1. Поняття фінансів та їх роль в економіці України

Державі, в особі органів державної влади та органів місцевого самоврядування, як і будь-якому іншому суб’єкту, необхідні фінансові ресурси для забезпечення виконання покладених на неї завдань та функцій.

Фінансам притаманні певні ознаки. До них належать:

1) фінанси тісно пов’язані з природою та функціями держави. При цьому цей зв’язок є двостороннім, так як фінанси не можуть функціонувати без держави (держава є суб’єктом у цих відносинах та є основним регулятором відповідних відносин), в свою чергу, без фінансів держава не має можливості реалізовувати покладені на неї завдання та функції;

2) фінанси нерозривно пов’язані з товарно-грошовими відносинами;

3) фінанси пов’язані з розподілом та перерозподілом частини сукупного валового продукту;

4) фінанси завжди мають грошовий характер, але не завжди представлені у формі грошей.

Фінанси з наукової точки зору можна визначити як врегульовані нормами права економічні відносини, пов’язані зі створенням, розподілом та використанням грошових фондів для певних цілей. Грошові фонди можуть бути власністю держави, територіальної громади, господарюючих суб’єктів тощо. При з’ясуванні суті фінансів слід звернути увагу, на те що їх матеріальним змістом є грошові кошти, зосереджені у відповідних фондах («фінансові ресурси»), але не слід ототожнювати ці поняття: «фінанси» – є значно ширшим поняттям, ніж «фінансові ресурси».

Враховуючи грошову природу фінансів, слід відзначити, що вони виникають із грошових відносин, але не можна ототожнювати поняття «гроші» та «фінанси», оскільки гроші є основою фінансів, первинним явищем, фінанси ж – похідним, вторинним.

Фінанси як правову категорію можна розглядати у двох аспектах – широкому (міжгалузевому) і вузькому (фінансово-правовому). У першому значені фінанси використовуються різними галузями права і мають загально галузеве значення. У другому випадку йдеться мова про публічне значення фінансів, виключно про грошові фонди держави та територіальних громад.

Фінанси можливо класифікувати на підставі різних критеріїв. Насамперед слід відзначити такий критерій, як цілі, для яких створюються грошові фонди, згідно з яким фінанси поділяються на публічні та приватні. Публічні фінанси призначені для задоволення суспільних потреб. Залежно від сфери їх функціонування публічні фінанси поділяються на державні, місцеві (муніципальні), міжнародні.

Публічні фінанси – це врегульовані правовими нормами економічні відносини щодо створення, розподілу, перерозподілу та використання публічних грошових фондів для виконання завдань та функцій держави та органів місцевого самоврядування.

Публічні фінанси представлені державними фінансами та місцевими (муніципальними) фінансами.

Державні фінанси – це врегульовані правовими нормами економічні відносини щодо створення, розподілу, перерозподілу та використання державних грошових фондів для виконання завдань та функцій держави. Державні фінанси служать потребам усього суспільства.

Місцеві (муніципальні) фінанси – це врегульовані правовими нормами економічні відносини щодо створення, розподілу, перерозподілу та використання грошових фондів, що належать відповідним територіальним громадам та знаходяться у віданні обраних ними органів місцевого самоврядування для реалізації їхніх повноважень та виконання соціально-економічних програм місцевого значення.

Міжнародні фінанси – це врегульовані нормами міжнародного права економічні відносини, суб’єктами яких є міжнародні фінансові організації та окремі держави, та які складаються щодо створення та використання спільних грошових фондів для надання фінансової допомоги країнам – членам таких організацій згідно з визначеними ними умовами.

Приватні фінанси пов’язані із суспільними відносинами, що складаються при створенні та використанні фондів, які належать приватним суб’єктам. Такі фонди створюються для приватних цілей в інтересах їх власників. Це сфера приватно-правового регулювання.

З цього приводу є доречним згадати відомого французького юриста-фінансиста Поля Марі Годме, який писав «що в кожному випадку не слід забувати про фундаментальні розходження між державними і приватними фінансами. Головна відмінність між ними обумовлена тим фактором, що стан приватних фінансів залежить від ринкової економіки. Так, попит та пропозиція на ринку обумовлюють визначення розміру облікового відсотка. Стан же і динаміка державних фінансів визначаються рішенням держави і діями публічної влади». П. Годме стисло сформулював характерні риси приватних фінансів, що дозволяють їх відмежувати від державних (публічних), їх можна звести до наступного:

1) держава може в примусовому порядку забезпечити власні доходи за допомогою системи податків і інших обов’язкових платежів, у той час як примусового виконання стосовно самої держави ніколи не буває. Приватні особи не можуть у примусовому порядку забезпечити власні доходи і, відповідно, і будуть не в змозі виконати свої зобов’язання;

2) державні фінанси пов’язані з грошовою системою, що у більшій або меншій мері управляється державою, тоді як ця грошова система не залежить від волі приватного власника, що розпоряджається лише власними фінансами;

3) приватні фінанси орієнтовані на одержання прибутку. Державні фінанси, навпаки, – це спосіб забезпечення загального інтересу;

4) розміри державних фінансів набагато більше, ніж розміри приватних фінансів, якими розпоряджаються приватні особи.

При визначені суті фінансів, необхідно зазначити, що, як і для інших наукових категорій, вона має прояв у їх функціях. Функції (від лат functio виконання) фінансів визначаються їх цілями. Публічні фінанси слугують для забезпечення органів публічної влади належними фінансовими ресурсами, необхідними для виконання їх повноважень, приватні – для особистих або корпоративних цілей.

Ці функції реалізуються фінансами одночасно. Кожна фінансова операція визначає розподіл суспільного продукту та національного доходу, а також контроль за цим розподілом. Розподільча функція проявляється у процесі розподілу валового внутрішнього продукту у вигляді утворення фондів грошових коштів та використання їх за цільовим призначенням. Контрольна функція фінансів обумовлена об’єктивно притаманною їм здатністю кількісно відображати рух фінансових потоків і забезпечувати контроль за дотриманням пропорцій в розподілі валового внутрішнього продукту, правильністю формування, розподілу та використання фінансових ресурсів держави і суб’єктів господарювання. Оскільки фінанси охоплюють усе суспільне виробництво, всі його сфери і підрозділи, рівні господарювання, вони виступають універсальним засобом контролю за виробництвом, розподілом і обігом валового внутрішнього продукту. Завдяки контрольній функції фінансів суспільство отримує відомості про те, як складаються пропорції в розподілі коштів, наскільки своєчасно фінансові ресурси надходять у розпорядження різних суб’єктів господарювання, наскільки економічно ефективно вони використовуються тощо.

Публічні фінанси як економічна категорія характеризується не тільки економічними відносинами, але мають і матеріальний зміст. Грошові фонди та накопичення, які створюються державою, підприємствами, установами, організаціями в процесі розподілу та перерозподілу внутрішнього валового продукту і національного доходу, являють собою фінансові ресурси. Фінансові ресурси акумулюються у централізовані і децентралізовані грошові фонди, які формуються в процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту та національного доходу і призначені для використання відповідно до завдань соціально-економічного розвитку суспільства.

Централізовані грошові фонди концентруються у державі та органах місцевого самоврядування і спрямовані на задоволення потреб суспільства в цілому, або окремої його частини. Таким чином, до системи централізованих фондів грошових коштів належать Державний бюджет, місцеві бюджети, Пенсійний фонд та, Фонди державного соціального страхування, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та інші.

Децентралізовані фонди грошових коштів є фінансові ресурси суб’єктів господарювання, які вони мають у своєму розпорядженні та використовуються лише для задоволення потреб цих суб’єктів.