<<
>>

§ 7. Виконання рішень про передачу певних предметів і здійснення певних дій

Для захисту особистих чи майнових прав громадян і юридичних осіб суди в певних випадках ухвалюють рішення, якими зобов'язують боржника до виконання певних дій, не пов'язаних з передачею майна чи грошей.

Це рішення у справах по захисту честі й гідності, про від­новлення на роботі, передачу дітей на виховання, переустрій квартири, перенесення парканів тощо. Залежно від характеру прав позивача, які захищаються, ці дії можуть бути виконані тільки особисто відповідачем чи без його участі. Крім зазначеного, суд може ухвалити рішення або про обов'язок відповідача вчинити певні дії, або про його обов'язок утриматися від їх вчинення.

Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим докумен­том, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець визначає йому строк добровільно­го виконання рішення.

У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведе­но без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного роз­міру витрат на проведення виконавчих дій.

Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені ст. 87 Закону «Про виконавче провадження», після чого ви­конавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, повер­тається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

За чинним законодавством до рішень у немайнових спорах, вико­нання яких характеризується певними особливостями, належать рі­шення: про поновлення на роботі; про відібрання дитини; про висе­лення боржника; про вселення стягувача; про примусовий обмін; про заборону діяльності об'єднання громадян.

Виконання рішення про поновлення на роботі провадиться у на­ступному порядку. Виконавчий документ про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується не­гайно. Виконання вважається завершеним з моменту фактичного до­пущення працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного наказу органу, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець за­стосовує до них штрафні санкції, передбачені ст. 87 Закону. Крім того, державний виконавець у разі умисного невиконання посадовою особою рішення суду може звернутися до суду з поданням про вирішення пи-

4

тання про притягнення її до відповідальності, передбаченої ст. 176 Кримінального кодексу України.

Після фактичного допущення працівника до роботи складається акт про виконання рішення, виконавче провадження підлягає закінчен­ню і не поновлюється при повторному недопущенні працівника до роботи, а в працівника з'являється право на звернення до суду в по­рядку позовного провадження.

Особливістю виконання рішення про відібрання дитини є суб'єктний склад. Під час виконання рішень про відібрання дитини державний виконавець провадить виконавчі дії з обов'язковою участю особи, якій дитина передається на виховання, із залученням органів опіки і піклу­вання, а при потребі — представників органів та установ освіти, ме­дичних працівників.

У разі потреби державний виконавець може звернутися до суду з по­данням про вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до 996

дитячого чи лікувального закладу (ст. 374 ЦПК). Суд у десятиденний строк розглядає це питання в судовому засіданні з викликом сторін та за обов'язковою участю представників органів опіки та піклування. Не­явка сторін не є перешкодою для вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу.

Закон, на жаль, не визначає, який саме суд може розглянути подібне подання. Однак з урахуванням того факту, що в даному випадку ви­рішується питання, яке не має на меті забезпечення виконавчих дій, а викликає необхідність застосування юрисдикційних повноважень суду, слід вважати, що треба звертатися до суду, який постановив рі­шення, що виконується, а не до суду за місцем виконання.

При виконанні рішень про відібрання дитини забороняється за­стосовувати до дитини заходи фізичного впливу.

У разі коли боржник перешкоджає виконанню рішення про відібран­ня дитини, до нього застосовуються заходи, передбачені законом.

При неможливості з'ясування місцезнаходження боржника, дити­ни або обох державний виконавець звертається з поданням до суду про розшук дитини або боржника, яке має бути розглянуте протягом деся­ти днів (ст. 375 ЦПК).

Розшук боржника або дитини оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцем знаходження їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.

Суд має право витребувати від державного виконавця всі необхід­ні документи для вирішення питання про оголошення розшуку.

Різновидом рішень у немайнових спорах є рішення про виселення боржника.

Останнє провадиться лише уразі, якщо боржником воно не вико­нано в установлений державним виконавцем строк, визначений відпо­відно до вимог законодавства.

Примусове виконання рішення про виселення боржника здійсню­ється державним виконавцем не пізніше 60 робочих днів з моменту невиконання боржником рішення про його виселення в установлений державним виконавцем строк, визначений відповідно до ст. 24 Закону. У разі невиконання обов'язку з примусового виселення боржника в за­значені терміни державний виконавець несе дисциплінарну відпові­дальність, встановлену законом.

Виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у вико­навчому документі, від особи, яка виселяється, її майна, домашніх

тварин та в забороні даній особі користуватися звільненим приміщен­ням.

Примусовому виселенню підлягають лише особи, які визначені у виконавчому документі.

Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити борж­ника про день і час примусового виселення. Відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, не є перешкодою для вико­нання виконавчого документа.

Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням ор­ганів внутрішніх справ, з обов'язковим описом майна державним ви­конавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржникові. Державний виконавець у разі потреби забезпечує в уста­новлений термін зберігання майна боржника протягом строку, що не перевищує трьох років, з покладенням зазначених витрат на боржника. Після завершення трирічного строку невитребуване майно реалізуєть­ся в порядку, передбаченому для реалізації безхазяйного майна.

Якщо виконання здійснюється за відсутності осіб, що виселяються, то державний виконавець зобов'язаний провести разом з описом май­на його оцінку. Описане майно передається на відповідальне зберіган­ня особі, яка державним виконавцем призначена зберігачем майна.

Передане на зберігання майно боржника видається йому державним виконавцем на підставі акта після сплати боржником витрат на його збереження. Якщо боржник відмовляється сплатити витрати за збері­гання майна, вони компенсуються за рахунок реалізації частини майна боржника.

Про виконання рішення державним виконавцем складається акт, який підписується особами, що брали участь у виконанні.

Якщо особі, яка виселяється, має бути надане інше житлове при­міщення, то державний виконавець надсилає відповідному житловому чи іншому органу повідомлення про строк виконання рішення щодо надання такого приміщення. У разі ненадання у визначений строк ін­шого житлового приміщення державний виконавець складає про це акт і звертається до суду з поданням про визначення порядку подаль­шого виконання рішення. До вирішення судом цього питання виконав­чі дії не проводяться.

Якщо особа самостійно вселилася в приміщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може бути здійснено дер­жавним виконавцем на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення.

Виконавче провадження в цьому разі підлягає понов­ленню за постановою державного виконавця.

До рішень у немайнових спорах належить і рішення про вселення стягувача.

Після одержання виконавчого документа про вселення стягувача державний виконавець установлює строк для добровільного його ви­конання боржником. У разі добровільного виконання рішення про вселення стягувач і боржник підписують акт, який передається дер­жавному виконавцеві разом із заявою стягувача про повернення йому виконавчого документа. У разі невиконання виконавчого документа про вселення у добровільному порядку вселення здійснюється при­мусово державним виконавцем.

Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача в приміщення, указане у ви­конавчому документі, та його проживання (перебування) у ньому.

Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити борж­ника і стягувача про день і час примусового вселення. Відсутність боржника, повідомленого про день і час вселення, не є перешкодою для виконання рішення про вселення.

Якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, до нього застосовуються штрафні санкції, передбачені ст. 87 Закону, та вселення здійснюється у присутності понятих, із залученням працівників органів внутрішніх справ.

Про виконання рішення державним виконавцем складається акт, який підписується особами, що брали участь у виконанні цього рішення.

У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (пере­буванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження на підставі документів, що підтверджують перешкоди в проживанні (акти житлових органів, органів внутрішніх справ тощо). У цьому випадку державний виконавець, перевіряючи підстави для відновлення, може затребувати додаткові документи та повторно провести примусове вселення стягувача та застосувати до боржника подвійні штрафні санкції. Виконавче провадження не від­новлюється і повторне примусове вселення стягувача не провадиться, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником.

Питання про вселення стягувача у цьому випадку вирі­шується в судовому порядку.

Відновлення виконавчого провадження здійснюється державним виконавцем один раз не пізніше десяти днів з моменту закінчення ви­конавчого провадження. Державний виконавець має роз'яснити це стягувачу при винесенні постанови про закінчення виконавчого про- вадження про примусове вселення (п. 8.5.9 Інструкції).

Виконання рішень про примусовий обмін провадиться із дотри­манням правил, передбачених для виконання рішень про виселення боржника та вселення стягувача.

Державний виконавець, одержавши виконавчий документ про при­мусовий обмін, установлює строк для добровільного його виконання боржником.

