Правовідносини батьків та дітей з приводу майна

Окрему групу сімейних правовідносин становлять майнові правовідносини батьків та дітей. У сімейно-правовій літературі вони поділяються на дві групи: 1) правовідносини з приводу майна;

2) аліментні правовідносини.

Правовідносини з приводу майна поділяються на три види залежно від джерела набуття майна.

До них, зокрема, належать правовідносини щодо майна:

а) набутого батьками і призначеного для потреб усієї сім'ї; б) набутого за рахунок спільної праці чи спільних коштів батьків і дітей; в) майна, що набувається самим неповнолітнім на різних правових підставах (В. Борисова).

Аліментні правовідносини. Утримання дитини є обов'язком її батьків. При цьому батьки несуть рівні аліментні обов'язки щодо утримання дитини, з цього випливає, що виплачувані одним з бать­ків аліменти мають становити лише половину суми, що має витра­чатися на утримання дитини.

Обов'язок батьків щодо утримання дитини виникає з момен­ту її народження та триває до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК), крім винятків, передбачених законом. До таких винят­ків, зокрема, належать:

1) обов'язок батьків утримувати повнолітніх доньку, сина, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги (ст. 198 СК);

2) обов'язок батьків утримувати повнолітніх доньку, сина, які продовжують навчання до 23 років, але за умови що діти потре­бують такої допомоги, а батьки можуть її надати (ст. 199 СК).

Стаття 181 СК передбачає такі способи стягнення аліментів:

1) добровільний. Відповідно до ч.1 ст. 181 СК, способи вико­нання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за до­мовленістю між ними;

2) примусовий. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК).

Розмір аліментів. При визначенні розміру аліментів суд ураховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника алі­ментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездат­них чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину відповідно до ч.2 ст. 182 СК не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожитково­го мінімуму для дитини відповідного віку (установлюється на кож­ний рік у Державному бюджеті України), за винятком випадків ви­значення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів у твердій грошовій сумі може визначатися судом у разі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі. У цьому випадку розмір аліментів підлягає індексації (ст. 184 СК). Якщо розмір аліментів, визначених у твердій грошовій сумі, меншій за 30 відсотків про­житкового мінімуму для дитини відповідного віку, то дитині при­значається державна допомога на суму, якої не вистачає (ч. 3 ст. 184 СК).

Слід зазначити, що СК не встановлює максимального розмі­ру аліментів, а лише мінімальний.

Батьки також можуть бути звільнені від обов'язку утримува­ти дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби (ст. 188 СК).

1. Яким чином встановлюється материнство?

2. Перелічіть загальні правила встановлення батьківства.

3. Як визначається походження дитини від батьків, які перебувають у шлюбі між собою?

4. Як визначається походження дитини від батьків, які не перебу­вають у шлюбі між собою?

5. Перелічіть підстави позбавлення батьківських прав.

6. Які є права у батьків і дітей на майно?