Особливості історії держави і права зарубіжних країн як навчальної дисципліни

Навчальна дисципліна «Історія держави і права зарубіжних країн» має багато схожих рис з однойменною наукою, оскільки є концентрованим виразом змісту останньої. Водночас навчальна дисципліна, порівняно з наукою, має свої певні особливості.

По-перше, вона, як і наука, є також системою наукових знань про виникнення й розвиток держави і права в зарубіжних країнах, але ж не в повному, а в концентрованому обсязі, який визначається відповідними документами з організації навчальної роботи. Згідно з ними на вивчення цієї дисципліни відводиться певна кількість годин (сьогодні за різними освітньо-професійними програмами це 162, 171, 190 годин), котрі у свою чергу розподіляються в певних пропорціях на аудиторні години й години самостійної роботи. При вирішенні питання, що з великого розмаїття наукових знань повинно перейти у зміст навчального предмета, потрібно, на нашу думку, виходити з того, що повнота і структурна впорядкованість змісту дисципліни, особливо такої «насиченої» конкретним матеріалом, як історія держави і права зарубіжних країн, не може ототожнюватися з однойменною наукою. Структура та зміст навчальної дисципліни має формуватися не за логікою функціонування тієї чи іншої науки, а за логікою формування в тих, хто навчається, передусім професійних якостей. При цьому науковий матеріал необхідно використовувати з урахуванням завдань навчальної дисципліни, відповідності змісту навчання до пізнавальних можливостей тих, хто навчається, часових лімітів навчання, профілю підготовки спеціалістів.

По-друге, завдання дисциплін вужчі, ніж ті, що стоять перед наукою. Навчальна дисципліна націлена на те, щоб студенти, курсанти, слухачі накопичили певну суму знань з проблем виникнення, розвитку та функціонування державних і правових інститутів у зарубіжних країнах, виробили певні навички й уміння аналізу, оцінки фактів, подій та явищ минулого, їх використання в сучасних умовах.

По-третє, наявність у навчальній дисципліні більш жорстких, ніж у науці, міждисциплінарних зв’язків. Це випливає з того, що майбутній юрист повинен засвоїти знання з усіх предметів комплексно, а не окремо. Тому в структурно-логічній схемі викладання дисциплін між ними передбачено взаємозв’язок і спадкоємність.

При визначенні змісту навчального матеріалу ми виходимо з наявності синхронного (горизонтального) взаємозв’язку історії держави і права зарубіжних країн передусім із двома навчальними дисциплінами: історією держави і права України й теорією держави і права. Урахування цих взаємозв’язків дозволяє реалізувати принцип єдності національного й загальнолюдського при висвітленні спільного та особливого в процесах державотворення і правотворчості в різних країнах, з’ясувати об’єктивну роль своєї держави в контексті європейського та світового розвитку. Водночас використання зв’язків між цими двома історико-правовими дисциплінами допомагає уникнути повторів у навчанні. Зокрема, ми майже не розглядаємо державно-правові інститути Австрії, Росії та СРСР, коли у їх складі знаходились українські території. Що стосується теорії держави і права, то при всіх об’єктивно наявних відмінностях у підходах та методах вивчення державно-правових явищ, інститутів та установ у теорії і історії держави і права є багато спільного: 1) обидві ці дисципліни, акцентуючи увагу на минулому в розвитку держави і права, не залишають поза увагою й сьогодення; 2) приділяючи значну увагу причинам та умовам зародження держави і права, вони в той же час центральне місце відводять закономірностям їх розвитку; 3) досліджуючи процес виникнення, становлення і розвитку держави і права в цілому, вони водночас тримають у полі зору і процес розвитку держави і права окремих країн.

Діахронний (вертикальний) взаємозв’язок історії держави і права зарубіжних країн з іншими навчальними курсами виявляється в тому, що вона є вихідною для галузевих юридичних дисциплін, оскільки висвітлює історичні підвалини тієї чи іншої галузі права, ознайомлює тих, хто навчається, з понятійно-категоріальним апаратом окремих її інститутів. У пропонованому нами навчальному курсі значна увага приділена проблемам становлення й розвитку таких галузей права, як державне (конституційне), цивільне та суміжні з ним галузі права, кримінальне право та процес.

2.2.