ПЕРЕДМОВА

Визначення Україною пріоритетних напрямів розвитку, зокрема в галузі вищої освіти, спонукало науковців-правників до пошуку нових сфер знань для ефективного покращення правотворчої і правозастосовної діяльності.

У теорії криміналістики однією з найменш розроблених проблем є невербальна інформація як вид криміналістичної інформації, а також її використання в кримінальному провадженні. Новий Кримінальний процесуальний кодекс (далі - КПК України) та низка змін у нормативному забезпеченні кримінального провадження створили фундамент для розширення можливостей вирішення нагальних питань досудового розслідування і судо­вого провадження. Одним із них є можливість розроблення теоре­тичних основ та методичних рекомендацій щодо використання невербальної інформації в кримінальному провадженні. Проте проблемні питання щодо застосування невербальної інформації залишилися дискусійними серед науковців і практиків не лише України, а й інших держав, оскільки застосування такої інформації залишається нормативно не врегульованою діяльністю та теоре­тично недостатньо розробленою.

В Україні, яка прагне стати інформаційною державою, вибудо­вуються власні напрями дослідження невербальної інформації в кримінальному провадженні. Незважаючи на відсутність вітчиз­няних розробок щодо застосування теоретичних засад невербальної інформації в криміналістиці, практичні працівники при виконанні своїх обов’язків намагаються використовувати відомі їм психоло­гічні знання у сфері невербальної інформації. Опитування слідчих, прокурорів, суддів, експертів та майбутніх фахівців - студентів пока­зало перспективність розроблення нових комплексних методик дослідження особистості і необхідність удосконалення існуючих.

Отже, теоретичний аналіз і практичне використання невер­бальної інформації в криміналістиці перебувають на етапі станов­лення. Для оптимізації застосування невербальної інформації в кримінальному провадженні постає нагальна потреба в науко­вому узагальненні методологічних і практичних підходів до цієї складної теоретико-прикладної проблеми й у визначенні напрямів і шляхів її вирішення.

Основою таких узагальнень слугують ґрунтовні наукові здобутки вітчизняних і зарубіжних учених: Ю. П. Аленіна, Л. І. Аркуші, В. П. Бахіна, О. М. Бандурки, Р. С. Бєлкіна, В. Д. Берназа, Р. Л. Бірдвістелла (R. Birdwhistell), В. В. Бірюкова, Т. В. Варфоломеєвої,

A. Ф. Волобуєва, В. К. Весельського, В. І. Галагана, В. Г. Гончаренка,

І. В. Гори, І. В. Гловюк, Ю. М. Грошевого, П. Екмана (P. Ekman),

B. А. Журавля, В. П. Захарова, А. В. Іщенка, М. Л. Кнаппа (M. L. Knapp), І. І. Когутича, О. Н. Колесніченка, І. І. Котюка, В. А. Колесника, В. П. Колмакова, В. О. Коновалової, В. С. Кузьмічова, Н. І. Клименко, Є. Д. Лук’янчикова, В. К. Лисиченка, В. Т. Нора, Д. Й. Никифорчука, М. І. Порубова, М. А. Погорецького, М. В. Салтевського, М. Я. Сегая, В. М. Стратонова, В. В. Тіщенка, М. В. Тертишника, Л. Д. Удалової, В. Г. Хахановського, Е. Т. Холла (E. T. Hall Jr.), К. О. Чаплинського, О. М. Цільмак, П. В. Цимбала, В. Ю. Шепітька та ін.

Незважаючи на певну кількість наукових праць, публікацій та пропозицій, комплексного монографічного дослідження невербальної інформації в правозастосовній діяльності і визна­чення її місця у кримінальному провадженні досі не здійснено.

Мета дослідження - розроблення теоретичних та праксео- логічних засад щодо використання антроподжерельної невер- бальної інформації у кримінальному провадженні.

Для досягнення зазначеної мети дослідження необхідно вирі­шити такі завдання:

1. Визначити ступінь наукової розробленості проблеми, пов’я­заної з дослідженням невербальної інформації в криміналістиці;

2. Обґрунтувати логіко-філософський підхід щодо феномену невербальної інформації;

3. Охарактеризувати наукові положення щодо невербальної інформації у кримінальному провадженні;

4. Визначити поняття та джерела антроподжерельної невер- бальної інформації в кримінальному провадженні;

5. Класифікувати антроподжерельну невербальну інфор­мацію в кримінальному провадженні;

6. Сформулювати принципи використання антроподже- рельної невербальної інформації в кримінальному провадженні;

7. Здійснити поділ методів і засобів дослідження антроподже- рельної невербальної інформації в кримінальному провадженні;

8. Охарактеризувати традиційні методи і засоби дослідження антроподжерельної невербальної інформації в кримінальному провадженні;

9. Запропонувати інноваційні методи дослідження антро- поджерельної невербальної інформації в кримінальному провадженні (верифікація, валідація та психофізіологічний метод);

10. Визначити загальні положення тактики використання антроподжерельної невербальної інформації на досудовому розслідуванні;

11. Окреслити специфіку сприйняття і використання антропо- джерельної невербальної інформації під час проведення допиту;

12. Сформулювати практичні рекомендації щодо особливостей сприйняття і використання антроподжерельної невербальної інформації під час проведення обшуку.

У роботі використано: аналітичні огляди щодо вивчення зарубіжного і вітчизняного досвіду використання невербальної інформації; систематизовані статистичні матеріали Генеральної прокуратури України про стан злочинності в Україні упродовж 2005-2015 рр.; статистичні дані МВС України щодо розслідування злочинів упродовж 2005-2015 рр.; статистичні дані Головного слідчого управління МВС України про стан злочинності з 2005 по 2015 р.; опитування слідчих, прокурорів, суддів, експертів, студентів (див. Додатки); узагальнені результати вивчення 486 кримінальних справ (проваджень), у розкритті яких вико­ристовувалася невербальна інформація; зведені дані результатів діяльності дослідницької групи «De mendacio veritas» кафедри криміналістики Інституту кримінальної юстиції Національного університету «Одеська юридична академія» щодо напряму «невербальна інформація»; аналітичні огляди судової практики; довідкову літературу.