Нормативні акти з навчальної дисципліни «Судові та правоохоронні органи України»

Оскільки предмет цієї дисципліни є комплексним, саме тому, пізнання основ організації судової влади, правоохоронних та правозахисних органів потребує вивчення значної кількості нормативно-правових актів.

Усі нормативно-правові акти залежно від їх змісту (предмета) можна поділити на групи. Це: 1) акти загального характеру; 2) нормативні акти щодо організації й функціонування органів: а) судової влади і суддів; б) юстиції і установ, що здійснюють виконання судових рішень; в) прокуратури; г) досудового розслідування кримінальних правопорушень; ґ) з надання правової допомоги; д) нотаріату.

Акти загального характеру. Розглянемо їх детальніше.

Конституція України⁴¹⁰. Конституція має найвищу юридичну силу. Звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст. 8). Визначається також, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами, юрисдикція яких поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення (ч. 3 ст. 124 Конституції України), це суди, так званої загальної юрисдикції. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних (ч. 5 ст. 124 Конституції України).

Згідно зі ст. 19 Основного Закону органи державної влади, до яких належить більшість правоохоронних органів, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України.

Для навчальної дисципліни «Судові та правоохоронні органи України» першочергове значення мають положення розділів: II - «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина»; VIII - «Правосуддя»; XII - «Конституційний Суд України» Основного Закону.

Міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ст. 9 Конституції України такі чинні міжнародні договори є частиною національного законодавства. Серед таких міжнародних правових актів є низка договорів, що визначають способи захисту прав і свобод людини, вимоги до організації судової влади, забезпечення її незалежності та ін. Найважливішими з них є:

⁴⁰ Конституція України : Закон України від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР. Верховна Рада України : [сайт]. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.

- Загальна декларація прав людини, схвалена Генеральною Асамблеєю ООН від 10 грудня 1948 р.^[39];

- Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, схвалений Генеральною Асамблеєю ООН від 16 грудня 1966 р.^[40];

- Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р.^[41];

- Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів обходження або покарання, підписана 10 грудня

1984 р.^[42];

- Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня

1985 р.^[43] та ін.

Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)^[44] регламентує: а) процедуру досудового розслідування кримінальних

правопорушень; б) повноваження прокурора з кримінального переслідування злочинів; в) принципи судочинства; г) процедуру розгляду справ у всіх судових інстанціях; д) порядок оскарження рішень суду та ін.

КПК України 2012 р. наводить 22 загальні засади кримінального

судочинства, яким повинні відповідати зміст і форма кримінального

провадження, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу й особисту недоторканність, недоторканність житла чи іншого володіння особи, таємниця спілкування, невтручання у приватне життя, недоторканність права власності, презумпція невинності й забезпечення доведеності вини, свобода від самовикриття і право не свідчити проти близьких родичів і членів сім’ї, заборона двічі притягати до кримінальної відповідальності за одне й те ж саме правопорушення, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя й обов’язковість судових рішень, змагальність сторін і свобода на подання ними до суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань, речей і документів, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, публічність, диспозитивність, гласність і відкритість судового провадження і його повне фіксування технічними засобами, розумність строків, мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

Законодавство про судову владу і статус суддів. Нормативно- правові акти, які регулюють питання організації й реалізації судової влади в Україні, прийняті відповідно й у розвиток конституційних положень. До них належать Закони України: «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 р.^[45]; «Про судоустрій і статус суддів» від 7 червня 2016 р.^[46]; «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 р.^[47]; «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 р.^[48]; «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 р.^[49]; «Про Вищий антикорупційний суд» від 7 червня 2018 р.^[50]; «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 р.^[51]; «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р.

Важливе значення для регламентації організації судової влади мають акти програмного характеру, які закладають підвалини для реформування органів юстиції. До них належать: Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схвалена Указом Президента України від 1 0 травня 2006 р.^[54], і Концепція розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні, затверджена Указом Президента України від 24 травня 2012 р^[55].

Законодавство про органи юстиції її органи, що здійснюють виконання судових рішень. До правових основ діяльності Міністерства юстиції України належать такі акти: Положення про Міністерство юстиції України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 р. № 228; «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції»: Постанова Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 р. № 870; «Про затвердження Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України», схвалене наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 р. № 1707/5. Останнім визначаються основні завдання, права та повноваження Міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України.

Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 р. визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус^[56].

Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 р. визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (службових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку^[57]. Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 р.^[58].

Законодавство про діяльність органів прокуратури. До нормативно- правових актів, що регламентують організацію й діяльність прокуратури, належать: Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 р.^[59], а також накази, розпорядження, інструкції Г енерального прокурора.

Законодавство про органи досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Численна група нормативно-правових актів, що регламентують досудове розслідування кримінальних правопорушень, охоплює: Кримінальний

процесуальний кодекс України прийнятий 13 квітня 2012 р.^[60] ; Кримінальний кодекс України прийнятий 5 квітня 2001 р.; Податковий кодекс України

прийнятий 2 грудня 2010 р. № 2755-VI^[61]; Митний кодекс України прийнятий 13 березня 2012 р.^[62]; Закони України: «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 р.^[63] ; «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 р.^[64] ; «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 р.^[65]; «Про Державну прикордонну службу України» від 3 квітня 2003 р.^[66]; «Про Державне бюро розслідувань» від 12 листопада 2015 р.^[67] «Про Бюро економічної безпеки України» від 28 січня 2021 р.^[68]; Положення, затверджені Кабінетом Міністрів України: «Про Державну фіскальну службу України» від 21 травня 2014 р. № 236/2014^[69] ; «Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України» від 28 жовтня 2015 р. № 878^[70] та ін.

У рамках дисципліни, що вивчається, немає необхідності досконально засвоювати повний зміст зазначених нормативно-правових актів. До її предмета належать положення, що стосуються кола органів, які виявляють і розслідують кримінальні правопорушення, їх структури, основних повноважень, взаємодії між собою та іншими державними органами й недержавними організаціями.

Законодавство про організацію правової допомоги. Право кожного на правову допомогу передбачено Конституцією України. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 р. містить завдання, принципи й організаційні форми діяльності адвокатури, види й гарантії адвокатської діяльності, основи правового статусу адвоката, підстави й порядок притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Важливу роль у забезпеченні права на правову допомогу відіграє Концепція формування системи безоплатної правової допомоги в Україні 2006 р., більшість положень якої реалізовано в ухваленому Законі України «Про безоплатну правову допомогу» від 2 червня 2011 р., що вперше визначив механізм надання правової допомоги громадянам, які не в змозі оплатити послуги кваліфікованого фахового юриста, і створив передумови для розвитку мережі установ, що надаватимуть відповідні послуги громадянам.

Законодавство про нотаріат. Центральне місце серед нормативно- правових актів, які регулюють діяльність нотаріату, займає Закон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. Питання організації й діяльності цього органу в Україні визначаються також указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, інструкціями й наказами Міністерства юстиції України.

Запитання для самоконтролю

1. Що входить до предмету дисципліни «Судові та правоохоронні органи України»?

2. Що таке метод вивчення дисципліни?

3. Чи входять суди до складу правоохоронних органів?

4. Що означають і як співвідносяться поняття «законність» і «правопорядок»?

5. Дайте визначення поняття «юридична діяльність».

6. Які Ви знаєте законодавчі джерела дисципліни «Судові та правоохоронні органи України»?

7. Які ознаки характеризують правоохоронну діяльність?

8. Які існують основні напрямки правоохоронної діяльності?

9. Дайте визначення поняття правопорядку.

10. Які ознаки характеризують правозахисну діяльність?

Тематика реферативних повідомлень, доповідей

1. Проблемні питання правоохоронної та правозахисної діяльності в контексті євроінтеграційних тенденцій.

2. Завдання правоохоронних органів в умовах формування правової держави в Україні.

3. Шляхи вдосконалення діяльності судових і правоохоронних органів на сучасному етапі здійснення судово-правової реформи.

4. Роль міжнародно-правових актів у питаннях відновлення правосуддя та діяльності з підтримання правопорядку.

5. Сутнісні ознаки недержаної правоохоронної діяльності (на прикладі приватної детективної та недержавної охоронної діяльності).

6. Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності.