модуль з. особливості судового контролю слідчим суддею на стадії досудового розслідування та судового провадження щодо неповнолітніх в суді першої інстанції

цілі, структура модуля, процедура проведення

ЦІЛІ:

• ознайомити слухачів з особливостями здійснення судових проваджень

• щодо неповнолітніх;

• засвоїти шляхи адаптації судового провадження до потреб неповнолітнього;

• засвоїти на практиці застосування принципів здійснення кримінальних проваджень щодо неповнолітніх на стадії судового провадження в суді першої інстанції.

СТРУКТУРА МОДУЛЯ

ПРОЦЕДУРА ПРОВЕДЕННЯ

ТЗ Тренер звертається до слухачів:

«За загальним правилом кримінальні провадження щодо неповнолітніх в Україні врегульовані тими ж правилами та базуються на тих самих принципах, що й провадження, які здійснюються щодо дорослих. Однак у певних випадках деякі процедури та правила адаптуються до потреб неповнолітніх. Прикладами такої адаптації є положення КПК щодо обов’язкової участі захисника у провадженнях щодо неповнолітнього обвинуваченого; обов’язок суду дослідити та врахувати умови життя та виховання неповнолітнього під час обрання покарання; право суду за певних умов застосувати примусові заходи виховного характеру замість покарання тощо.»

^3 Тренер демонструє слайд 10:

«Пропоную визначити, що робить кримінальне провадження дружнім до дитини.»

Тренер демонструє слайд 11:

Тренер коментує слайд 11:

дизайн зали судового засідання

«КПК не містить положень, які б регулювали дизайн зали судового засідання або ж його адаптацію до потреб неповнолітнього.

При цьому корисним джерелом може бути Інструкція з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів, затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ДСА та Генеральної прокуратури України від 26 травня 2015 року. Відповідно до п.23 цієї Інструкції з моменту доповіді начальника варти головуючому в судовому засіданні про доставлення обвинувачених до суду і до закінчення судового засідання всі вказівки головуючого в судовому засіданні щодо тримання обвинувачених є обов’язковими для начальника варти.»

тЗ Тренер демонструє слайд 12:

ТЗ Тренер коментує слайд 12:

«Згідно з п. 14.2 Пекінських правил судовий розгляд повинен відповідати інтересам неповнолітнього та здійснюватися в атмосфері розуміння, яка дозволить неповнолітньому брати у ньому участь та вільно викладати свою точку зору.»

Тренер коментує слайд 13:

«Відповідно до п. 61 розділу IV Методичних рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи про правосуддя, доброзичливе до дитини, судові засідання за участю дітей повинні бути адаптовані до темпу та тривалості концентрації уваги дитини: повинні бути сплановані регулярні перерви, а слухання не повинні тривати занадто довго. Для полегшення участі дітей відповідно до їх повної когнітивної здатності та для підтримки 'їхньої емоційної стійкості, наявність факторів, які можуть заважати та відволікати під час судового засідання, має бути зведена до мінімуму. Крім того, як відзначав ВССУ, з метою забезпечення права неповнолітнього обвинуваченого на ефективну участь у судовому провадженні суддям варто оголошувати короткі перерви кожні 30 хв. для підтримки здатності до концентрації неповнолітнього та надання йому можливості конфіденційного спілкування із законним представником та/або захисником.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському, чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. Це положення тлумачиться ЄСПЛ як таке, що істотно звужує застосування металевого чи іншого загородження (грат) у залі судового засідання. Таким чином, зала судового засідання та режим розгляду справи повинні бути максимально адаптованими до потреб та психічних і фізіологічних властивостей неповнолітнього обвинуваченого. Така адаптація не тільки врівноважує психологічну атмосферу у залі, але й убезпечує від можливих порушень статей 3 та 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.»

Тренер коментує слайд 14:

«Враховуючи зазначене, за наявності кількох зал судових засідань для розгляду справи щодо неповнолітнього рекомендується обирати залу, у якій:

• відсутнє стаціонарне металеве загородження (грати) для обвинуваченого;

• усі учасники судового провадження знаходяться на одному рівні (без підвищень);

• забезпечується перебування неповнолітнього обвинуваченого у безпосередній близькості до захисника, законного представника, осіб, які надають допомогу під час судового провадження (педагога, психолога, лікаря), та представника органу пробації тощо;

• є можливість (за потреби) створення неформальної атмосфери під час слухання провадження;

• є можливість надання показань у провадженні за межами зали судового засідання. Згідно зі ст. 336 КПК судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення (дистанційне судове провадження).»

тЗ Тренер коментує слайд 15:

«Зала судового засідання в окрузі Додж, Небраска (до перепланування).»

Тренер демонструє слайд 16:

тЗ Тренер коментує слайд 16:

«Зала судового засідання у окрузі Додж, Небраска (після перепланування).»

тЗ Тренер коментує слайд 17:

«Районний суд Ісмайлі Сомо ні, Душанбе.»

Тренер демонструє слайд 18:

тЗ Тренер коментує слайд 18:

«Івано-Франківський міський суд.»

Тренер коментує слайд 19:

«Відповідно до ч.

Здійснення підготовчого судового провадження стосовно неповнолітніх відбувається в загальному порядку, встановленому главою 27 КПК. Проте судам потрібно звернути увагу на ряд особливостей при вирішенні питань, пов’язаних із підготовкою до судового розгляду.

Зокрема, судам слід з>ясовувати та вимагати наявність документів (копій наказів, розпоряджень тощо), які під тверджую ть факт здійснення досудового розслідування щодо неповнолітніх спеціально уповноваженим на це слідчим, відповідно до вимог ст.484 КПК.

Крім того, суд, призначаючи підготовче судове засідання, для повної реалізації вимог, передбачених статтями 485, 487 КПК надсилає службі у справах дітей, уповноваженому підрозділу органів Національної поліції та уповноваженому органу з питань пробації повідомлення про початок судового провадження за участю неповнолітнього обвинуваченого та викликає їх у підготовче судове засідання. Неприбуття в судове засідання представників цих органів, належним чином повідомлених про час і місце судового засідання, не перешкоджає його проведенню. Під час підготовчого судового засідання з метою підготовки до судового розгляду відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 314-1, п. 5 ч. 2 ст. 315 та статей 485, 487, 496 КПК суд, крім іншого, роз’яснює неповнолітньому обвинуваченому його право брати участь у підготовці досудової доповіді шляхом надання необхідної інформації представнику персоналу органу пробації або відмовитися від участі (ч.

Вимога суду про складання досудової доповіді оформлюється у вигляді ухвали із встановленням строку її виконання та зазначенням про згоду чи відмову обвинуваченого брати участь у її підготовці. Враховуючи те, що від терміну підготовки досудової доповіді залежить її якість, що, у свою чергу, впливає на повноту та всебічність дослідження відомостей про особу неповнолітнього, рекомендується надавати представнику уповноваженого органу з питань пробації достатньо часу для її підготовки.

Варто враховувати, що доручення скласти досудову доповідь не перешкоджає призначенню судового розгляду та його проведенню. Досудова доповідь має бути складена та подана суду не пізніше строку, визначеного в ухвалі суду. В разі наявності або виникнення об’єктивних обставин, що унеможливлюють своєчасне подання досудової доповіді або її підготовку в цілому, представник персоналу органу пробації зобов’язаний відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 72-1КПК невідкладно повідомити про це суд. Суд має розглянути досудову доповідь до завершення судового розгляду для надання можливості реалізувати неповнолітнім обвинуваченим права на подання зауважень та уточнень щодо її змісту, а суду поставити укладачеві відповідні запитання.

Також у провадженні щодо неповнолітнього деякі особливості має вирішення питань щодо:

• вибору між відкритим та закритим судовим засіданням;

• обрання, зміни та скасування заходу забезпечення кримінального провадження.»

Тренер демонструє слайд 20:

^3 Тренер коментує слайд 20:

«За змістом ст. 27 КПК у суду є право, а не обов’язок, прийняти рішення про розгляд справи у закритому засіданні у випадку, коли обвинуваченим є неповнолітня особа.

Проте відповідно до п. 8.1 Пекінських правил право неповнолітнього на конфіденційність має забезпечуватись на всіх етапах процесу, щоб уникнути заподіяння їй чи йому шкоди через непотрібну гласність, або через шкоду репутації.

Згідно з п. 66 Зауважень загального порядку №10 (2007) Комітету ООН з прав дитини усім державам- учасницям рекомендується ввести правило, згідно з яким судові чи інші слухання у справі дитини, що знаходиться в конфлікті з законом, повинні носити закритий характер. Винятки з цього правила повинні бути суворо обмежені і чітко обумовлені в законі.