Якщо в добровільному порядку рішення не буде виконане, держав­ний виконавець провадить виконання згідно зі статтями 79 і 80 Закону. Про виконання рішення про примусовий обмін державний виконавець складає акт, який підписується стягувачем і боржником.

Закон передбачає також загальні умови виконання рішення про заборону діяльності об’єднання громадян.

Державний виконавець розпочинає виконання рішення про забо­рону діяльності об’єднання громадян за заявою передбаченого законом легалізуючого органу на підставі виконавчого документа про приму­совий розпуск даного об’єднання громадян. Легалізуючий орган подає цю заяву до державної виконавчої служби після офіційного повідом­лення в друкованих засобах масової інформації про набрання чиннос­ті рішенням щодо заборони діяльності об'єднання громадян.

Державний виконавець виносить постанову про відкриття вико­навчого провадження та надає боржнику строк для добровільного виконання.

Державний виконавець повинен затребувати від керівників або засновників об'єднання громадян оригінали свідоцтва про державну реєстрацію та Статуту об’єднання громадян, документи органів вну­трішніх справ, які підтверджують знищення печаток та штампів, дані від банківських установ про закриття рахунків, акт із податкової адмі­ністрації про здавання звітності керівним органом об'єднання тощо.

У разі невиконання з боку об’єднання громадян зазначених вимог державний виконавець сам уживає заходів до виконання (вилучає свідо­цтво, статут, печатку, штамп; свідоцтво та Статут передаються легалізу­ючому органу, печатка та штамп — до органів внутрішніх справ тощо).

Про виконання рішення про заборону діяльності об'єднання гро­мадян державний виконавець складає акт, який підписують державний виконавець і представник легалізуючого органу. Копії акта надсила­ються до суду, який видав виконавчий документ, та легалізуючому органу.

Питання для самоконтролю

1. У якому порядку звертається стягнення на кошти та інше майно боржника?

2. Які є особливості звернення стягнення на заставлене майно?

3. На яке майно не може звертатися стягнення?

4. У якому порядку звертається стягнення на майно, належне боржникові від інших осіб?

5. На які види доходів боржника звертається стягнення?

6. На які виплати не може бути звернено стягнення?

7. Які є особливості порядку стягнення аліментів?

8. Які є особливості звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи?

9. В якому порядку здійснюється розподіл стягнутих грошових сум між стягувачами?

10. За якими правилами виконується рішення про поновлення на роботі?

11. В якому порядку провадиться виконання рішення про віді­брання дитини?

12. Якими є особливості виконання рішення про виселення боржника?

<< | >>
Источник: В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін.. Курс цивільного процесу: підручник / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін. ; за ред. В. В. Комарова. - X.,2011. - 1352 с.. 2011

Еще по теме § 7. Виконання рішень про передачу певних предметів і здійснення певних дій:

  1. Стаття 17. Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ
  2. § 4. Повноваження суду касаційної інстанції. Підстави для скасування рішень та ухвал у суді касаційної інстанції
  3. § 3. Порядок та умови здійснення виконавчого провадження
  4. § 7. Виконання рішень про передачу певних предметів і здійснення певних дій
  5. ДИРЕКТИВА РАДИ 92/96/ЕЕС від 10 листопада 1992 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень, які стосуються прямого страхування життя та про внесення змін до директив 79/267/ЕЕС і 90/267/ЕЕС (третя директива, яка стосується страхування життя)*
  6. ДИРЕКТИВА РАДИ 85/611/ЕЕС від 20 грудня 1985 року про узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень, що стосуються інститутів спільного (колективного) інвестування в цінні папери, що підлягають обігу (ІСІ)*
  7. ДИРЕКТИВА 2001/34/ЕС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ від 28 травня 2001 року про допуск цінних паперів до офіційного лістингу на фондовій біржі і про інформацію, що повинна бути опублікована про ці цінні папери
  8. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про виконавче провадження
  9. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень
  10. МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ НАКАЗ від 25 грудня 2008 року № 2274/5 Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби
  11. 1. А.І. Перепелиця. Міжнародний досвід виконання примусових рішень правоохоронних органів // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності - №2, 2009, - С. 205215.
  12. 5. Глушкова Д. Г. Участь спеціаліста при виконанні судових рішень / Д. Г. Глушкова // Форум права. - 2008. - № 3. - С. 104-110 [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -