Поняття і терміни сучасної практики медіа­ції на літеру А

АГРЕСИВНА ПОВЕДІНКА - будь-які форми активності, що передбачають заподіяння комусь або чомусь фізичної чи пси­хологічної шкоди.

АДИКТИВНА ПОВЕДІНКА - одна з форм девіантної поведін­ки з формуванням прагнення до втечі від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану через уживання деяких речовин чи постійну фіксацію уваги на певних видах діяль­ності, що спрямоване на розвиток і підтримання інтенсивних емоцій.

Основний мотив особистості, схильної до адиктивної по­ведінки, - активна зміна психічного стану, що не задовольняє її та розглядається нею як «сірий», «нудний», «монотонний» та «апатичний». Такій людині не вдається виявити в реальній дійсності певні сфери діяльності, здатні надовго привабити її увагу, захопити, викликати якусь істотну й виражену емоцій­ну реакцію. Життя здається нецікавим через його буденність та одноманітність. Людина не сприймає того, що вважається в суспільстві нормальним: необхідності щось робити, чимось займатись, дотримуватись прийнятих у сім’ї або суспільстві традицій і норм.

АЖИТАЦІЯ (з італ. agitato - схвильованість) - стан сильного збудження в конфліктних, аварійних ситуаціях, порушення цілеспрямованих дій, метушливість, знижена здібність до роз­судливої діяльності; аномальний психічний стан.

АКОМОДАТОР - людина, схильна діяти, а не впадати в па­сивні роздуми.

АКТИВНА ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ - повторення певної поведінки, засвоєної внаслідок навчання в новій ситуації, що відрізняєть-

А

ся від тієї, у якій відбувалось навчання.

АКТИВНОГО СЛУХАННЯ ТЕХНІКА дозволяє чути та сприй­мати справжні почуття співрозмовника за допомогою невер­бально! підтримки, фраз перенесення відповідальності на партнера, безоцінного ставлення до опонентів спору, демон­страції своїх почуттів до почутого.

АКЦЕНТУАЦІЯ ХАРАКТЕРУ (з лат. accentus - наголос) - ви­разність окремих рис характеру людини, які виходять за межі норми, межують з патологічними проявами в її психіці та по­ведінці; надмірне посилення окремих характерологічних рис особистості, які виявляються у вибірковому ставленні її до пев­ного роду впливів за достатньої стійкості до інших.

Існує кілька типологій акцентованих особистостей.

К. Леонгард запропонував класифікацію акцентуацій особи­стості, засновану на оцінці стилю її спілкування з оточенням, і виокремив такі типи акцентуації характерів: гіпертимний, дистимний, афективно-лабільний, збудливий, афективно-за­стійний, педантичний, тривожний, емотивний, демонстра­тивний, екзальтований, екстравертований, інтровертований.

А. Е. Личко класифікував акцентуації характерів у підліт­ків і виокремив гіпертимний, циклоїдний, лабільний, асте- ноневротичний, сентизивний, психастенічний, шизоїдний, епілептоїдний, істероїдний, нестійкий, конформний типи.

А. В. Петровський, запозичуючи найбільш удалі терміни з обох класифікаційних схем, виділив такі «найважливіші типи акцентуацій характеру»: інтровертований, екстравертований, некерований, неврастенічний, сенситивний і демонстратив­ний.

АЛЮЗІЯ (з фр. allusion - натяк) - використання в мові вислов­лювань, метафор, що містять натяк на подібність дій опонента з аналогічними історичними подіями (піррова перемога, ге-

А ■ ростратова слава, троянський кінь, ахіллесова п’ята тощо).

АЛЬТРУЇЗМ - мотив надання будь-кому допомоги, що сві­домо не пов’язаний з власними (егоїстичними) інтересами; прагнення надати допомогу іншому, навіть якщо це спричи­нить певні власні втрати.

АМБІВАЛЕНТНІСТЬ (з лат. ambo - обидва та лат. vdlere - во­лодіти, діяти) - психічний стан роздвоєності; двоякість пере­живання, що простежується на рівні одночасного прояву про­тилежного ставлення або почуттів (наприклад, симпатія й антипатія) до одного й того ж об’єкта уваги.

АМБЛІНОЙЯ (з лат. amblis - тупий, слабкий та nus - розум) - аномальне ускладнення ухвалення рішень, що спостерігається під час психастенії.