Так, наприклад, у справах «Т. проти Великобританії» та «V проти Великобританії» від 16 грудня 1999 року ЄСПЛ встановив, що допуск великої кількості глядачів завадив належній участі неповнолітнього обвинуваченого у судовому розгляді та, відповідно, призвів до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зазначених справах висновок про незабезпечення ефективної участі неповнолітнього у судовому процесі ґрунтувався на тому, що присутність великої кількості аудиторії (надмірна публічність) та певні елементи облаштування зали судового засідання завадили дитині повною мірою користуватися правовою допомогою захисника, слідувати його вказівкам та розважливо підходити до прийняття рішень щодо свого захисту.

Враховуючи практику ЄСПЛ та положення міжнародно-правових актів рекомендаційного характеру, суддям, уповноваженим на здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх, рекомендується за загальним правилом приймати рішення про здійснення судового розгляду за участю неповнолітнього обвинуваченого у закритому судовому засіданні.»

обрання, зміна або скасування запобіжного заходу

«Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд, за клопотанням учасників судового провадження, має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу щодо неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого суд керується положеннями КПК про загальні підстави та порядок обрання запобіжних заходів, які врегульовані параграфом 1 глави 18 КПК. Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 492 КПК суд при застосуванні запобіжного заходу до неповнолітнього повинен врахувати його вікові та психологічні особливості і рід занять.

Окрім загальних запобіжних заходів до неповнолітніх обвинувачених згідно зі ст. 493 КПК може застосовуватися передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, - передання 'їх під нагляд адміністрації цієї установи.

При цьому, як правило, режим застосування інших запобіжних заходів до неповнолітніх (за винятком тримання під вартою) не відрізняється від режиму, встановленого для дорослих осіб.»

Тренер коментує слайд 21:

«Окремо слід зупинитися на такому запобіжному заході, як тримання під вартою. Відповідно до ч. 2 ст. 492 КПК тримання під вартою може застосовуватись до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину і за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен враховувати зміст ст. 37 Конвенції про права дитини, яка встановлює, що «арешт, затримання чи тюремне ув’язнення дитини здійснюється згідно із законом та використовується лише як крайній захід й протягом якомога коротшого відповідного періоду часу».

При вирішенні питання про обрання неповнолітньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати також практику ЄСПЛ. Зокрема, показовим у цьому аспекті є рішення ЄСПЛ від 27 листопада 2008 року у справі «Свершов проти України», в якому суд констатував порушення вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на свободу та особисту недоторканність) стосовно неповнолітнього. У п. 63 цього рішення ЄСПЛ в обґрунтування порушення ст. 5 Конвенції зазначив, що національні суди при розгляді питання щодо продовження тримання під вартою неповнолітнього жодного разу не розглядали можливості обрання альтернативного запобіжного заходу замість тримання під вартою і, посилаючись головним чином на тяжкість злочинів, продовжували тримати заявника під вартою на підставах, які не можна вважати «відповідними і достатніми». Крім цього, відповідно до п. 64 цього ж рішення ЄСПЛ, визнаючи наявність порушення п. 3 ст. 5 Конвенції, вказав, що «взято до уваги й те, що, хоча захисник закликав враховувати неповнолітній вік заявника, органи влади, як видно з матеріалів справи, ніколи не брали до уваги цей факт, коли виносили рішення про тримання його під вартою».

Окремої уваги заслуговує аргументація ЄСПЛ стосовно порушення п. 4 ст. 5 Конвенції в контексті розгляду національними судами клопотань про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неповнолітнього. Так, у п. 71 вищезазначеного рішення ЄСПЛ зазначив таке: «усі клопотання про звільнення заявника (неповнолітнього) з-під варти, подані до судів, розглядалися без зволікання. Захисник у декількох клопотаннях про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наводив кілька аргументів на обґрунтування необхідності звільнення заявника

з-під варти, зокрема, він послався на неповнолітній вік заявника; на те, що він не має попередніх судимостей; що він не може перешкоджати збиранню доказів чи знищити 'їх; на позитивні риси в його характеристиці; на те, що він постійно проживав у м. Керчі; що він не вдається до спроб і був не в змозі вдаватися до спроб втечі через відсутність коштів і родичів в інших регіонах країни; і що немає жодних ознак того, що в разі звільнення з-під варти він вчинить нові злочини. Втім, в постановах про залишення заявника під вартою національні суди не посилались на жодний із цих аргументів. На думку ЄСПЛ, національні суди, проігнорувавши всі ці аргументи, незважаючи на те, що вони були конкретними, слушними і важливими, тим самим не виконали свого обов’язку, передбаченого п. 4 ст. 5 Конвенції, здійснити судовий контроль законності тримання заявника під вартою.»

