Вільна преса / справедливий суд: Шоста поправка

Згідно з Шостою поправкою до Конституції Сполучених Штатів, а також кожною з конституцій окремих штатів, право підсудного на розгляд кримінальної справи проти нього неупередженими присяжними гарантовано прямо або імпліцитно.

„Якщо ідеї можна висловлювати словами, а фрази мають якесь значення, то це право - одне з найцінніших у вільній країні - забезпечено кожному звинуваченому у злочині,, хто не перебуває на дійсній службі в армії, військово-морському флоті або міліції”.

Важке завдання при забезпеченні цього права - визначити, чи є присяжні безсторонніми. Часто член журі має підсвідому упередженість, яку, попри всю серйозність своїх намірів, він не здатен перебороти. Впродовж багатьох років Верховний Суд закладав орієнтири, що надають суддям великий простір для дій на власний розсуд при вирішенні цієї проблеми.

Інформаційне висвітлення злочинів та судових процесів може призвести до необ'єктивності або упередженості присяжних. Репортажі про злочин, арешти або докази, долучені судом до справи, зазвичай не становлять проблеми. Дві найчастіше згадувані проблемні області судової діяльності - це публікації про зізнання та про попередні судимості, коли така інформація неприйнятна як доказ. 1907 року в рішенні у справі Patterson v. Colorado Верховний суд постановив:

„Згідно з теорією нашої системи, висновки, яких належить дійти в результаті розгляду справи, можна робити тільки на підставі доказів і дебатів у відкритому судовому засіданні, а не під дією будь-яких зовнішніх впливів - хоч приватних, хоч громадських публікацій”.

Часто редакторові газети важко передбачити, що може стати чинником зовнішнього впливу на судовий процес. Проте, як видно на прикладі наведених нижче справ, те, що присяжний знайомий з повідомленнями про злочин у випусках новин, не повинно означати його автоматичної дискваліфікації. Якщо він переконає суддю, що здатен відкинути будь-яку думку щодо вини або невинності звинуваченого, яка могла у нього сформуватися, то може вважатися таким, що годиться на роль присяжного.

При розгляді клопотань з посиланням на упередженість, спричинену громадським резонансом у досудовий період, суди зважали на те, наскільки рішуче підсудний та його адвокат намагалися боротися з потенційно провокуючим упередженість впливом повідомлень про злочин. Суди брали до уваги, чи був підсудний відповідальним за будь-який випадок досудового інформаційного висвітлення, чи скористався він можливістю досудового відбору, voir dire, щоб гарантувати неупереджений склад журі, чи вичерпав він свій ліміт на відводи без зазначення причин, чи звертався він з клопотаннями щодо порушень процедурних норм. Хоча зазначені чинники не можуть служити єдиною підставою для права підсудного на новий розгляд його справи, все ж вони часто-густо справляють сильний вплив на судові рішення.