§ 3. Відповідальність, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди

Збитки, які завдані особі або майну громадянина, а також збитки, завдані організаціям, підлягають відшкодуванню в повному обсязі особою, яка їх завдала Той, хто завдав збитків, звільняється від відповідальності тільки тоді, коли він доведе, що не винен у заподіянні шкоди.

Якщо шкода заподіяна кількома особами, то вони повинні відшкодувати її в рівній мірі.

Відповідальність за збитки, завдані особою, визнаною недієздатною в судовому порядку, несуть її опікуни.

У випадку, якщо заподіяна шкода полягає в ушкодженні здоров'я людини, організація чи громадянин, винні у шкоді, повинні відшкодувати потерпілому заробіток. не отриманий ним у результаті втрати чи зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати на лікування. Якщо потерпілий помер, то право на відшкодування збитків мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні потерпілого. Збитки відшкодовуються дітям — до досягнення ними шістнадцятилітнього віку, а тим, які навчаються, до вісімнадцяти років, жінкам. старшим 55 років, а чоловікам, старшим 60 років. — пожиттево, інвалідам — на час інвалідності.

Організації та громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточуючих (транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів тощо), зобов'язані відшкодувати збитки, заподіяні джерелом підвищеної небезпеки, незалежно від того, чи будуть вони визнані винними, чи ні. Тільки якщо вони доведуть, що шкода завдана внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого, цивільноправова відповідальність не настане. Під непереборною силою розуміють землетруси, цунамі чи інші стихійні лиха, які можуть призвести до збитків.

<< | >>

↑

Источник: Біленчук П. Д., Сливка С. С. Правова деонтологія. 1999

Еще по теме § 3. Відповідальність, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди:

- Правовая деонтология -