ТРЕНЕР звертає увагу НД ТАКЕ:

«Альтернативою запобіжному заходу може бути обраний такий захід примусу, як передання неповнолітнього обвинуваченого під нагляд. Передання неповнолітнього під нагляд врегульовано ст. 493 КПК. Відповідно до вказаного запобіжного заходу неповнолітні обвинувачені передаються під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а неповнолітні, які виховуються в дитячій установі, - під нагляд адміністрації цієї установи. Таке передання полягає у взятті на себе будь-ким із зазначених осіб письмового зобов’язання забезпечити прибуття неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а також його належну поведінку.

Передання неповнолітніх під нагляд батьків та інших осіб можливе лише за їхньої на це згоди та згоди самого неповнолітнього обвинуваченого. До передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд суд зобов’язаний зібрати відомості про особу батьків, опікунів або піклувальників, їхні стосунки з неповнолітнім і впевнитися у тому, що вони можуть належно здійснювати нагляд за неповнолітнім.

Батьків, опікунів, піклувальників, адміністрацію дитячої установи, які беруть на себе зобов’язання про взяття під нагляд, має бути попереджено про характер підозри чи обвинувачення неповнолітнього і про їхню відповідальність у разі порушення взятого зобов’язання. При порушенні цього зобов’язання на батьків, опікунів і піклувальників накладається грошове стягнення від двох до п’яти розмірів мінімальної заробітної плати у порядку, встановленому главою 12 КПК.

Особа, яка взяла зобов’язання про нагляд, має право відмовитися від подальшого виконання цього зобов’язання, заздалегідь про це повідомивши.

Також слід зазначити, що при переданні неповнолітнього під нагляд дитячої установи суд повинен визначити особу або групу осіб (з числа педагогів, психологів, соціальних працівників), які мають позитивний вплив на вихованця, правильно оцінюють вчинений ним злочин, користуються авторитетом і повагою у нього, можуть впливати на неповнолітнього та забезпечити належну поведінку й повсякденний нагляд за ним.

Ухвала суду повинна містити перелік заходів, яких зобов’язаний дотримуватись неповнолітній підозрюваний (обвинувачений), серед яких перебування особи за місцем проживання в нічний час доби; систематичність відвідування навчального закладу; розмови з дитячим психологом; прибуття до підрозділів превентивної діяльності Національної поліції тощо.»

Тренер коментує слайд 22:

«Особливіправила допиту. Процес допиту неповнолітнього обвинуваченого має істотні відмінності від допиту дорослих осіб, які полягають у наступному:

• допит проводиться за обов’язкової присутності захисника;

• забезпечується можливість участі у допиті (у деяких випадках участь є обов’язковою) законного представника;

• за певних умов до участі у допиті залучається педагог, психолог або лікар;

• за необхідності допит неповнолітнього проводиться в режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення ( ч. 3 ст. 351КПК);

• допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється за правилами, передбаченими статтями 226, 491КПК, в тому числі з реалізацією права законного представника, педагога або психолога та лікаря ставити запитання неповнолітньому підозрюваному (обвинуваченому) та заперечувати проти запитань.»

Тренер демонструє слайд 23:

слайд 23

особливості здійснення кримінальних проваджень щодо неповнолітніх

адаптація судового провадження відповідно ДО ВИМОГ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

• Прискорений розгляд судом;

• Обмеження на застосування позбавлення волі та тримання під вартою;

• Спеціалізація суддів;

• Виділення в окреме провадження;

• Окремий запобіжний захід - передання під нагляд;

• Врахування оточення та середовища, в якому перебував неповнолітній.

Тренер коментує слайд 23:

«Зупинимося на інших положеннях законодавства, які адаптують судове провадження до потреб неповнолітніх.

Прискорений розгляд судом. Відповідно до ч. 4 ст. 28 КПК кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

Спеціалізація суддів. Згідно з ч. 10 ст. 31 КПК кримінальні провадження щодо неповнолітніх здійснюються суддею, уповноваженим згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх. У разі якщо таке кримінальне провадження має здійснюватися судом колегіально, головуючим під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно із зазначеним Законом на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх. Таким чином, у КПК не передбачено вимоги до інших суддів колегії бути уповноваженими на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх, а також до слідчих суддів та суду, який вирішує питання, пов’язані з виконанням вироків щодо неповнолітніх.

Виділення в окреме провадження. Відповідно до ст. 494 КПК, якщо неповнолітній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення разом із повнолітнім, повинна бути з’ясована можливість виділення матеріалів кримінального провадження щодо неповнолітнього в окреме провадження під час досудового розслідування.

Врахування оточення та середовища, у якому перебував неповнолітній. Під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, крім обставин, передбачених ст. 91КПК, також з’ясовуються умови життя та виховання неповнолітнього, встановлені ст. 487 КПК.

Окремо слід згадати процедуру надання інформації у межах досудової пробації, встановленої Законом України «Про пробацію» від 05 лютого 2015року, який введений у дію 27 серпня 2015року.

Досудова доповідь складається щодо неповнолітнього обвинуваченого незалежно від ступеня тяжкості вчиненого ним діяння за винятком випадків, передбачених ч. 4 ст. 314-1КПК, представником персоналу органу пробації спільно з предс тавниками служби у справах дітей (ст. 12 Закону України «Про пробацію»), в тому числі й з урахуванням відомостей, отриманих від регіонального представництва уповноваженого підрозділу органів Національної поліції. Зазначені органи, здійснюючи покладені на них законами України повноваження, з метою формування соціально-психологічної характеристики неповнолітнього та інформації про вплив криміногенних факторів на його поведінку збирають відомості, що характеризують неповнолітнього, його поведінку в повсякденному житті до і після вчинення кримінального правопорушення, середовище, в якому він зростає, навчається, коло осіб, з якими спілкується, які узагальнюють та подають суду у формі досудової доповіді.

Крім того, досудова доповідь містить результати незалежного соціального дослідження обвинуваченого та має на меті надати суду додаткову об’єктивну інформацію про ризики вчинення обвинуваченим повторно злочину, можливість його виправлення без позбавлення або обмеження волі (необхідність ізоляції) крізь призму соціально-психологічної характеристики особистості обвинуваченого.

Доповідь складається на основі фактичного, об’єктивного і неупередженого матеріалу, думки формулюються чітко. Інформація, викладена у досудовій доповіді (в частині чи в цілому), не вважається доказом винуватості або невинуватості особи. Досудова доповідь долучається до матеріалів кримінального провадження, а її зміст враховується судом при ухваленні вироку.

Судовий розгляд здійснюється за участю представників відповідних установ. Отримавши від них відомості про особу неповнолітнього обвинуваченого (досудову доповідь), беручи до уваги спеціальний статус цих представників у судовому провадженні, участь яких у ньому є, крім іншого, однією із особливостей кримінального провадження та досудової пробації щодо неповнолітнього, суд, а також інші особі, які беруть участь у кримінальному провадженні, вправі з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК поставити запитання щодо змісту (суті) поданої доповіді у порядку, передбаченому ст. 360 КПК.

Під час опитування суд з’ясовує умови життя та виховання неповнолітнього обвинуваченого, повні та всебічні відомості про його особу, інші дані, що характеризують неповнолітнього, ставить запитання щодо наданих суду представником персоналу органу пробації (за необхідності - представниками служби у справах дітей та уповноваженого підрозділу органів Національної поліції) відомостей, а також з’ясовує, яких заходів, на думку цих осіб, найбільш доцільно вжити з метою перевиховання обвинуваченого. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 496 КПК представники зазначених органів, а з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК і представник органу пробації також вправі заявляти клопотання, ставити запитання неповнолітньому обвинуваченому, його законному представнику, потерпілому, свідкам, експертам і спеціалісту.

Практика пілотного проекту дозволяє зробити висновок про високу ефективність та доцільність використання звіту, аналогічного Звіту «Про неповнолітнього обвинуваченого у кримінальному провадженні», який використовується в Івано-Франківському міському суді вже понад два роки. Документи, які зазвичай раніше приєднувалися до матеріалів провадження, зокрема акти обстеження побутових умов, характеристики, довідки, мали переважно формальний характер і не в повній мірі допомагали суду з’ясувати повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього обвинуваченого, умови життя та його виховання, ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння, як того вимагає ст. 485 КПК.»

