Питання 10. Поняття, структура і види кримінальних процесуальних норм.

Кримінальні процесуальні норми - це встановлені державою загальнообов’язкові правила поведінки суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності, виконання яких забезпечується, в основному, їх добровільними діями, а у необхідних випадках за допомогою засобів державного примусу та юридичної відповідальності.

Норми кримінального процесуального права - це такі правила поведінки, які:

- встановлені державою та закріплені у відповідному нормативному акті;

- є загальними для суб’єктів кримінально-процесуальних відносин (розраховані не на одну конкретну дію, а на багаторазове застосування);

- є загальнообов’язковими для тих осіб, які є учасниками кримінальнопроцесуальної діяльності

- підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, свідок;

- забезпечуються засобами державно-правового примусу.

Структура кримінальної процесуальної норми

1. Гіпотеза правової норми вказує на те, коли і при яких умовах (обставинах) необхідно керуватися цією правовою нормою.

2. Диспозиція визначає, хто є учасником конкретних відносин, які регулюються цією правовою нормою, і яка поведінка передбачається або дозволяється цією правовою нормою.

3. Санкція вказує на те, які негативні наслідки тягне за собою невиконання передумов (умов) цієї правової норми.

До суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності можуть бути застосовані такі санкції кримінальних процесуальних норм:

- процесуальні (привід, видалення обвинуваченого з зали судового засідання тощо);

- адміністративні (за прояв неповаги до суду, та злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекладача від явки до органів досудового слідства

- відповідно до статей 185-3, 185-4 КУпАП тощо);

- кримінально-правові (за розголошення даних досудового слідства без дозволу слідчого або прокурора - відповідно до ст. 387 КК України; за дачу завідомо неправдивих показань - відповідно до ст.

Види кримінальних процесуальних норм

За характером диспозиції кримінальних процесуальних норм виділяють такі їх види:

1. Норми, що уповноважують, наділяють суб'єктів кримінальнопроцесуальної діяльності певними процесуальними правами, надають їм повноваження на вчинення певних процесуальних актів, тобто мають дозвільний характер (наприклад, ч. 3 ст. 89 КПК надає право сторонам кримінального провадження, потерпілому під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими).

2. Норми, що зобов'язують, передбачають у визначених умовах конкретний вид поведінки і зобов'язують діяти відповідним чином (наприклад, ч. 2 ст. 20 КПК зобов'язує слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника).

3. Норми, що забороняють, зобов'язують суб'єктів кримінального процесу утримуватися від вчинення певних дій (наприклад, ч. 2 ст. 255 КПК забороняє використання відомостей, речей та документів, які отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій для цілей, не пов'язаних з кримінальним провадженням, або ознайомлення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб).