном, позбавлена можливості отримати дублікат такого документу, відсутність якого заважає особі володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Відповідачем у справі не може бути, наприклад, БТІ, оскільки такі бюро здійснюють лише реєстрацію прав власності на нерухоме майно в межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. Проте, згідно з п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 7.02.2002 р. № 7/5, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності провадиться місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

З урахуванням наведеного, у разі відсутності у позивача можливості отримати дублікат правовстановлюючого документа, до участі у справі повинні притягуватися місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в якості третьої особи, які заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а не не в якості відповідача, так як вони не оспорюють право позивача і не знаходяться (і не знаходились) з ним у матеріально-правовому спорі. При певних обставинах, в якості такої ж третьої особи можуть притягуватися до участі у справі й відчужу-вач нерухомого майна позивачу.

Таким чином, розгляд справи відбувається в позовному провадженні, проте без відповідача.

<< | >>
Источник: М.І. Балюк, Д.Д. Луспеник. Практика застосування цивільного процесуального кодексу України (цивільний процес у питаннях і відповідях). Коментарії, рекомендації, пропозиції. - X.,2008.- 708 с.. 2008

Еще по теме В якому провадженні (позовному чи окремому) підлягає розгляду вимога про встановлення факту володіння фізичною особою нерухомістю на праві власності?:

  1. Як правильно розуміти положення ст. 16 ЦПК щодо недопущення розгляду в одному провадженні вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства? Чи можна за правилами ЦПК, наприклад, розглядати позов про визнання незаконним рішення суб'єкта владних повноважень та про визнання права власності на нерухомість?
  2. Зап.Зч.1 ст. 256 ЦПК суд розглядає справи про встановлення факту каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Чи не повинні ці справи розглядатися в позовному провадженні?
  3. Чи можливо у справах про встановлення юридичного факту (та інших справах окремого провадження) ухвалювати рішення в попередньому судовому засіданні?
  4. Чи підлягає зменшенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог сума судового збору, сплаченого за мінімальною ставкою, а також сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи?
  5. Встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
  6. Чи допускається правопаступництво у справі за позовом про переведення прав та обов'язків покупця при порушенні переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності? Чи не пов'язано це право нерозривно з особою співвласника?
  7. У переліку справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення (ст. 256 ЦПК), не зазначено про встановлення факту реєстрації народження. Чи можна цей факт встановити і при яких умовах?
  8. Позов як матеріально-правова вимога у позовному провадженні
  9. Позивач після пред'явлення позову і під час розгляду справи подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, проте судовий збір у відповідній частині не доплатив. Як повинен поступити суд у такій ситуації?
  10. Чи вправі суд вийти за межі позовних вимог при розгляді позову про поновлення на роботі працівника, звільненого на підставі п. З ст. 40 КЗпП, і перевірити законність та обґрунтованість всіх дисциплінарних стягнень, якщо строк на їх оскарження, встановлений ст. 233 даного Кодексу, сплив?
  11. Стаття 259. Зміст рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення
  12. Зразок заяви про встановлення факту прийняття спадщини
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -