Стаття 300. Звільнення (умовне звільнення) від оподаткування митними платежами.

1. Умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежа­ми визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

2. Порядок надання документів, необхідних для підтвердження права на звільнення (умовне звільнення) від оподаткування митними платежами, визначається центральним органом вико­навчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Податкова пільга - передбачене податковим і митним законодавством звільнення платника пода­тків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку і збору, сплата ним податку та збору в мен­шому розмірі за наявності законних підстав. Пільги є одним із елементів податкової політики і пере­слідують як економічну, так і соціальну мету. Використовуючи податкові пільги, держава регулює певні економічні процеси і забезпечує соціальний захист окремих видів діяльності та груп населення.

Звільнення від сплати податку можливе в повному чи частковому обсязі. При звільненні в пов­ному обсязі платник податків цілком звільняється від нарахування і сплати податку. При звільненні в частковому обсязі платник податків звільняється від сплати податку тільки у певній частині його по­даткового обов’язку. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують пе­вну групу платників податків, вид їхньої діяльності й об’єкт оподаткування.

Законодавство про оподаткування, закладаючи основи надання податкових пільг, в якості пільго­вих суб’єктів виділяє категорії платників, а не окремих юридичних чи фізичних осіб, тобто виділяє певну однорідну групу платників податків, що характеризуються конкретною ознакою, на підставі якої формується пільговий податковий режим. Усі інші платники податків визначають об’єкт оподат­кування, обчислюють податкову базу і суму додатків у повному обсязі згідно з встановленими зако­нодавством загальними правилами.

Правове регулювання податкових пільг здійснюється на двох рівнях. Перший - податкові закони, що закріплюють принципові винятки для певних категорій платників чи галузей. Другий - підзаконні акти, що здійснюють тактичні цілі стосовно конкретних суб’єктів і вирішальні, більш вузькі, цілі.

Зарубіжний досвід свідчить, що більшість економічно розвинених країн скорочують обсяг подат­кових пільг, поєднуючи цей крок з появою широкомасштабних програм підтримки новостворених підприємств і тих суб’єктів господарювання, що здійснюють активну інвестиційну діяльність. Тому, на наш погляд, застосування податкових пільг в умовах економічної нестабільності має обов’язково враховувати потенційний ефект від їх надання, що виключає можливість тотального надання пільг всім економічним суб’єктам і виправдовує галузевий характер пільг.

Для оцінки ефективності дії пільг не достатньо виявити їх позитивний вплив на підприємство, що ними користується, необхідно оцінити комплексний результат від упровадження тієї чи іншої пільги. По своїй суті пільги є своєрідними бюджетними інвестиціями - оскільки у діяльність підприємства вкладаються «потенційно державні» кошти. Якщо пільга не сприяє перетворенню окремого мікро- економічного ефекту в макроекономічний, то її можна класифікувати як подарунок з боку держави.

При дослідженні проблеми ефективності митних переваг (особливо тарифних преференцій) не­обхідно враховувати і значні витрати, пов’язані з їх запровадженням і досягненням запланованого ре­зультату (матеріальні, а можливо, й моральні чи політичні). Цей відчутний збиток доводиться брати до уваги при оцінці дієвості розглядуваного юридичного засобу, тому що для суспільства зовсім не байдуже, ціною яких соціально-економічних витрат пільги досягнуть бажаної результативності. Ціл­ком логічно, що не можна оцінювати функцію переваг ефективною, якщо понесені витрати переви­щують цінність запланованого наслідку. У будь-якому випадку про дієвість митних пільг і тарифних преференцій можна судити в міру їх окупності, тобто по обсягу вартості для суспільства. Підґрунтя такого критерію, як досягнення максимального результату з мінімальними соціальними витратами, становить не абсолютна цінність отриманого результату й не абсолютна величина понесених витрат, а їх співвідношення.

Критерієм ефективності митних пільг і тарифних преференцій є їх правильність, тобто відповід­ність змісту, властивостей, результатів дії досліджуваного юридичного засобу сучасним прогресив­ним положенням правової науки.