<<
>>

Недопустимість спорів про підсудність

Спори між судами про підсудність не допускаються.

На практиці можуть мати місце різні ситуації вирішення судами суперечок щодо зміни підсудності, а саме - суди мо- жуть сперечатися з приводу того, що кожний із судів вважає, що справа йому не підсудна, або кожний із судів вважає, що справа підсудна саме йому2.

Цікавою у цьому контексті є мотивація та шляхи вирішення таких ситуацій, запропоновані російськими науковцями. Так, вчений-процесуаліст Д.Б. Абу- шенко зазначає, якщо кожний із судів вважає, що справа йому не підсудна, то він повинен винести ухвалу про направлення справи за підсудністю. Тому особа може оскаржити ці ухвали до вищестоящого суду, який і дасть відповідь на запитання, якому суду така справа підсудна. Якщо ж кожен із судів вважає, що справа підсудна саме йому, то пріоритет надається тому суду, який раніше відкрив справу. Навіть якщо у подальшому з’ясується, що суд, який першим відкрив справу, порушив правила підсудності, то і у такому разі інший суд не має права самостійно приймати до свого провадження тотожний позов. У ЦПК РФ такі питання також не регламентовано, тому науковці радять такий вихід із ситуації: суд, який першим відкрив провадження у справі з порушенням правил підсудності, повинен передати її у суд за підсудністю, а потім суд, у який ця справа надійде, повинен вирішити питання про наявність підстав про залишення заяви без розгляду3.

Якщо порушення правил про підсудність справи була встановлена судом і змінена у порядку ст. 116 ЦПК з підстав, які у цій нормі зазначено, то спори між судами з приводу зміни такої підсудності не допускаються, тому що ці підстави є винятком із загального правила.

Якщо справа передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 116 ЦПК, вона повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. Суд, який передає заяву до іншого суду на розгляд у порядку ст. 116 ЦПК, повинен робити це безпосередньо, а не через вищестоящий суд. [4]

<< | >>
Источник: Авторський колектив. Цивільний процес України : академічний курс ; [підручник для студ, юрид. спец. вищ. навч. закл.]; КНТ. 848 с. 2009

Еще по теме Недопустимість спорів про підсудність:

  1. Стаття 117. Недопустимість спорів про підсудність
  2. Чи можуть сторони домовитись про підсудність їх справи (договірна підсудність) після відкриття провадження у справі та чи буде вона обов'язковою для суду?
  3. І. Про Підсудність.
  4. Як визначається територіальна підсудність справ у спорах: — про витребування майна з чужого незаконного володіння; — про усунення перешкод у користуванні майном чи про усунення порушень права власника, не пов'язаним з позбавленням права володіння?
  5. § 5. Розгляд судом спорів про поновлення на роботі
  6. § 2. Наслідки порушення правил про підсудність. Зміна підсудності
  7. Стаття 404. Підсудність заяви про відновлення втраченого провадження
  8. Стаття 111. Підсудність справ про спори між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами
  9. Як визначається підсудність заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю?
  10. Як визначається юрисдикційність та підсудність розгляду клопотань про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні?
  11. Чи є виключною підсудність справ не про визнання права впасності на нерухомість, а про визнання, наприклад, договору купівлі-продажу нерухомості недійсним, де встановлюються обставини, що призвели до укладення договору, а не обставини щодо неру хомості? Якщо це справи виключної підсудності, то які ще спори належить розглядати за такими правилами?
  12. Суду якої юрисдикції (загальної чи господарської) належить розглядати справи: 1) про оскарження рішень третейських судів, 2) про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів? Як визначається підсудність таких справ?
  13. Як визначається підсудність справ зо позовом про відшкодування збитків, завданих державним виконавцем у процесі виконання судового рішення?
  14. Міненкова Н.О.. Практика застосування Сімейного Кодексу України щодо вирішення спорів про дітей. - Х.: Харків юридич­ний,2010. - 184 с., 2010
  15. Розмежування судових юрисдикцій щодо спорів про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби
  16. Питання 78. Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування
  17. Компетенція адміністративних судів щодо спорів про припинення повноважень народних депутатів України та депутатів місцевих рад
  18. Стаття 21. Недопустимість повторної участі судді в розгляді справи
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -