ПЕРЕДМОВА

Сучасний світ, або епоха постмодернізму, характеризуєть­ся невизначеністю, складністю та значною різноманітністю. Виклики, що в ньому відбуваються, зазвичай мають неліній­ні прояви, які породжують велику кількість конфліктів як на міжособистісному, груповому, так і на соціальному рівнях.

Здебільшого люди не так швидко змінюють власне ставлен­ня, дехто взагалі виявляється ригідною особистістю, неспро­можною до перебудови. Усе це породжує спори/конфлікти різної амплітуди складності, що мають вертикальні та гори­зонтальні виміри, а їхніми причинами виявляються розбіж­ності щодо задоволення інтересів, продукування цінностей і розподілу ролей. Суб’єкти конфлікту дедалі частіше стають не­спроможними самостійно долати протиріччя, заводять кон­флікт у глухий кут, а іноді доводять його до катастрофи. Отже, на сьогодні значно зростає роль медіації як технології альтер­нативного врегулювання спорів/конфліктів, а разом з нею роль посередників або медіаторів, які на професійному рівні можуть допомогти врегулювати та розв’язати міжособистісні, групові, соціальні спори/конфлікти. Водночас рольова реле- вантність посередника збільшується невипадково, оскільки професійними медіаторами стають творчі люди, які мають ро­звинену увагу, високий рівень соціального інтелекту, загалом виявляються всебічно розвиненими та соціально зрілими осо­бистостями.

Загальновідомо, що процедура медіації офіційно була за­тверджена в США в другій половині бо-х рр. XX століття, коли сформувалась як особливий вид діяльності та були створені кілька десятків різних агенцій, служб і центрів розв’язання конфліктів. За кілька років така практика поширилась далеко за межі США. У 70-80-ті рр. були створені центри в Західній Єв­ропі, а наприкінці XX століття медіація стрімко почала розви­ватись у східноєвропейських країнах.

В Україні медіацію почали впроваджувати наприкінці XX - на початку XXI століття, а наказом Міністерства соціаль­ної політики України від 17.08.2016 р. № 892 був затвердже­ний Державний стандарт соціальної послуги посередництва (медіації), який визначає зміст, обсяги, умови, порядок надан­ня соціальної послуги посередництва (медіації), показники її якості для суб’єктів різних форм власності та господарювання. У 2016 році Верховна Рада України взяла за основу законопро­ект № 3665 «Про медіацію», метою якого є запровадження на законодавчому рівні інституту медіації в Україні шляхом ім­плементації кращих європейських і світових стандартів. Осо­бливу роль почала відігравати медіація в освітньому просторі нашої держави. У наказі Міністерства освіти і науки України від oi.o2.2oio р. № 59 «Про вжиття заходів щодо запобігання насильству над дітьми» рекомендується вивчити та пошири­ти досвід упровадження в освітній процес «шкільної медіа­ції» як одного зі способів розв’язання конфліктних ситуацій. Шкільна медіація відображається в діяльності шкільних служб порозуміння. Листом Міністерства освіти і науки України від 30.08.2018 р. № 1/9-516 «Щодо вирішення конфліктів серед дітей в закладах освіти шляхом впровадження медіації» схвалений для використання комплекс освітніх програм із вирішення конфліктів мирним шляхом, присвячених питанню побудо­ви безпечного простору, через упровадження в систему освіти технології вирішення конфліктів шляхом застосування від­новних практик. У програмах подані психотренінгові техно­логії, активні форми та методи навчання з метою формуван­ня й підвищення рівня конфліктологічної культури учасників освітнього процесу.

На сьогодні відомо, що процедура медіації як альтернатив­на технологія вирішення спорів/конфліктів має значні перева­ги перед судовими або арбітражними методами, оскільки має гнучкі алгоритми реалізації, які дають можливість долати роз­біжності конфіденційно та більш економічно. Особливо поши­рена медіація в процесі вирішення та подолання різноманіт­них спорів/конфліктів у суспільному житті (муніципальні й екологічні конфлікти, спори між профспілками та адміністра­ціями підприємств тощо), юридичній практиці, під час вирі­шення майнових, спадкових і розлучних процесів.

Посередник (медіатор) в інтересах обох сторін спору/кон- флікту за допомогою медіаційних технік вирішує проблеми непублічно та сприяє пошуку взаємоприйнятного рішення. Власне, присутність на переговорах третьої сторони само со­бою має позитивне значення, оскільки знижує ступінь напру­ги під час взаємодії опонентів за рахунок посилення її конвен- ційності.

Основну роль у реалізації медитативної технології відіграє фахова компетентність медіатора, зокрема її когнітивний компонент, оскільки вся діяльність посередника пронизана розумінням предмету спору/конфлікту, умінням знайти взає­моприйнятний варіант його вирішення, з огляду на соціаль­но-психологічні особливості як його суб’єктів, так і соціальної ситуації, у якій виникли й існують розбіжності. Отже, медіа­тору важливо не тільки знати та вміти використовувати медіа- ційні техніки, а й розумітись на соціально-психологічних особливостях індивідів як суб’єктів діяльності, психологічних механізмах та умовах, які визначають амплітуду інсталяції спорів/конфліктів і можливості їхнього вирішення й подолан­ня.

Запропонований словник-довідник є спробою підвищити когнітивні здібності фахівців, які здійснюють посередницьку діяльність під час вирішення спорів/конфліктів. Тлумачення термінів медіації, конфліктології та психології конфлікту, що стосуються різних форм медіаційної процедури й конфліктної взаємодії опонентів, максимально наближені до оригіналь­них у зарубіжній і вітчизняній науковій літературі, поданій у кінці словника.

Сподіваємось, що словник-довідник з практики медіації стане в пригоді не лише професійним медіаторам, конфлікто- логам, а й викладачам, аспірантам, студентам гуманітарних факультетів вищих закладів освіти, усім, хто цікавиться пи­таннями врегулювання, подолання й розв’язання спорів/кон­фліктів, які виникають на міжособистісному, міжгруповому та соціальному рівнях.