§ 6. Правова охорона підземних вод та об'єктів питного і комунально-побутового водопостачання

Задоволення питних і побутових потреб населення має пріоритетний ха­рактер перед іншими видами спеціального водокористування. Законодавче регулювання питань задоволення питних і побутових потреб населення регулю­ється водним, а також спеціальним законодавством.

Це водокористування здійснюється в порядку централізованого і нецентра- лізованого водопостачання. У першому випадку підприємства, установи та організації здійснюють забір води безпосередньо з водних об'єктів для виго­товленні води питної якості, подачі її споживачам тільки в порядку спеціального водокористування; у другому - громадяни і організації мають право забирати воду безпосередньо з підземних або поверхневих водних джерел у порядку загального або спеціального водокористування.

Під час здійснення спеціального водокористування для задоволення пит­них і побутових потреб населення в порядку централізованого водопостачан­ня підприємства, установи та організації, у віданні яких перебувають питні та господарсько-побутові водопроводи, здійснюють забір води безпосередньо з водних об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку проектів водозабірних споруд, нормативів якості води і дозволів на спеціальне водо­користування.

Ці підприємства, установи та організації зобов'язані здійснювати постійне спостереження за якістю води у водних об'єктах, підтримувати в належному стані зону санітарної охорони водозабору та повідомляти державні органи са­нітарного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства і місцеві Ради про відхилення від встановлених стандартів і нор­мативів якості води (ст. 59 ВКУ).

На централізованих водозаборах підземних вод в межах їх родовищ та на прилеглихтериторіях водокористувачі повинні облаштовувати локальну мережу спостережувальних свердловин.

Водний кодекс містить спеціальні розпорядження щодо використання й охорони підземних вод (ст. ст. 61, 105, 106 ВКУ). Підземні води питної якості повинні використовуватися у першу чергу для задоволення потреб питного і господарсько-побутового водопостачання населення, а також харчової промис­ловості та тваринництва. Підприємства, установи і організації, діяльність яких може негативно впливати на стан підземних вод, особливо ті, що експлуатують накопичувані промислових, побутових і сільськогосподарських стоків чи відхо­дів, повинні здійснювати заходи щодо попередження забруднення підземних вод, а також обладнувати локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за станом цих вод.

Див.: Правовий режим зон санітарної охорони водних об’єктів : затверджено постановою Кабінет Міністрів України № 2024 від 18 грудня 1998 року із змінами, внесеними постановою КМУ № 717 від 15 травня 2003 року.

У разі розкриття водоносних горизонтів з підземною водою питної якості особи, які проводять бурові, гірничі та інші роботи, пов'язані з пошуками, роз­відкою, експлуатацією родовищ корисних копалин, повинні повідомити про це у встановленому порядку державні органи геології, охорони навколишнього природного середовища і санітарного нагляду для вжиття заходів щодо охорони підземних вод від вичерпання і забруднення.

Не придатні для експлуатації свердловини на воду, покинуті спостережні та пошукові свердловини на всі види корисних копалин, а також вертикальні й інші гірничо-пошукові та експлуатаційні гірничі виробки і покинуті криниці повинні бути затампоновані чи ліквідовані. Ліквідацію пошукових виробок та ліквідаційний тампонаж пошукових свердловин будь-якого призначення здійс­нюють організації, які виконують пошукові роботи, а непридатних і покинутих експлуатаційнихта спостережних свердловин і виробок-організації, на балансі яких вони знаходяться.

У разі неможливості встановити власника покинутих свердловин і виробок їх ліквідація здійснюється за рішенням місцевих Рад державними органами гео­логії. Якщо експлуатація самовиливних свердловин є можливою, то вони осна­щуються регулюючими пристроями. У разі вичерпання запасів підземних вод, а також у разі забруднення підземних вод встановлюються причини, з яких це сталося, і за пропозиціями державних органів геології і охорони навколишнього природного середовища за рахунок винних осіб здійснюються заходи щодо їх відтворення.

Водокористування та користування водними об'єктами для лікувальних цілей носить спеціальний характер. Вони використовуються виключно у ліку­вальних і оздоровчих цілях. До категорії лікувальних належать водні об'єкти, що мають природні лікувальні властивості і включені до спеціального переліку. Перелік водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, із зазначенням запасів вод та їх лікувальних властивостей, а також інших сприятливих для лікування і профілактики умов, затверджується Кабінетом Міністрів України^[305]. Охорона водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, здійснюється в порядку, встановленому для санітарної охорони курортів (ст. 104 ВКУ). Забо­роняється скидання будь-яких зворотних вод у водні об'єкти, що віднесені до категорії лікувальних.

З метою охорони водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, встановлюються округи санітарної охорони курортів з особливим режимом у по­рядку, передбаченому законодавством про охорону здоров'я. Округ санітарної охорони-це територія земної поверхні, зовнішній контур якої збігається з межею курорту. В межах цієї території забороняються будь-які роботи, що призводять до забруднення ґрунту, повітря, води, завдають шкоди лісу та іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку ерозійних процесів і негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний та екологічний стан природних тери­торій курортів. Для курортів, які використовують родовища корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів (підземні мінеральні води, лікувальні грязі тощо), встановлюються округи гірничо-санітарної охорони.

Межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів держав­ного значення затверджуються Верховною Радою України^{[306] [307] одночасно з прий­няттям рішення про оголошення природнихтериторій курортними територіями державного значення. Межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів місцевого значення затверджуються відповідно Верховною Радою Авто­номної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами одночасно з прийняттям рішення про оголошення природнихтериторій курортними територіями місцевого значення. Режими округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Кабінетом Міністрів України, а округів і зон курортів місцевого значення - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастополь­ською міськими державними адміністраціями.}

Водні об'єкти, віднесені у встановленому законодавством порядку до терито­рій та об'єктів природно-заповідного фонду, охороняються та використовуються відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про природно-заповідний фонд України». На водних об'єктах, віднесених до природно-заповідногофонду, забороняється здійснення будь-якої діяльності, що суперечить їх цільовому призначенню (ст. 94 ВКУ).