Стаття 261. Зміст заяви

1. У заяві до суду про визнання втраченого цінного паперу на пред’явника або векселя недійсним та відновлення прав на них повинно бути зазначено:

1) ім’я і місце проживання заявника, найменування та місцезнаходження юридичної особи-заявника;

2) обставини, за яких втрачено цінний папір на пред’явника або вексель;

3) повну і точну назву емітента втраченого цінного паперу на пред’явника і його реквізити, а для векселя – вид, номер бланку, суму векселя, дату і місце складання, строк та місце платежу, найменування векселедавця та інших, відомих заявнику, зобов’язаних за векселем осіб, а також першого векселедержателя.

1. Для порушення справи в суді особа, яка втратила цінний папір на пред’явника або вексель, подає заяву. Заява повинна відповідати загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, які встановлені ст. 119 ЦПК. Крім того, коментованою статтею встановлюються особливості змісту заяви в справах про визнання втраченого цінного паперу на пред’явника або векселя недійсним та відновлення прав на них, які безумовно повинні бути враховані заявником.

Відповідно до ст. 29 ЦК місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Місце знаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 93 ЦК). Відповідно до ст. 1 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” місцезнаходження юридичної особи — місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності — місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності (далі — виконавчий орган), за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв’язок з юридичною особою.

2. У заяві також потрібно вказати обставини, за яких втрачено цінний папір та ознаки втраченого документа. Однією з таких ознак є повна і точна назва емітента втраченого цінного паперу на пред’явника і його реквізити. Емітенти цінних паперів визначаються в залежності від виду цінних паперів. Відповідно до ст.3 Закону “Про цінні папери та фондову біржу” в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов’язання республік, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, векселі, приватизаційні папери, заставні, іпотечні цінні папери. Так, наприклад, емітентом акцій виступають акціонерні товариства, емітентом облігацій внутрішніх і місцевих позик виступає Кабінет Міністрів України і місцеві ради, емітентом облігацій зовнішніх державних позик України є держава в особі Міністерства фінансів України, облігації підприємств випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об’єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами.

3. Реквізити для кожного виду цінного паперу визначаються окремими нормативними актами. Так Законом України “Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10.12.1997 р. встановлені вимоги щодо форми цінних паперів. Відповідно п. 1 ст. 4 цього закону цінні папери, обіг яких дозволено на території України, і цінні папери, на які поширюється дія законів України, можуть випускатися в документарній та бездокументарній формі. Щодо інших реквізитів цінних паперів, а саме емісії, реєстрації їх випуску тощо, то вони регулюються на рівні підзаконних нормативних актів. Наприклад, порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств і облігацій підприємств регулюється, Положенням “Про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств і облігацій підприємств”, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 09.02.2001 р.

4. Даною статтею встановлюються особливі вимоги щодо реквізитів векселя. Для векселя необхідно вказати вид, номер бланку, суму векселя, дату і місце складання, строк та місце платежу, найменування векселедавця та інших, відомих заявнику, зобов’язаних за векселем осіб, а також першого векселедержателя.

Обов’язкові реквізити, яким повинен відповідати простий та переказний вексель встановлені ст. 21 Закону “Про цінні папери та фондову біржу” та Законом від 6.07.1999 р. “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі”.

5. У разі невідповідності заяви вимогам цієї статті, суддя залишає заяву без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків. Якщо заявник у відповідний строк не усуне недоліки, то заява йому повертається, що не позбавляє його права повторно звернутися із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для повернення заяви.