Тренер демонструє слайд 24:

слайд 24

особливості здійснення кримінальних проваджень щодо неповнолітніх

ПРАКТИКА європейського суду з прав людини

Справи «Т проти Великобританії» та «V проти Великобританії» (рішення від 16 грудня 1999 року)

Судом частково було враховано адаптацію кримінального провадження до потреб неповнолітнього.

Тренер коментує слайд 24:

«Звертаю вашу увагу на практику ЄСПЛ з цього приводу: справи «Т проти Великобританії» та «V. проти Великобританії» (рішення від 16 грудня 1999року). Судом було враховано адаптацію кримінального провадження до потреб неповнолітнього, а саме:

• неповнолітній обвинувачений сидів поряд із соціальним працівником, адвокатом та батьками;

• судове провадження було скорочено до часових рамок навчання у школі протягом робочого дня;

• щогодини оголошувалася перерва на 10 хв.;

• під час перерв неповнолітні могли проводити час із соціальними працівниками та батьками;

• суд оголосив, що негайно зробить перерву, щойно соціальний працівник або ж захисник повідомить про ознаки втоми або стресу у обвинуваченого.

Серед негативних рис провадження: судді носили перуки та мантії; обвинувачений знаходився на підвищенні та почувався некомфортно.»

Тренер демонструє слайд 25:

слайд 25

особливості здійснення кримінальних проваджень щодо неповнолітніх

особливості складу учасників

• неповнолітній обвинувачений;

• захисник;

• законний представник;

• педагог, психолог та лікар;

• служба у справах дітей та уповноважений підрозділ органів внутрішніх справ;

• представник органу пробації.

Тренер коментує слайд 25:

«Зупинимося на особливостях складу учасників провадження щодо неповнолітніх.

Неповнолітній обвинувачений. Положення параграфу «Загальні правила кримінального провадження щодо неповнолітніх» відповідно до ч. 3 ст. 484 КПК застосовуються у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, вчинених особами, які не досягли вісімнадцятирічного віку. Отже, з метою застосування спеціальних гарантій, наданих КПК неповнолітньому, юридичне значення має вік обвинуваченого у момент вчинення злочину, а не у момент розгляду кримінального провадження. Таким чином, регламентований процесуальним законом особливий порядок здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх поширюється і на осіб, які досягли повноліття на час здійснення судового провадження.

Неповнолітній обвинувачений під час судового розгляду користується такими ж правами, що встановлені для усіх обвинувачених у ст. 42 КПК. Проте деякі з загальних прав обвинувачених адаптовані до потреб неповнолітніх:

Тимчасове видалення із зали судового засідання. Відповідно до ст. 495 КПК суд має право своєю ухвалою видалити неповнолітнього обвинуваченого із зали судового засідання на час дослідження обставин, що можуть негативно вплинути на нього, а після повернення неповнолітнього обвинуваченого головуючий знайомить його з результатами дослідження обставин, проведеного за його відсутності, і надає йому можливість поставити запитання особам, які були допитані за його відсутності.

Проте відповідно до Рекомендацій CM/REC (2008) 11Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо європейських правил стосовно неповнолітніх правопорушників, які підлягають призначенню санкцій чи заходів (від 05 листопада 2008року), будь-яка система правосуддя, розглядаючи справу щодо неповнолітніх осіб, повинна забезпечувати 'їхню ефективну участь у провадженні стосовно призначення, а також застосування санкцій або заходів.

Згідно зі ст. 14 (3)(d) Міжнародного пакту про громадянські і політичні права кожен має право при розгляді будь-якого пред’явленого йому кримінального обвинувачення як мінімум бути судженим в його присутності.

Таким чином, враховуючи положення таких міжнародних стандартів, судам рекомендується приймати рішення про видалення неповнолітнього обвинуваченого із зали судового засідання у виняткових випадках, лише якщо таке видалення відповідатиме найкращим інтересам неповнолітнього.

Особливий порядок виклику. Деякі відміннос ті має також і порядок виклику та вручення повідомлень неповнолітньому обвинуваченому. Відповідно до вимог статей 135 та 489 КПК неповнолітній обвинувачений повідомляється або викликається через його батьків або інших законних представників. Інший порядок допускається лише в разі, якщо це зумовлюється обставинами, встановленими під час кримінального провадження.

Обов’язкова участь захисника. Так, відповідно до ч. 2 ст. 52 КПК обов’язковою є участь захисника у кримінальному провадженні щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, та щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру. Враховуючи зміст наведеної статті, неповноліття у момент вчинення злочину є достатньою підставою для визнання участі адвоката обов’язковою навіть у випадку, коли на момент розгляду провадження обвинуваченому уже виповнилося 18 років.

