Ціна позову, порядок її визначення

Ціна позову — грошове вираження позову, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача.

Щодо вимог майнового характеру, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК ціна позову має зазначатися у позовній заяві.

У пунктах 1-10 ч. 1 ст. 80 ЦПК передбачено правила визначення ціни позову.

Ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування — вартістю майна;

3) у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців;

4) у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки;

5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки;

6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;

7) у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;

8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;

9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче їх балансової вартості;

10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Виходячи із ціни позову особа має сплачувати судовий збір (державне мито), ставки якого встановлено у Декреті. Щодо справ немайнового характеру, то у Декреті встановлено тверді ставки державного мита.

Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред’явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшим стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Згідно зі ст. 31 ЦПК позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог. У разі збільшення їх розміру не- сплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою. Це положення поширюється на пред’явлення відповідачем зустрічного позову, оскільки за

ч. 1 ст. 124 ЦПК до зустрічної позовної заяви висуваються такі самі вимоги, як і до позовної заяви, передбачені статтями 119, 120 ЦПК. Аналогічне положення стосується нозову третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору між сторонами (ст. 125 ЦПК).

У разі зменшення розміру позовних вимог питання про повернення суми судового збору вирішується відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК, тобто сплачена сума судового збору повертається, але слід звернути увагу, що не уся сума судового збору повертається, а лише частина, яка складає різницю між первісним позовом та зменшеним розміром позовних вимог. Про повернення частини судового збору суддя повинен постановити ухвалу, оскільки ці кошти повертаються із бюджету місцевого самоврядування.

4.