<<
>>

Речові докази

Речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи.

Виходячи із аналізу ч. 2 ст. 57 ЦПК речовими доказами є, зокрема, звуко- і відеозапис, А за ч.

2 ст. 65 ЦПК законодавець відносить до речових доказів також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи. Тобто речовим доказом є саме носій, а не інформація на ньому. Але у судовій практиці мають місце випадки, коли суд цікавить не сам носій інформації як речовий доказ, а сама інформація, отримана при допомозі технічних засобів. У такому разі треба відрізняти цю інформацію від речового доказу.

Судова практика

При розгляді справи про визнання заповіту недійсним нотаріус подав суду касету, на якій було записано текст заповіту, проголошений самим заповідачем, де він навіть роз'яснив нотаріусу, чому позбавляє своїх дітей спадщини.

Цей доказ отримано при змішуванні засобів: особистих пояснень заповідача, отриманих за допомогою звукозаписувального пристрою - диктофона. У даному разі суд цікавить не тільки сама касета як речовий доказ, а записаний на ній текст заповіту, проголошений заповідачем особисто, тобто інформація та волевиявлення заповідача на посвідчення нотаріально посвідченого заповіту.

Отже, цей доказ не може розцінюватись як речовий, а він належить до доказів, отриманих за допомогою звукозапису.

Фіксація інформації, яка мала місце у суді під час розгляду справи, може записуватися декількома способами і декількома записуючими пристроями:

- судом - за допомогою спеціальних пристроїв - звуко-, відеозаписом;

- сторонами - за допомогою портативних звукозаписувальних пристроїв;

- фіксувати інформацію можуть засоби масової інформації.

При цьому у ч. 11 ст. 6 ЦПК буквально зазначено, що офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, зроблений судом.

Але не можна вважати, що лише такий запис може служити доказом тієї інформації, яка мала місце у судовому засіданні. Це неважко довести тим положенням, що при відсутності з технічних причин офіційного запису в суді сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, мо-

жуть бути позбавлені можливості доводити перед апеляційним та касаційним судами порушення при розгляді судом першої інстанції норм процесуального права. На підтвердження апеляційної та касаційної скарг особи можуть подавати звуко-, відеозапис, зроблений ними особисто у залі судового засідання.

Судова практика

Судом слухалась справа про захист інтелектуальної влас ності. Предметом спору було незаконне копіювання та поширення дисків із зразками процесуальних актів. Йшлося про забезпечення позову - вилучення цих дисків (ч.4 cm. 151 ЦПК).

У цьому випадку саме диски, їхня кількість цікавила суд, тому їх потрібно розцінювати як речові докази правопорушення, а звукозапис - це доказ тотожності контрафактної продукції з оригіналом авторського виконання.

До речових доказів можуть бути віднесені рухоме та нерухоме майно, живі та неживі предмети, зліпки, сліди, товари тощо.

На практиці досить важливим є питання розмежування письмових доказів від речових, оскільки одні й ті самі докази можуть розцінюватися як письмові або як речові. Таке розмежування насамперед залежить від предмета спору та тих обставин, які потрібно стороні довести суду. При вирішенні судом питання про віднесення доказу до письмового чи речового слід пам’ятати ознаки таких доказів.

Ознаками речових доказів є те, що інформація про факти має місце в зовнішніх ознаках доказу (формі, вигляді) і обставини справи підтверджуються самим існуванням певних предметів.

Ознаками письмових доказів є те, що відомості про обставини, які мають значення для справи, можна отримати з їхнього змісту, який виражений певними знаками, зафіксованими на будь-якому матеріалі (папері, тканині, шкірі. - С.Ф.). Ці докази сприймаються шляхом їх прочитання.

Судова практика

Судом слухалася справа про визнання заповіту недійсним з підстав, передбачених cm. 225 ЦК. Позивач посилався на те, шо у момент посвідчення заповіту заповідачка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Крім того, зміст заповіту суперечить закону, оскільки він має обмеження та обтяження, встановлені для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині (ч. З cm. 1241 ЦК). На підтвердження відповідних обставин можуть подаватися будь-які докази: письмові як прямі (рішення суду про визнання особи недієздатною), так і непрямі докази (медична картка про те, що особа стоїть на обліку у психоневрологічному диспансері, довідка з лікарні, що вона перебувала на лікуванні від шизофренії (за два тижні до посвідчення заповіту), показання свідків тощо. У цій справі заповіт розцінюється як письмовий доказ, оскільки суд цікавитиме інформація, наявна у змісті заповіту, щодо обмежень чи обтяжень спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині.

