модуль і. міжнародні стандарти у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх

цілі, структура модуля, процедура проведення

ЦІЛІ:

• зрозуміти місце міжнародних договорів та угод у системі кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні;

• ознайомити слухачів з міжнародними стандартами та принципами кримінальних проваджень щодо неповнолітніх;

• засвоїти на практиці особливості застосування міжнародних принципів під час здійснення кримінального провадження в Україні.

СТРУКТУРА МОДУЛЯ

ПРОЦЕДУРА ПРОВЕДЕННЯ

ТЗ Тренер звертається до слухачів:

«Відповідно до ч. 4 ст. 9 КПК у разі якщо норми КПК суперечать міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України. Крім того, згідно з ч. 5. ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ. Відтак, міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України, про які йтиметься у цьому розділі, а також міжнародні принципи здійснення кримінальних проваджень щодо неповнолітніх, визначені у судовій практиці ЄСПЛ, є частиною українського законодавства».

Тренер коментує слайд 1:

«Конвенція про права дитини та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є невід’ємною частиною українського законодавства.

t3 Тренер демонструє слайд 2:

Тренер коментує слайд 2:

«Міжнародні акти рекомендаційного характеру не обов’язкові для застосування, однак активно використовуються з метою тлумачення та застосування положень міжнародних договорів, які є обов’язковими для виконання.»

Тренер коментує слайд 3:

«Наведені міжнародні акти є джерелом міжнародного права та містять міжнародні принципи юстиції щодо неповнолітніх. ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах щодо неповнолітніх посилається на Пекінські правила під час визначення змісту та тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.»

τ=2^, Тренер демонструє слайд 4:

тЗ Тренер коментує слайд 4:

«КПКне містить спеціальних принципів, якими слід керуватися у провадженнях щодо неповнолітніх, однак практика встановлення таких принципів набула поширення у документах міжнародного

характеру. Незважаючи на те, що перелік і зміст таких стандартів не є сталим та у різних джерелах викладений по-різному, принцип найкращих інтересів дитини, закріплений у ст. 3 Конвенції про права дитини, є основоположним міжнародно-правовим стандартом для усіх відносин дитини з державними органами. Запровадження повною мірою цього стандарту у вітчизняну практику, зокрема в частині тлумачення норм права (тобто застосовування такого її тлумачення, яке найкращим чином відповідає інтересам дитини), означає реалізацію суб’єктивного права дитини, яке є нормою прямої дії, що не потребує імплементації у національне законодавство та підлягає судовому захисту.

Найкращі інтереси дитини як засіб тлумачення полягає у тому, що якщо певна правова норма може по-різному тлумачитися, застосовуванню підлягає те тлумачення, яке найкращим чином відповідає інтересам дитини.

Як процесуальна норма принцип найкращих інтересів дитини означає, що процес прийняття рішення має включа ти оцінку можливого впливу (пози тивного або нега тивного) на відповідну ди тину або групу дітей. У зв’язку з цим правозастосовним органам слід пояснювати, яким чином прийняте рішення забезпечує реалізацію цього права, тобто що саме було визнано таким, що відповідає найкращим інтересам дитини; які критерії були покладені в його основу; а також яке значення надано інтересам дитини порівняно з іншими міркуваннями, зокрема мотивами загального порядку або обставинами конкретної справи.

Принцип найкращих інтересів дитини на етапі обрання покарання або застосування інших заходів тісно пов’язаний з принципом реабілітації та перевиховання неповнолітнього, однак не обмежується ним. Відповідно до Методичних рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи про правосуддя, доброзичливе до дитини, найкращі інтереси дитини повинні враховуватися у якості головного критерію під час вирішення усіх процесуальних питань, що впливають на дитину. При цьому під час визначення конкретних найкращих інтересів дитини слід враховувати широке коло інтересів, включаючи психологічне та фізичне благополуччя, а також юридичні, соціальні та економічні інтереси дитини.»

