Стаття 260. Підсудність

1. Особа, яка втратила цінний папір на пред’явника або вексель, може звернутися до суду із заявою про визнання їх недійсними і про відновлення її прав нв втрачений цінний папір.

2.

1. В ч. 1 коментованої статті визначено, які саме документи можуть бути відновлені в порядку окремого провадження.

Відповідно до ст. 194 ЦК України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються (ч. 2 ст. 194 ЦК).

Визначення цінного паперу міститься і в Законі “Про цінні папери і фондові біржу”, за яким цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

2. Відповідно до вищезазначених законодавчих актів цінні папери класифікуються на групи та види. Цінні папери можуть бути іменними або на пред’явника (ч. 2 ст. 1 Закону )

Цінні папери на пред’явника обертаються вільно, тобто передаються від однієї особи іншій простим врученням. Іменний цінний папір – це такий вид цінного папера, що надає можливість здійснення виражених в ньому прав в тому випадку, якщо держатель зазначений як уповноважений суб’єкт в тексті цінного папера. Іменний цінний папір може бути переданий тільки в порядку переуступки вимоги.

Отже, навіть якщо особа незаконно заволодіє іменним цінним папером, вона не зможе скористатися правами, які ним посвідчуються.

3. Відновлення прав, посвідчених цінним папером на пред’явника, або визнання його недійсним здійснюється в порядку окремого провадження відповідно до положень цієї глави. Це єдиний спосіб захисту прав законного держателя цінного паперу на пред’явника, оскільки виконнання боржником зобов’язання, що випливає з цінного папера на пред’явника, вважається належним виконанням незалежно від того чи пред’явник законно володів цінним папером чи ні.

4. Крім відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника відповідно до положень цієї глави здійснюється відновлення прав на втрачені векселі.

Статтею 21 Закону “Про цінні папери і фондову біржу” вексель визначається як цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

5. Заява подається до суду за місцезнаходженням емітента цінного паперу на пред’явника або за місцем платежу за векселем.

Емітентом цінних паперів може бути держава в особі уповноваженого органу, юридична особа і у випадках, передбачених законодавством, фізична особа.

Місце платежу за векселем визначається за згодою сторін і є обов’язковим реквізитом векселя. Проте, якщо такий реквізит відсутній у векселі, то місцем платежу вважається місце, позначене поруч з найменуванням платника (у переказному векселі) або місце складання документа (для простого векселя).