§ 4 Усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив

Кожне рішення повинно відповідати вимогам, які до нього пред'являються. При порушенні вимог суд, який ухвалив рішення, як правило, не може сам скасувати або змінити це рішення (ч.

Додаткове рішення суду— це такий акт правосуддя, яким усува­ються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог його повноти.

Додаткове рішення суду ухвалюється тоді, коли суд не вирішив усі заявлені вимоги у справі або не розв'язав окремі процесуальні питан­ня. Згідно із ст. 220 ЦПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішен­ня; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає пе­редачі, або які дії треба виконати; 3) суд не допустив негайного вико­нання рішення у випадках, встановлених ст. 367 ЦПК; 4) судом не вирішено питання про судові витрати.

На практиці є випадки, коли судом ухвалюються додаткові рішен­ня при відсутності обставин, визначених у ст. 220 ЦПК. Так, у березні 2003 р. Б. звернулася до суду з позовом до державного підприємства «Харківський метрополітен» (далі — ДП), третя особа — Ф., про по­новлення на роботі та стягнення заробітної плати.

Ленінський районний суд м. Харкова рішенням від 26 листопада 2003 р. у задоволенні позову про поновлення на роботі Б. відмовив і зобов'язав управління ДП змінити дату її звільнення на 8 лютого 2003 p., внести в наказ про звільнення і в трудову книжку відповідні зміни та провести оплату листка непрацездатності.

Апеляційний суд Харківської області рішенням від 19 травня 2004 р. зазначене рішення суду скасував і ухвалив нове, яким поновив Б. на роботі з 3 лютого 3003 р. і постановив стягнути з ДП на її користь

14 тис. 959 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Додатковим рішенням цього ж суду від 16 червня 2004 р. зменше­но розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу з 14 тис. 959 грн до 9 тис. 922 грн.

У касаційних скаргах Б. і ДП просили скасувати додаткове рішен­ня апеляційного суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Верховний Єуд України, обґрунтовуючи своє рішення, зазначив, що додаткове рішення може бути постановлено судом за наявності обставин, визначених у ст. 214 ЦПК (1963 p.), зокрема: якщо відносно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази, давали пояснення, не постановлено рішення; якщо суд, розв'язавши питання про право, не зазначив точного розміру присудженого стяг­нення або які дії треба виконати; якщо суд не вказав про негайне ви­конання рішення у випадках, передбачених у ст. 217 ЦПК (1963 p.); якщо суд не вирішив питання про судові витрати.

Як убачається із змісту заяви, відповідач просив виправити допуще­ні судом помилки в частині розрахунків заробітної плати за час виму­шеного прогулу, тобто фактично оспорив рішення апеляційного суду в частині правильності визначення середньомісячного заробітку Б.

Оскільки порушення процесуального права привело до неправиль­ного вирішення справи, Судова палата у цивільних справах Верховно­го Суду України скасувала додаткове рішення апеляційного суду і на­правила справу на новий розгляд до цього ж суду .

Питання про ухвалення додаткового рішення може бути порушене особами, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи суду до закінчення строку на виконання рішення. Цей строк може бути по­новлений, якщо суд визнає причину його пропущення поважною за правилами, передбаченими ст. 73 ЦПК.

Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з викликом сторін, проте їх неявка не перешкоджає розгляду цього питання.

На додаткове рішення може бути подано скаргу до апеляційного суду.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Якщо на рішення подана апеляційна скарга і поряд з цим поруше­но питання про ухвалення додаткового рішення, суд повинен спочатку

вирішити питання про додаткове рішення, а потім направити справу для розгляду в апеляційній суд.

Крім додаткового рішення суд може усунути недоліки також шля­хом його роз'яснення.

Роз'яснення рішення суду — це уточнення і більш ясний виклад дійсного змісту рішення. Згідно із ст. 221 ЦПК підставою роз'яснення рішення є його незрозумілість для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця.

Неясним є рішення, в якому не вказано повну або правильну назву сторони чи третьої особи. Рішення потребує роз'яснення і тоді, коли виникають нові обставини, які не мають впливу на його суть, але є перепоною для його виконання (правонаступництво, зміна розміру присуджених аліментів, стягнення на двох чи більше дітей після до­сягнення одним із них повноліття, зміна особи, яка повинна отриму­вати аліменти, тощо).

Приводом до роз'яснення рішення є утруднення чи неможливість його виконання. У зв'язку з цим, як правило, роз'яснюється резолю­тивна частина судового рішення, але може бути роз'яснена і мотиву­вальна. Необхідність у цьому виникає для підтвердження преюдиці­ально встановленого факту чи правовідносин, визнаних судовим рі­шення, що набрало законної сили.

Роз'яснення рішення суду провадиться судом за заявою осіб, які брали участь у справі, а також державного виконавця.

Подання заяви про роз'яснення рішення допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання (ч. 2 ст. 221 ЦПК). Якщо рішення виконано частково, то роз'яснення повинно стосуватися тієї частини, яка не виконувалась, але за умови, що строк для пред'явлення рішення до виконання ще не закінчився.

Заява про роз'яснення рішення, подана після закінчення строку для його примусового виконання, залишається без розгляду.

Заява про роз'яснення рішення розглядається судом протягом десяти днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду.

Ухвала, в якій роз'яснюється рішення суду, надсилається особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, якщо рі­шення суду роз'яснено за його заявою.

Кожне рішення повинно бути точним. Точність як вимога до судо­вого рішення полягає у безпомилковому викладенні змісту судового 2і- 643

рішення, а також здійсненні безпомилкових підрахунків. Але іноді при ухваленні рішення суди допускають описки та арифметичні помилки.

Описка — це мимовільна (випадкова) помилка в рішенні, яка до­пущена при його викладенні. Описка — це також помилка у право- писі, у розділових знаках, у смисловому викладенні речення. Тому описками є мимовільні, граматичні, орфографічні і стилістичні по­милки, які викликають неточне викладення змісту рішення суду. До них можна віднести викривлення, допущені у прізвищі судді, прізвищі, імені та по батькові сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, неправильні звороти мови, стилістично неправильно складені речення, розділові знаки, якщо вони викривляють дійсний зміст рішення.

Арифметична помилка — це помилка у підрахунках. Під поняттям «підрахунок» слід розуміти арифметичні дії: додавання, віднімання, множення, ділення.

Описка та арифметична помилка — це помилки, які свідчать, що рішення суду є неточним. Виправлення описок та арифметичних по­милок у судовому рішенні здійснюється тим судом, який його ухвалив, не змінюючи сутності цього рішення.

Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішен­ні стосується тих випадків, коли такі помилки виявились після ухва­лення і проголошення рішення. Якщо такі недоліки судового рішення будуть виявлені після проголошення рішення, то суд може їх виправи­ти як за власною ініціативою, так і за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Закон не містить жодних обмежень відносно строків для здійснен­ня дій із виправлення судового рішення. Проте слід виходити з того, що при цьому діють загальні строки виконавчої давності (один рік). Заява про виправлення описок чи арифметичних помилок у судовому рішенні розглядається протягом десяти днів із дня її надходження.

Питання про внесення виправлень вирішується у відкритому судо­вому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце проведення засідання. їх неявка не перешкоджає розглядо­ві питання про внесення виправлень.

Ухвала про внесення виправлень у судове рішення постановляєть­ся в нарадчій кімнаті тим складом суду, який розглядав справу. Ухвала оформлюється як окремий процесуальний документ, додається до справи і з цього часу є складовою частиною судового рішення.

Ухвала суду про внесення виправлень у рішення може бути оскар­жена в апеляційному порядку.