тЗ Тренер звертає увагу слухачів на таке:

«У Конвенції про права дитини йдеться про найкращі інтереси дитини у статтях: 3(1), 9, 10, 18, 21, 37(с) та 40(2)(b)(iii). Зокрема, ст. 37(с) стосується відокремлення від дорослого під час затримання, а ст. 40(2)(b)(H) стосується процесуальних гарантій, в тому числі права на присутність батьків.»

тЗ Тренер роз'яснює суть принципу ефективної участі:

«Принцип ефективної участі неповнолітнього у провадженні є важливим не тільки тому, що він забезпечує дотримання права дитини бути почутою та відсутність дискримінації за віковою ознакою, але й тому, що він забезпечує дотримання принципу верховенства права в судовому процесі та сприяє розкриттю істини у справі. Принцип ефективної участі дитини у провадженні має істотне практичне наповнення, оскільки незабезпечення такої участі може порушити право дитини на справедливий суд, гарантоване ст.

Ефективна участь неповнолітнього у кримінальному провадженні забезпечується багатьма факторами, серед яких:

• право на відмову давати показання або пояснення;

• право на правову допомогу;

• право викликати та допитувати свідків;

• спеціальна процедура провадження у справі;

• пришвидшений розгляд кримінального провадження;

• спеціальне облаштування зали судового засідання, яке обмежує негативні впливи на неповнолітнього та створює оточення, дружнє до дитини;

• використання мови/термінології, зрозумілої для вільного сприйняття неповнолітнім. Спеціальні терміни, які зазвичай вживаються у кримінальному провадженні, повинні мати замінники, легкі для сприйняття неповнолітнім;

• забезпечення належної участі захисника, законного представника, педагога, психолога та лікаря у встановлених випадках;

• заслуховування та врахування думки неповнолітнього під час прийняття будь-яких рішень у провадженні.»

ТРЕНЕР звертає увагу НД ТАКЕ:

«Невиконання вимог щодо ефективної участі може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод».

тЗ Тренер наводить приклад порушення принципу та наслідків такого порушення:

ПРИКЛАД ПОРУШЕННЯ ПРИНЦИПУ ЕФЕКТИВНОЇ УЧАСТІ НЕПОВНОЛІТНЬОГО У ПРОВАДЖЕННІ:

Справа ЄСПЛ «Т.

тЗ Тренер роз’яснює суть принципу верховенства права:

«Чільне місце поряд із таким основоположним міжнародним принципом, як принцип найкращих інтересів дитини, посідає принцип верховенства права. Принцип верховенства права стисло можна охарактеризувати таким чином: 1) ніхто не перебуває поза законом; 2) кожен зобов’язаний діяти відповідно до закону; 3) свавілля є запереченням верховенства права; 4) закони повинні бути передбачувані (юридична визначеність) та відомі громадськості.»

ТЗ Тренер роз'яснює суть принципу реабілітації та перевиховання неповнолітнього:

«Принцип реабілітації та перевиховання неповнолітнього тісно пов’язаний з принципом найкращих інтересів дитини та у контексті кримінальних проваджень стосовно неповнолітніх, серед іншого, означає, що мета покарання за вчинений злочин поступається меті реабілітації та відновного правосуддя у відносинах із неповнолітніми правопорушниками (п. 10 Загального коментаря №10 Комітету з прав дитини (2007); п. 28 Загального коментаря №14 Комітету з прав дитини). Під час обрання найбільш оптимального підходу до неповнолітнього у кримінальному провадженні підлягають врахуванню такі фактори:

• у всіх випадках можливість звільнення від кримінальної відповідальності або покарання має бути розглянута та врахована судом;

• надання можливості примирення з потерпілим сприятиме появі відчуття відповідальності та відшкодуванню шкоди, завданої потерпілому;

• особливу увагу слід звернути на мету перевиховання та реінтеграції, а не покарання.

