§ 2. Об’єкти та суб’єкти права природокористування

Об’єктами права природокористування є конкретні природні об’єкти або їх складові частини, які підлягають або не підлягають індивідуачізації, закріплені на праві власності або на праві користування за конкретними суб 'сктами, а також окремі властивості і якості цих об’єктів природи.

Нерідко деякі юридично відокремлені природні ресурси виступають як об’єкти права спільного природокористування. Такими можуть бути не всі, а лише деякі види природних ресурсів (ліси, води тощо), окремі ділянки яких можна використовувати за різним основним цільовим призначенням. Об’єкгом такого спільного природокористування може бути окремий вид природних ресурсів, закріплений не за одним, а за певним колом суб’єктів. При цьому спільне використання кількома особами одного юридично відокремленого природного об’єкта пов’язане з певними обмеженнями прав одних суб’єктів на користь інших.

Суб’єктами права природокористування є юридичні та фізичні особи, які у визначеному законом порядку набули право користування конкретними природними об ’єктами для відповіднгос цілей і мають У зв язку з цим певні права та обов ’язки. Залежно від природного об’єкта, наданого в користування, їх називають водокористувачами, землекористувачами, лісокористувачами тощо.

Виникнення суб’єктивного права користування об'єктами природи пов’язано з наявністю відповідної правоздатності, тобто передбаченої екологічним законодавством здатності суб’єкта бути носієм прав і обов’язків гю використанню земель, вод, лісів, надр і т. ін.

Екологічна правоздатність громадянина виникає з моменту народження і припиняється з його смертю, при цьому вона, як і цивільна, визнається за всіма громадянами. Для громадян самостійне значення має поняття екологічної дієздатності, тобто здатності своїми діями набувати і здійснювати права і обов’язки з природокористування. Тому екологічна дієздатність, як і цивільна, може визнаватися за різними громадянами і не в однаковому обсязі.

Поняття екологічноїдієздатності самостійного значення для юридичних осіб не має. Вказані суб’єкти, які володіють екологічною правоздатністю, завжди дієздатні. Тому щодо них вживається термін «праводієздат- ність». Екологічна праводієздатність властива лише самостійно оформленим як єдине ціле організаціям, але не їх структурним підрозділам.

Класифікація суб’єктів права природокористування може бути здійснена за різноманітнішими ознаками, наприклад, за родом діяльності або цільовим призначенням наданих у користування об’єктів природи (сільськогосподарські, несільськогосподарські), що ведуть лісове, водне, мисливське, рибне господарство тощо; на юридичні та фізичні особи тощо. Серед громадян розрізняють як окремих індивідів, так і групових суб’єктів права природокористування.

Змістом відносин природокористування є взаємні права та обов'язки природокористувачів, в яких втілюються їх правомочності з використання та володіння природними об’єктами. Перелік прав та обов’язків передбачено кодексами й законами України про природні ресурси, іншими нормативними актами, а також документами на право користування відповідними природнимиоб’єктами. Права і обов’язки природокористувачів можна поділити на загальні і спеціальні.

Загальнимиправаліиприродокористувачівє'. право використовувати природні об’єкти відповідно до їх цільового призначення, на видобування з них корисних властивостей і якостей, на одержання плодів і прибутків; право передавати ресурси у вторинне користування на

умовах, визначених законом; право отримувати компенсацію за поліпшення якості природних ресурсів у разі їх вилучення; право вимагати усунення перешкод у користуванні природним об’єктом тощо (ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). Законодавством України можуть бути визначені й інші права природокористувачів. Екологічні права природокористувачів забезпечуються шляхом установлення в законодавстві певних гарантій¹.

Загальними обов 'язками природокористувачів виступають такі: забезпечувати цільове та здійснювати раціональне і ефективне використання природних ресурсів; здійснювати заходи по охороні природних об’єктів; не порушу вати екологічні права і законні інтереси інших природокористувачів; виконувати передбачені законом певні екологічні вимоги (застосовувати новітні технології); здійснювати заходи щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних об’єктів, негативному впливу їх діяльності на стан навколишнього природного середовища тощо (ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). Громадяни зобов’язані виконувати й інші обов’язки при використанні природних об’єктів відповідно до законодавства України.

Спеціальні права і обов'язки властиві кожному виду природокористування стосовно його об’єктів.

Головними підставами виникнення права природокористування (його видами) є юридичні дії, які становлять складну юридичну сукупність, що включає: волевиявлення (клопотання, заяву) особи про надання їй у користування природного об’єкта (його частини) для вилучення з нього корисних властивостей або якостей; отримання дозволу на спеціальне використання^{[48] [49]; прийняття рішення (постанови) компетентних дер-}

жавних та інших органів або організацій, підприємств, установ, незалежно від форм власності про передачу у користування природного об’єкта або укладення договору оренди; відведення в натурі (на місцевості) природного об’єкта (або його частини, компонента); видачу відповідного документа, який посвідчує право користування даним природним об’єктом, державну реєстрацію цього документа.

Право природокористування може бути припинено повністю чи частково або ж змінено, але тільки на підставах, прямо передбачених законом. Такі підстави залежно від суб’єкта і об’єкта права користування можуть бути різноманітні. Серед них: закінчення строку тимчасового користування, добровільна відмову від природного об’єкта, необхідність вилучення природного об’єкта в користувача для державних чи інших потреб та інші.

Повне припинення права природокористування настає, коли при- родокористувач позбавляється права користування на весь наданий йому природний об’єкт. Частковим припиненням вважається вилучення у природокористувача тільки частини природного об’єкта із збереженням за ним права користування залишеною частиною. Підстави припинення (повністю або частково) права користування природними об’єктами передбачені у спеціальних статтях відповідних кодексів і законів про природні ресурси.

Підстави припинення можна розмежувати на обов ’язкові (безумовні) і умовні·, загальні та спеціальні.

Загальними підставами припинення права спеціального природокористування, наприклад, є: добровільна відмова від користування об’єктом; закінчення строку користування; використання природного об’єкта не за цільовим призначенням. Деякі підстави припинення права природокористування притаманні лише користуванню окремими природними об’єктами. Тому, на відміну від вищенаведсних загальних, вони є специфічними для окремих природних об’єктів.

Екологічне законодавство передбачає також випадки зупинення (тимчасової заборони), обмеження і зміни права природокористування.

Зупинення означає тимчасову заборону природокористування до виконання необхщних природоохоронних заходів, тобто зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.

Обмеженням права природокористування є випадки, коли на певний період (до виконання необхідних природоохоронних заходів) встановлюються зменшені обсяги викидів і скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів у цілому по підприємству чи по окремих його цехах (дільницях) і одиницях обладнання.

Діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється)у разі перевищення нимилімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки у спеціально передбачених випадках уповноваженими державними органами в межах своєї компетенції¹.

Зміна права природокористування не означає припинення (повністю або частково) даного права, воно стосується лише самого змісту права користування, тобто змінює його мету, характер, а значить і правомочності природокористувача.

Кожний вид права природокористування має свій визначений законом порядок припинення, зупинення або зміни, який залежить від самої підстави припинення, зупинення або зміни і значною мірою від різновиду природних об’єктів.