Законодавець не дає вичерпного переліку засобів звуко- і відеозапису, а лише зазначає, що це можуть бути магнітні, електронні та інші носії інформації.

Судова практика

При розгляді судом справи про визнання батьківства мали місце дослідження запису розмови позивачки із відповідачем, який визнавав своє батьківство.

Запис був вчинений за допомогою записуючого пристрою у мобільному телефоні, який є носієм інформації. Крім того, надано відеокасету, на якій мала місце інформація про те, що сторони разом проживали, відпочивали у Сочі, коли жінка була вагітна.

При розгляді справи суд цікавив не сам мобільний телефон та відеокасета як речовий доказ. Доказом у цій справі е інформація про визнання батьківства відповідачем, яка отримана за допомогою записуючого пристрою мобільного телефона та факти, які були зафіксовані за допомогою відеокасети - спільне проживання, відпочинок тощо.

При прийнятті доказів, отриманих при допомозі звуко-, відеозапису суд повинен встановити у особи, яка подає такий запис: умови, в яких здійснювався цей запис, коли він був зроблений та ким.

Якщо особа не відповість на запитання щодо джерела отримання звуко- і відеозапису, то такі записи не можуть вважатися доказом. Проте в судовій практиці мав місце випадок, коли особа не знала джерела отримання звукозапису, оскільки отримала касету поштою, але на ній мав місце звукозапис про обставини, які мали істотне значення для справи і при прослуховуванні її у сукупності з іншими доказами у справі відповідач визнав, що на касеті звучить його голос. У такій ситуації не існує заперечень з приводу приєднання такого доказу до матеріалів справи.

У ЦПК повинна мати місце норма, яка регламентувала б звуко- і відеозапис як окремий засіб доказування, правила прийняття судом таких засобів, випадки, за яких звуко- і відеозапис не може бути прийнято судом та не може розцінюватися як засіб доказування.

Передача суду звуко- і відеозаписів не регламентована законом. Зрозуміло, що особа може боятися втратити оригінал такого запису і намагатиметься подати суду його копію, але чи має суд приймати такий доказ? Керуючись ст. 129 Конституції, суд такий доказ має прийняти та лише за наявності сумнівів у його достовірності ставити перед особою, яка бере участь у справі, вимогу подати оригінал звуко- і відеозапису для того, щоб провести експертизу. Якщо звукозапис було зроблено у єдиному примірнику, він стає первинним доказом і не повинен відокремлюватися від первинного засобу фіксації.

3.5.

<< | >>
Источник: Авторський колектив. Цивільний процес України : академічний курс ; [підручник для студ, юрид. спец. вищ. навч. закл.]; КНТ. 848 с. 2009

Еще по теме Речові докази:

  1. Речові докази
  2. Стаття 80. Речові докази
  3. § 4. Речові докази
  4. Стаття 65. Речові докази
  5. 30. Речові докази. Процесуальний порядок дослідження речових доказів у судовому засіданні.
  6. Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК у позовній заяві мають бути зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, однак у ст. 131 ЦПК зазначено, що докази сторонами можуть надаватися до або під час попереднього судового засідання. Тому, чи може суд залишати позов без руху, якщо докази в ньому не зазначені і чи може суд у своїй ухвалі визначати кількість таких доказів, їх належність?
  7. У ст. 303 ЦПК нічого не вказано про право апеляційного суду переоцінювати встановлені судом першої інстанції докази. Чи вправі апеляційний суд, крім дослідження нових доказів, переоцінювати докази, встановлені місцевим судом?
  8. Речові права на чуже майно
  9. Докази та доказування в українському копному судо­чинстві
  10. Речові права на чуже майно.
  11. Стаття 64. Письмові докази
  12. Стаття 79. Письмові докази
  13. ТЕМА 5. ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧОВІ ПРАВА У ТОРГОВОМУ ПРАВІ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
  14. Стаття 57. Докази
  15. § 3 . Письмові докази
  16. Письмові докази
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -