Які форми участі прокурора у цивільному процесі? Чи не порушується принцип рівності прав та обов'язків сторін, коли прокурору надано право вступати у справу на будь-якій стадії процесу, а також після ухвалення рішення по справі?

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Пред'являючи позовну заяву до суду на захист інтересів держави чи громадянина, прокурор здійснює покладену на нього Конституцією України функцію представництва.

На відміну від ЦПК 1963 р., за нормами нового ЦПК у прокурора збереглася лише одна форма участі в цивільному процесі: пред'явлення позову (ст. 45 ЦПК). Вступати в уже розпочатий іншими особами процес для дачі висновку прокурор не може. У ч. З ст. 45 ЦПК даний вичерпний пе-релік органів, які вправі ступати в процес для подання висновку на виконання своїх повноважень. Зазначення про те, що прокурор здійснює представництво на будь-якій стадії цивільного процесу (ч. 2 ст. 45 ЦПК) означає, що прокурор вправі подати до суду позов, а також має право на апеляційне, касаційне оскарження рішення суду, на перегляд судового рішення за нововиявленими чи винятковими обставинами і в тих випадках, коли він не пред'являв позов до суду першої інстанції.

Проте такими же правами володіють й інші суб'єкти права, які не брали участі у суді першої інстанції, якщо рішення суду впливає на їх права та обов'язки.

У зв'язку з цим твердити, що у прокурора більше прав, ніж мають інші учасники процесу, підстав немає.

Крім того, за положеннями ст. 26 ЦПК прокурор відноситься до осіб, які беруть участь у справі, і окремих прав немає.