Факти, що не підлягають доказуванню

Не за усіма фактами предмета доказування здійснюється доказова процесуальна діяльність. Не потребують доказування загальновідомі, преюдиціальні факти і факти, що презумуються. Суд також може вва­жати визнаний стороною факт встановленим і звільнити від його дока­зування (ст.

Загальновідомі факти— це обставини, які відомі широкому колу осіб, в тому числі і складу суду. Вони не потребують доказування тому, що об’єктивність їх існування очевидна, це в основному не дії, а події: землетрус у Вірменії, аварія на Чорнобильській AEC тощо. Загальна ві­домість фактів залежить від часу виникнення і поширеності на певну територію. Сторона, яка має використати загальновідомий факт, повин­на про нього зазначити. Визнання обставини загальновідомою і такою, що не підлягає доказуванню, вирішується судом, який розглядає спра­ву, про що ним виноситься ухвала, яка оскарженню не підлягає.

Преюдиціальність фактів ґрунтується на правовій властивості за­конної сили судового рішення і визначається його суб’єктивними і об’єктивними межами, за якими сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судом в рішенні у такій справі факти і пра­вовідносини (ч.3 ст. 61 ЦПК). Тому факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доводяться знову при розгляді інших ци­вільних справ, в яких беруть участь ті самі особи. Але факти, встанов­лені вироком суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про цивільно-правові на­слідки дій особи, щодо якої відбувся вирок суду, лише в двох питаннях: чи мали місце ці дії та чи вчинені вони даною особою (ч.4 ст. 61 ЦПК). Наявні в кримінальній справі інші матеріали про факти, які складають предмет доказування у цивільній справі, підлягають дослідженню при розгляді судом спору про право цивільне. Тому при розгляді позову про стягнення завданої майнової шкоди, яка випливає з кримінальної спра­ви, суд не має права обговорювати вину відповідача.

Не потребують доказування при розгляді справи і факти, які згідно з законом припускаються встановленими, тобто законні презумпції.

На відміну від загальновідомих і преюдиціальних фактів, законні презумпції можуть бути спростовані в загальному порядку. Так, відпо­відно до Цивільного кодексу зашкоду, заподіяну громадянином, визна­ним недієздатним у судовому порядку, відповідають його опікун і орга­нізації, які зобов’язані здійснювати за ним догляд, якщо не доведуть, що шкода завдана не з їх вини. В цій нормі вина опікуна презумується, але він може здійснювати процесуальну діяльність, спрямовану на до­ведення наявності вини інших осіб, а, отже, на спростування презумпції своєї вини. Законні презумпції стосуються лише юридичних фактів, а не доказових, які також входять до предмета доказування.

В судовій практиці поширеною підставою звільнення від доказуван­ня виступає безспірність фактів. В понятійному обігу ЦПК України таке поняття відсутнє, але ч.1 ст. 61 ЦПК УКраїни закріпила правило, за яким суд може вважати визнаний стороною в суді факт встановленим, коли в нього не виникне сумніву в тому, що визнання відповідає дійс­ним обставинам справи, не порушує будь-чиїх прав і законних інтересів і не зроблено під впливом обману, насильства, погрози, помилки або з метою приховування істини.

16.3.