Участь законного представника, педагога, психолога та лікаря. Важливою процесуальною гарантією забезпечення інтересів неповнолітнього у кримінальному процесі є участь батьків або осіб, що їх замінюють, тобто законних представників. За загальним правилом участь законного представника у кримінальному провадженні є його правом, а не обов’язком. Разом із тим під час допиту неповнолітнього обвинуваченого, який не досяг 16 років або визнаний розумово відсталим, за рішенням суду участь законного представника у допиті є обов’язковою (ч. 1 ст. 491 КПК). Відповідно до ч. 2 ст. 488 КПК законні представники можуть бути допитані як свідки.

Відповідно до ст. 40(2(b)iii) Конвенції ООН про права дитини, п. 15.2 Пекінських правил, п. 54 Зауважень загального порядку №10 (2007) Комітету ООН з прав дитини державам-учасницям рекомендовано конкретно передбачити в законі максимально можливу участь батьків чи законних опікунів в розглядах, порушених проти дитини, і така участь має в цілому сприяти забезпеченню ефективності реагування на порушення кримінального законодавства дитиною.

Таким чином, беручи до уваги наведене, з урахуванням принципу найкращих інтересів дитини та з метою забезпечення гарантій дотримання її прав судам рекомендується завжди визнавати обов’язковою участь законного представника у допиті неповнолітнього, який не досяг 16 років або визнаний розумово відсталим.

Участь педагога, психолога або ж лікаря у судовому провадженні обмежується процедурою допиту, визначеною у ст. 491 КПК. Відповідно до ч. 1 цієї статті якщо неповнолітній не досяг шістнадцятирічного віку або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, на його допиті за рішенням суду або за клопотанням захисника забезпечується участь педагога чи психолога, а у разі необхідності - лікаря.

Аналіз наведеної норми дає можливість зробити такі висновки:

• суд не вправі відмовити у задоволенні клопотання захисника про участь у допиті педагога або психолога;

• участь педагога або психолога є альтернативною: для виконання вимог ст. 491 КПК достатньо однієї особи - або психолога, або педагога; вказане не виключає можливість залучення обох вказаних осіб одночасно у випадку необхідності, однак така участь не є обов’язковою у розумінні ст. 491 КПК;

• рішення/клопо тання про у час ть лікаря у допи ті по требу є до да ткової аргумен тації; самого лише віку або розумової відсталості недостатньо для висновку про обов’язковість участі лікаря у допиті. Лікар може бути залучений для проведення допиту неповнолітнього обвинуваченого на розсуд суду, якщо внаслідок вчинення злочину неповнолітній отримав тимчасові психічні (депресивний стан, сильне душевне хвилювання або інші психічні захворювання) чи фізичні розлади здоров’я. Лікар повинен стежити, аби внаслідок допиту неповнолітньому не було завдано ще більшої шкоди через некоректно поставлені запитання, що може призвести до погіршення стану здоров’я.

Суду рекомендується зважено підходити до вибору педагога, психолога та лікаря для участі у судовому провадженні. Зокрема, суду слід враховувати потреби неповнолітнього обвинуваченого (психологічні, медичні тощо), кваліфікацію та спеціалізацію психолога, педагога та лікаря, а також стосунки між обвинуваченим та особами, які залучаються до допиту (наприклад, суду не варто залуча ти для у час ті у допи ті педагога, з яким у неповнолітнього були або ж залишаю ться напружені стосунки).

Участь служби у справах дітей та уповноваженого підрозділу органів внутрішніх справ. Відповідно до ст. 496 КПК про час і місце судового розгляду за участю неповнолітнього обвинуваченого суд повідомляє відповідну службу у справах дітей та уповноважений підрозділ органів Національної поліції. Суд має право також викликати в судове засідання представників цих установ. Дещо інший режим участі служби у справах дітей у судовому розгляді встановлений ч. 2 ст. 6 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», відповідно до якої справи щодо неповнолітніх, які вчинили кримінальні правопорушення, розглядаються спеціально уповноваженими на те суддями (складом суддів) за участю представників служб у справах дітей, крім випадків, передбачених законом. Зміст наведеної норми закону дає підстави стверджувати, що і виклик, і у час ть предс тавників служб у справах дітей у судовому провадженні щодо неповнолітнього є обов’язковими.»