АНДРОГЕНІЯ - поєднання в одному індивіді чоловічих і жіночих якостей; здібність у різних ситуаціях проявляти або маскулінні, або фемінні особливості поведінки.

АНТИПАТІЯ (з грец. avτιτιa∂ειa: avτι - проти та τιa∂oς - при­страсть) - почуття неприязні, неприхильності або відрази, емо­ційне ставлення неприйняття кого-небудь або чого-небудь.

АНТИЦИПАЦІЯ (з лат.

АПАТІЯ (з грец. aτιd∂ειa - безпристрасність, незворушність) - стан байдужості, емоційної пасивності, утрата інтересу до подій навколишньої дійсності, один із симптомів депресивно­го стану індивіда.

АПАТІЯ СПОСТЕРІГАЧА - ефект, зумовлений індиферент­ним ставленням індивіда до страждань інших людей.

АРБІТРАЖ (англ, arbitration - вирішення спору посередни­ком) - вирішення конфлікту третьою стороною, яка вивчила

А

протилежні точки зору на проблему та запропонувала реко­мендації, що є обов’язковими для виконання сторонами, які конфліктують; це не тільки державна або офіційна практика, але й можливий алгоритм дій, спрямованих на розв’язання окремих видів інтерперсональних конфліктів. Виокремлюють такі види арбітражу: третейські суди, міжнародний комерцій­ний арбітраж, міжнародний інвестиційний арбітраж, міждер­жавний арбітраж, спортивний арбітраж тощо.

ACEPTHBHICTb (з англ, assert - наполягати на своєму, відсто­ювати власні права) - це природність поведінки, незалежність від зовнішніх впливів та оцінок, продукування самоповаги й поваги до інших.

Acepthbha поведінка - спосіб дії, коли людина активно та послідовно відстоює власні інтереси, відкрито заявляє про свої цілі та наміри, поважаючи водночас інтереси оточення, уважно слухає, розуміє інших, намагається досягти розумного компромісу в ситуації конфлікту.

АСИМІЛЯЦІЯ - наявний у пам’яті зв’язок між різними сти­мулами, що виникають одночасно в одному місці, унаслідок чого реакція на один стимул починає асоціюватись з іншою. Один з основних процесів, за допомогою якого відбувається навчання.

АТРИБУЦІЯ - це процес використання людьми інформації для формування висновків про причини, які визначають по- ведінкові акти або настанови.

АТРАКЦІЯ - привабливість однієї людини для іншої, особ­лива форма ставлення, забарвленого лише позитивними емо­ціями, а також велика симпатія та привабливість індивіда.

АФЕКТ (з лат. affectus - душевне хвилювання, пристрасть) -

А ■ сильний, відносно нетривалий емоційний стан, пов’язаний з різкими змінами важливих для індивіда життєвих обставин; тимчасова психічна непатологічна дезорганізація свідомості, її звуження, утрата вольового контролю, викликана раптовим надсильним емоціогенним впливом, гострими, конфліктни­ми суперечностями між дійсністю й особистісними позиція­ми індивіда.

АФЕКТИВНО-ЗАСТІЙНИЙ ТИП АКЦЕНТУАЦІЇ ХАРАКТЕРУ (за К. Леонгардом) - тип, якому характерний високий рівень затримки афектів, коли індивід «застряє» на своїх почуттях, думках, не може забути образ, інертний у моториці, схильний до довготривалих конфліктів, чітко визначає коло ворогів і друзів, підозрілий, відрізняється мстивістю, але й виявляє ве­лику наполегливість у досягненні власних цілей.

АФЕКТИВНО-ЛАБІЛЬНИЙ ТИП АКЦЕНТУАЦІЇ ХАРАКТЕРУ (за К. Леонгардом) або циклоїдний - характерна зміна гіпер- тимних і дистимних станів, іноді без наочних зовнішніх при­чин.

АФЕКТИВНА ЕКСПРЕСІЯ - невербальні прояви індивіда, що займають проміжне положення між станами, які суб’єктив­но переживає індивід, та поведінкою, що проявляється в його мімічних реакціях, голосових і пантомімних проявах.

АФІЛІАЦІЯ (з англ, affiliate - приєднуватися) - це базова по­треба або схильність людини шукати єдності з такими, як вона сама, тобто з іншими людьми. Тенденція до афіліації збіль­шується в процесі залучення індивіда до потенційно небезпеч­ної стресової ситуації. За певних обставин близькість до інших призводить до зниження тривоги, пом’якшення наслідків стресу.