Поняття судових доказів і засобів доказування. Предмет доказування

Здійснення завдань і досягнення цілей правосуддя по цивільних справах припускають застосування судом норм матеріального права для встановлення в ході судового розгляду фактичних обставин справи.

Таке дослідження спрямоване на з’ясування наявності чи відсутнос­ті певних юридичних фактів (дій чи подій, що мають юридичні наслід­ки), з якими закон пов’язує виникнення, зміну та припинення прав і обов’язків суб’єктів правовідносин. Таке дослідження джерел, що міс­тять відомості про розшукувані юридичні факти, іменується судовим доказуванням, а самі відомості про факти, будь-які фактичні дані нази­ваються доказами.

Судове доказування — це діяльність учасників процесу при визнача­льній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. Дока­зування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріаль­ного права, висновку суду про наявність прав і обов’язків у сторін.

Як відзначалося, обставини справи встановлюються за допомогою доказів.

Доказами по цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або від­сутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст. 57 ЦПК).

З наведеного визначення випливає, що доказами є такі фактичні да­ні, які отримані у встановленій законом процесуальній формі. Фактичні дані (докази) суд одержує з певних джерел, що називаються у законі за­собами доказування. Цивільний процесуальний закон дає вичерпний перелік засобів доказування: пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, допитаних як свідків; показання свідків; письмові дока­зи; речові докази; висновки експертів.

Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників — це інфор­мація, отримана за їх згодою при допиті в суді, про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Показання свідка — це повідомлення про відомі йому обставини,які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Письмові докази — це будь-які документи,акти,довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять ві­домості про обставини, які мають значення для справи.

Письмові докази,як правило,подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмовогодоказу,судзаклопотаннямосіб,які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Речовідокази — це предметиматеріальногосвіту,що містять інфор­мацію про обставини, які мають значення для справи.

Речовими доказами є такожмагнітні,електроннітаінші носії інфор­мації, щомістятьаудіовізуальнуінформаціюпро обставини, що мають значення для справи.

Висновок експерта — це докладнийописпроведенихекспертом дос- ліджень,зробленіурезультатіних висновки та обгрунтовані відповіді на питання, задані судом (ст. ст. 62-66 ЦПК).

Предметом доказування слід вважати відповідно до ч.1 ст. 179 ЦПК України факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні су­дового рішення.

Предмет доказування визначається судом і особами, які беруть участь у справі, на підставі норм матеріального права, які підлягають застосуванню, і протягом процесу можуть в силу тих чи інших причин піддаватися змінам, наприклад, при відмові позивача від частини позо­вних вимог.

Як зазначалося вище, обставини, які підлягають доказуванню, ви­пливають з диспозиції норм матеріального права. Така норма вказує на обставини, які слід довести по будь-якій справі даної категорії.

Інші факти включаються до предмету доказування в залежності від конкретних обставин справи. Наприклад, у випадку розірвання шлюбу подружжя, які не мають спільних малолітніх та/або неповнолітніх ді­тей, один із яких не згоден на розірвання шлюбу, повинно бути розгля­нуто питання про встановлення факту неможливості подальшого спіль­ного проживання подружжя і збереження сім’ї.

Юридичні факти матеріально-правового порядку, що є основними фактами предмету доказування, служать орієнтиром для сторін. Спи­раючись на них, позивач обґрунтовує підставу позову, а відповідач — заперечення проти позову. Специфіка справи випливає з позову і запе­речень проти нього. З цієї причини конкретні обставини, які необхідно довести по даній справі, випливають з підстав позову і заперечень про­ти нього.

Правильне визначення предмету доказування по кожній цивільній справі дозволяє визначити коло фактів, з’ясування яких необхідно для успішного виконання завдань, які вирішуються судом.

16.2.