3. Грошовий обіг та грошова система.

Гроші є суспільним явищем, їх поява й еволюція обумовлені виникненням та розвитком товарного виробництва, вони є одним із найважливіших елементів ринкової економіки.

Філогенетична концепція еволюції грошей виокремлює два етапи розвитку господарської системи суспільства: бартерна економіка та грошова економіка.

Із часом бартерна економіка перестала задовольняти потреби суспільства. Виникла необхідність у переході від прямого обміну до опосередкованого. З’явилась потреба в універсальному товарі, який охоче приймався б кожним учасником економічних відносин в обмін на запропоновані товари та послуги. Таким товаром стали гроші, поява яких ознаменувала перехід до грошової економіки.

Досліджуючи поняття грошей, більшість авторів є прихильниками функціонального підходу та пропонують визначення грошей з урахуванням функцій, які вони виконують. Економісти вказують, що гроші є специфічним товаром, який виконує роль загального еквівалента, універсального посередника міни, що обслуговує всі сфери економічних відносин та виконує функції міри вартості, засобу платежу, засобу обігу, засобу накопичення та світових грошей.

Разом з тим, використання певного товару як грошей є можливим лише тоді, коли це встановлено законом.

У сучасний період розвитку фінансово-правової науки найбільш прийнятною уявляється інформаційна теорія грошей, згідно з якою гроші визначають як інформацію про вартість, розташовану на різних носіях, за якими законодавчо закріплені специфічні грошові функції.

Цивільний кодекс України у ст. 177 відносить гроші поряд з іншими об’єктами цивільних прав до речей. Із таким визначенням не можна погодитись, оскільки речі – це предмети матеріального світу, безготівкові ж гроші, у тому числі електронні, не мають матеріальної форми, хоча можуть бути за певних умов обернені у готівку.

Враховуючи, що гроші є економіко-правовою категорією, уявляється прийнятним таке визначення: гроші є закріпленим законом носієм вартості, її символом, що використовується як засіб платежу та накопичення.

При купівлі-продажу, наданні та отриманні послуг, виконанні відповідних грошових зобов’язань учасники таких відносин здійснюють розрахунки між собою шляхом сплати та отримання грошей, які переміщуються та перерозподіляються між ними. Такий рух грошових коштів у готівковій та безготівковій формах має назву грошового обігу.

Грошова система – це врегульована правовими нормами форма організації грошового обігу у державі, до складу якої входять такі структурні елементи: 1) встановлена законом національна грошова одиниця; 2) встановлені форми грошей, тобто паперові гроші, електронні гроші тощо; 3) встановлені види готівкових грошових знаків та засоби їх захисту; 4) регулювання порядку емісії грошей; 5) встановлені форми грошового обігу та його регулювання; 6) порядок встановлення валютного курсу.

Деякі автори включають до структури грошової системи і державний апарат, який здійснює регулювання грошового обігу та масштаб цін, порядок прогнозного планування. Щодо масштабу цін, то грошова одиниця і є одиницею масштабу цін, тому виділяти його як окремий складовий елемент грошової системи уявляється недоречним.

Конституцією України у ст. 99 визначено, що грошовою одиницею України є гривня, забезпечення стабільності якої є основною функцією Національного банку України. Це конституційне положення реалізовано Указом Президента України від 25 серпня 1996 р. «Про грошову реформу в Україні», згідно з яким з вересня 1996 року гривню було введено в обіг.

Готівкою (готівковими коштами) є грошові знаки національної валюти України – банкноти і монети, у тому числі обігові, пам’ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами. Вони мають зазначену на них номінальну вартість.

Організація готівкового грошового обігу здійснюється Національним банком України згідно з основними положеннями Закону України «Про Національний банк України» шляхом: 1) виготовлення та зберігання банкнот і монет; 2) створення резервних фондів банкнот і монет; 3) встановлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну грошових знаків; 4) встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет; 5) встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет; 6) встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки; 7) визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій; 8) визначення вимог стосовно технічного стану й організації охорони приміщень банківських установ.