Застосування згаданого принципу у контексті української системи кримінального права означатиме зміну підходу до покарання, відображеного у ч. 2 ст. 50 КК. Ця стаття містить цілі покарання, не вказуючи при цьому на пріоритетність будь-якої з них. Водночас такий пріоритет з’являється у випадку провадження щодо неповнолітніх, оскільки принцип реабілітації та перевиховання, а також принцип найкращих інтересів дитини вимагає обрання такого покарання, головною метою якого буде саме виправлення засуджених.

Принцип реабілітації також відображений у ч. 2 ст. 65 КК, відповідно до якої особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

При цьому варто зважати, що врахування найкращих інтересів дитини та принцип реабілітації і перевиховання неповнолітнього, як правило, не є єдиними критеріями для прийняття рішення та не виключають врахування інших цілей, наприклад, цілі забезпечення громадської безпеки.

Обрання ефективного та доречного підходу до неповнолітнього правопорушника може варіюватися в залежності від тяжкості, виду вчиненого злочину (на відміну від злочинів проти власності, злочини із застосуванням насилля потребуватимуть більшого акценту на захисті інтересів громадської безпеки), особистості правопорушника та його життєвої ситуації тощо. Крім того, варто мати на увазі, що реабілітація неповнолітнього правопорушника у кінцевому результаті забезпечує громадську безпеку, і досить часто ці дві мети доповнюють одна одну.»

їЗ Тренер роз'яснює суть принципу невідкладності здійснення кримінального провадження щодо неповнолітнього:

«Кожна особа (незалежно від віку) відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має право на розгляд її справи протягом розумного строку. Водночас у випадку кримінального провадження щодо неповнолітнього застосуванню підлягає більш сувора вимога - невідкладний розгляд.

На міжнародному рівні існує консенсус із приводу того, що для дітей, які перебувають у конфлікті із законом, період часу між вчиненням злочину й остаточним реагуванням на цей вчинок має бути якомога коротшим. Чим триваліший є цей період, тим більшою є ймовірність того, що захід реагування втратить свій позитивний і виховний вплив, і тим більше шкоди буде завдано репутації дитини. З часом неповнолітній особі все важче, а іноді й неможливо, логічно і психологічно пов'язати процедуру судового розгляду і винесення рішення із самим правопорушенням.»

Тренер коментує слайд 5:

«Право на захист - право бути представленим захисником (адвокатом), право спілкуватися з адвокатом та батьками (законними представниками) перш ніж давати пояснення/показання; захисник повинен мати достатньо часу для підготовки свого захисту (аргументів) до винесення судового рішення; право перебувати поруч із захисником таким чином, аби мати змогу спілкуватися, право на законного представника (Правило 15.1 Пекінських правил).

Право зберігати мовчання - свобода від самовикриття (самозвинувачення) як право зберігати мовчання закріплені у ст. 40(2)(b)(iv) Конвенції про права дитини.

Презумпція невинності закріплена у ст. 40(2)(Ь)(і) Конвенції про права дитини та Правилі 7.1. Пекінських правил).

ТРЕНЕР звертає увагу на ТАКЕ:

«Незабезпечення права на захист може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод».

Тренер наводить приклад порушення права на захист та наслідків такого порушення:

ПРИКЛАД ПОРУШЕННЯ ПРАВА НА ЗАХИСТ:

Справа ЕСПЛ «Пановіц проти Кіпру» стосувалася 17-річного юнака, якого було обвинувачено у вбивстві та пограбуванні. Його було доставлено до відділку поліції у супроводі батька. Після того неповнолітнього було заарештовано та переведено до окремої кімнати для проведення допиту без присутності батька чи адвоката. Поки проводився допит, батькові підозрюваного було повідомлено про право його сина на зустріч із захисником. Через кілька хвилин після цього батькові було повідомлено, що його син зізнався у вчиненні злочину. ЕСПЛ постановив, що зважаючи на вік підозрюваного, він не міг вважатися таким, кому відомо про

практичне завдання

ТЗ Тренер ділить аудиторію на чотири групи та пояснює суть практичного завдання:

«Вам буде запропоновано ознайомитися з короткою фабулою та оцінити рішення суду першої інстанції на предмет його відповідності міжнародним принципам, з якими ви сьогодні ознайомились. Кожна група повинна пояснити, яке рішення учасники цієї групи прийняли б на місці судді першої інстанції, та обґрунтувати чому. На виконання практичного завдання відводиться 15 хв. Після цього кожна з груп обере доповідача, який пояснить позицію групи щодо поставлених питань. Після завершення доповіді представники інших груп можуть поставити запитання.»

Після доповіді останньої групи тренер підводить підсумки виконання практичного завдання та роз’яснює учасникам, у чому полягало порушення міжнародних принципів у цій справі.

фабула

Двоє 15-річних гімназистів-юнаків на пропозицію дівчини, якій вони обидва симпатизували, щодо визначення в двобої хто з них сильніший фізично, і до того вона буде мати прихильність, вчинили бійку. За її наслідками обом неповнолітнім були нанесені легкі тілесні ушкодження. Батьки одного із хлопців звернулися до органів досудового розслідування із заявою про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК. В подальшому прокурор звернувся до суду із клопотанням про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. На початку судового засідання заявники (законний представник, неповнолітній та його захисник) звернулися до суду з клопотанням закрити кримінальне провадження у зв'язку з тим, що вони, як потерпіла сторона, відмовляються від обвинувачення.

Суд відмовив у задоволенні клопотання потерпілої сторони, мотивуючи своє рішення тим, що процесуальний закон не передбачає закриття кримінального провадження, що розпочинається виключно за заявою потерпілого (кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення), щодо особи, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, тобто обвинувачення їй не пред'являлося, а тому, відповідно, відмовлятися від нього потерпілий не може. Суд застосував примусові заходи виховного характеру. Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без зміни.

відповідь

Зазначене судове рішення не відповідає основоположним міжнародним принципам - принципу найкращих інтересів дитини (статті 3 (1), 9, 10, 18, 21, 37 (с) та 40 (2) (b) (ііі) Конвенції про права дитини) та принципу верховенства права - закон застосовується до всіх однаково, крім випадків, коли об'єктивні відмінності (вік, стан здоров'я тощо) виправдовують диференціацію. А також порушено один із загальних принципів - право на інше ставлення, ніж як до дорослих (правило 2.2 (а) Пекінських правил).

В даному випадку суд, незважаючи на те, що процесуальний закон не передбачає закриття кримінального провадження, що розпочинається виключно за заявою потерпілого (кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення) щодо особи, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, з огляду на міжнародні стандарти, беручи до уваги правові наслідки для неповнолітнього, діючи відповідно до принципу верховенства права (ст. 8 КПК), керуючись частинами 4 та 6 ст. 9 КПК мав закрити кримінальне провадження у зв'язку з відмовою потерпілої сторони від обвинувачення (звинувачення у вчиненні суспільно небезпечного діяння). Слід зазначити, що два особливі порядки кримінального провадження, передбачені в КПК: кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення (глава 36 КПК) та кримінальне провадження щодо неповнолітніх (глава 38 КПК), не виключають одне одного та не є альтернативними, а співвідносяться як загальне (з огляду на процес початку та можливого завершення провадження) зі спеціальним (суб'єкт). Адже в даному випадку неповнолітній вік особи призвів до більш тяжких наслідків, ніж якби обвинуваченою особою був повнолітній.

нотатки для тренера і фасилітатора

При вирішенні цього завдання фасилітатор звертає увагу групи на:

• вік особи;

• кваліфікацію діяння та віднесення його до переліку справ приватного обвинувачення;

• такі міжнародні принципи, як принцип найкращих інтересів дитини та принцип верховенства права;

• вплив міжнародних принципів та стандартів на вітчизняне законодавство.