Підстави, порядок та правові наслідки позбавлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав

Особисті немайнові права батьків є невідчужуваними, але в разі їх неналежного здійснення або невиконання батьківських обов’язків існує можливість позбавлення батьківських прав. Рішення про позбавлення батьківських прав приймається виключно судом, тому такі заходи стосовно батьків є крайнім заходом, оскі­льки вони несуть негативні наслідки не лише для матері та батька, а й для дитини.

Позбавлення батьківських прав - один із найскладніших і найважливіших за своїми правовими наслідками видів сімейно - правових спорів. Позбавлення батьківських прав - не просто спосіб їх втрати, а й міра сімейно-правової відповідальності за порушення одним із батьків прав своєї дитини, нехтування її інтересами. Про винятковість позбавлення батьківських прав говорить вичерпний перелік його підстав (ст. 164 СК). Зокрема, законодавець визначає такі підстави позбавлення батьківських прав:

1) відмова без поважних причин забрати свою дитину з поло­гового будинку або іншого закладу охорони здоров’я і відсутність протягом шести місяців щодо неї батьківського піклування.

Така поведінка виражається у формі бездіяльності і не пов’язана із такими об’єктивними причинами, як важка хвороба новонародженої дитини, хвороба чи інвалідність батьків, скрутне матеріальне становище тощо, оскільки всі ці випадки слід вважати поважними причинами;

2) ухилення від виконання батьками своїх обов’язків щодо виховання дитини. Для винесення рішення суду недостатньо пере­конатися у факті об’єктивного невиконання батьками своїх обов’язків. Необхідно також встановити, що батьки систематично, незважаючи на попередження, не виконують своїх батьківських обов’язків, хоча й мають для цього можливості;

3) жорстоке поводження з дітьми. Поняття «жорстоке пово­дження» включає в себе такі відмітні ознаки: фізичне насильство над дитиною, інакше кажучи, побої, побиття неповнолітнього, заподіяння йому фізичних страждань, болю в будь-який спосіб; психічне насильство над дитиною через пригнічення її волі, погро­зи, вселяння почуття страху; замах на статеву недоторканість дітей, що становить особливу небезпеку для несформованої ні духовно, ні фізично особистості.

4) хронічний алкоголізм або наркоманія батьків. Найбільшу небезпеку для дітей становить та форма алкоголізму, яку визнають хворобою, поєднаною з повним паралічем волі, коли потяг до спир­тного перемагає всі інші почуття, у тому числі батьківські. Що ж стосується наркоманії, то вважається, що вона сама по собі має хронічний характер і теж пов'язана з повним ураженням вольової сфери поводження батьків;

5) експлуатація дитини, примушення її до жебракування або бродяжництва;

6) засудження батьків за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав терміном не обмежене. Це не означає, що воно має необоротний характер. СК припускає віднов­лення в батьківських правах, якщо цього вимагають інтереси дітей і якщо діти не усиновлені.

Особа, позбавлена батьківських прав, залишається матір'ю чи батьком дитини, але правові наслідки після набрання чинності рішенням суду все ж настають. Згідно зі ст. 166 СК особа, позбав­лена батьківських прав:

1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільня­ється від обов'язків щодо її виховання;

2) перестає бути законним представником дитини;

3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що нада­ються сім'ям із дітьми;

4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклуваль­ником;

5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, по­в'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непра­цездатності (право на утримання, право на пенсію тощо);

6) втрачає інші права, що ґрунтуються на спорідненості з дитиною.

Інтереси дитини в таких випадках захищаються за допомо­гою відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківсь­ких прав (ст. 170 СК). Оскільки відібрання за рішенням суду ди­тини теж пов'язане з позбавленням права на виховання, воно безсумнівно здатне відіграти попереджувальну роль.

Поновлення батьківських прав. Позбавлення батьківських прав не є безповоротним. Якщо настають передбачені законом під­стави, то батьківські права матері та батька (або одного з них) мо­жуть бути поновлені.

Поновлення в батьківських правах здійснюється тільки в су­довому порядку шляхом пред'явлення позову. Однак воно буде неможливим, якщо дитину було усиновлено і усиновлення не ска­совано або не визнано недійсним судом, чи якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Частиною 1 ст. 169 СК передбачено, що мати, батько, позба­влені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позо­вом про поновлення батьківських прав. Однак це положення має діяти тоді, коли один з батьків порушує права іншого. Але в перед­баченому в заяві випадку мати ніяким чином не порушує права ба­тька і навпаки, а просто бажає бути поновленою (поновленим) у батьківських правах, щоб вести повноцінне життя та виховувати дитину. Тому, думається, що в цій ситуації треба говорити не про подання позовної заяви (бо немає спору), а про подання заяви в по­рядку окремого провадження.

Батьки вправі спільно подавати заяву про поновлення одного з них у батьківських правах, якщо той, хто був їх позбавлений, іс­тотно змінив свою поведінку в сім'ї.

При розгляді справи суддя повинен перевірити, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та об­ставини, що були підставою для цього. Повторне звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.

5.