Чи може бути відмовлено у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, наприклад, Російської Федерації, про відібрання малолітньої дитини, якщо на час ухвалення рішення дитина проживала на території України?

Відповідно до ч. 1 ст. 390 ЦПК рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.

Україна і Російська Федерація є учасниками Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, укладеною державами - членами СНД у м. Мінську 22 січня 1993 р. (далі -Конвенція).

Відповідно до статей 53 і 54 цієї Конвенції суд, що розглядає клопотання про визнання і примусове виконання рішення, обмежується встановленням того, що умови, передбачені Конвенцією, дотримані. У разі, якщо умови дотримані, суд ухвалює судове рішення про примусове виконання.

Підстави для відмови у наданні дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду передбачаються міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а якщо в них такі випадки не передбачено, то ці підстави зазначені в ч. 2 ст. 396 ЦПК.

Щодо вказаної Конвенції, то такі підстави передбачені в ст. 55. Крім того, ст. 32 даної Конвенції встановлено, що правовідносини батьків і дітей визначаються за законодавством Договірної сторони, на території якої постійно проживають діти. У справах про правовідносини між батьками і дітьми компетентним є суд Договірної сторони, законодавство якої підлягає застосуванню при вирішенні спору.

Таким чином, якщо діти постійно проживають з кимсь з батьків на території України, то спір, що виник між батьками щодо місця проживання і виховання їх дітей, підлягає вирішенню у відповідності до ст. 32 Конвенції компетентним судом України і за законодавством України.

Виходячи з наведеного, а також згідно з п. З ч. 2 ст. 396 ЦПК при надходженні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення Російської Федерації щодо відібрання дитини за позовом його батька, що проживає в Російській Федерації, якщо доведено, Що дитина постійно проживає з іншим батьком на території України, суд відмовляє у задоволенні клопотання.