Види проваджень

Норма закону

Цивільний процес (цивільне судочинство) - це сукупність норм цивільного процесуального права, що регулюють порядок розгляду і вирішення цивільних справ.

Цивільний процес має універсальний характер і забезпечує захист прав і охоронюваних інтересів незалежно від їхньої галузевої приналежності й характеру предмета судової діяльності.

Буква закону - Цивільно-процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України)

Cm. 1. Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд- і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Види проваджень: справи позовного провадження; справи окремого провадження; справи наказного провадження.

Справи позовного провадження характеризуються наявністю двох сторін з протилежними інтересами і спірністю їх майнових та особистих немайнових правовідносин, які пере-

даються на розгляд суду. Ці справи витікають зі спору про право. Спори можуть бути пов’язані як з порушенням суб’єктивного права (коли діями одного учасника або в р зультаті його дій применшуються чиї-небудь блага - майнові, особисті), так і з його оспорюванням (коли в результаті повс дінки учасника спору стає неясним зміст правовідношення, в також взаємні права і обов’язки). Про конкретний спір повідомляє зацікавлена особа, звертаючись до суду з позовною зая вою про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права.

Справи окремого провадження спрямовуються на встанов лення певних обставин, наявності юридичних фактів або юридичного статусу громадян, необхідних для реалізації суб’єктивних прав. У порядку окремого провадження розглядають справи, у яких відсутній спір про право, а постає питання саме про встановлення юридичного факту.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:

• обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

• надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

• визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

• усиновлення;

• встановлення фактів, що мають юридичне значення;

• відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі;

• передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;

• визнання спадщини відумерлою та інші справи.

Справи наказного провадження полягають у спрощеній процедурі розгляду ряду матеріально-правових вимог кредитора (за термінологією ЦПК України - стягувач або заявник) до боржника, які базуються на беззаперечних документах.

Підставами відкриття наказного провадження є такі види юридичних актів:

• вимога, яка ґрунтується на правочині, вчиненому в письмовій формі;

• вимога про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;

• вимога про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника.

Оскільки наказне провадження є спрощеною формою судочинства, то судовий наказ структурно простіший і стисліший, ніж судове рішення у позовному чи окремому провадженні. У

fljihieoMy наказі має бути лише дві частини: вступна та резони пивна. Законом не передбачена наявність у структурі судо- нмі'о наказу мотивувальної частини. Судовий наказ є одно- •інсно виконавчим документом і не вимагає видачі виконавчо- III листа.

1.