<<
>>

Мінімально необхідні елементи державного регулювання:

Визнання прав власності ВПО на їхні покинуті домівки, майно та земельні ді­лянки, у тому числі визнання прав на захист та реституцію такого майна.

Вжиття основних заходів для забезпечення захисту домівок, майна та земель­них ділянок, що були залишені ВПО, від руйнування, неправомірного вико­ристання або захоплення, а також привласнення.

Створення спрощених процедур для відновлення або компенсування прав ВПО на помешкання, земельні ділянки та майно; у разі неможливості цього — надання підтримки органам неформального вирішення спорів для врахуван­ня законодавства у сфері прав людини при вирішенні спорів щодо володін­ня майном.

Визнання особистих прав на мінімальну безпеку володіння незалежно від ста­тусу володіння.

вання осіб, які руйнують або незаконно заволодівають майном; та (3) підго- 153 товчі заходи, в тому числі реєстрації земельних прав і прав власності. [424]

Крім того, застосовним є Принцип 29(2), в якому йдеться про наступне:

Компетентні органи влади несуть обов'язок і відповідальність за спри­яння поверненню ВПО, що повертаються та/або переселяються, у міру можливості, їхнього майна та власності, яке вони покинули або яке у них було вилучено після їхнього переміщення. Якщо повернення такого майна і власності є неможливим, тоді компетентні органи влади забезпечують або полегшують цим особам отримання належної ком­пенсації або справедливої сатисфакції в іншій формі.[425]

Більш докладне керівництво з цього питання розміщено у Принципах ООН щодо реституції житла та майна в контексті повернення біженців та переміщених осіб[426], що були створені спеціальним доповідачем Підкомісії ООН з питань реституції житла та майна Паулу Сержіу Пін'єйру, які також відомі як «Принципи Пін'єйру». Принципи підтверджують право ВПО та біженців на захист від примусового переміщення, мирне користування сво­їм майном, свободу пересування і добровільне повернення, а також повер­нення майна або компенсацію його вартості, якщо повернення є фактично неможливим.[427]

Цілий розділ Принципів Пін'єйру, з 11 по 22 Принцип, присвячений право­вим, політичним, процедурним і інституційним механізмам імплементації.

З самого початку Принцип 11 вказує на те, що: «Держави забезпечують, щоб усі процедури, інституційні структури, механізми і правові основи, що мають відношення до реституції житла, землі і майна, повністю відповідали міжна­родному праву у сфері прав людини, праву біженців і гуманітарному праву, а також пов'язаними з ними стандартами, і щоб в їхньому контексті визнавалося право на добровільне повернення за умов безпеки і поваги гідності.»

Принцип 12 присвячено національним процедурам, інституційним структу­рам і механізмам, і в ньому йдеться про те, що «Держави створюють і під­тримують справедливі, своєчасні, незалежні, прозорі і недискримінаційні

процедури, інституційні структури і механізми для розгляду і задоволення претензій, пов’язаних з реституцією житла, землі і майна, і для виконання відповідних винесених рішень» та повинні забезпечити, щоб такі «проце­дури, інституційні структури і механізми реституції житла, землі і майна вра­ховували вікові та гендерні фактори та визнавали рівні права чоловіків і жі­нок». Держави «вживають належних адміністративних, законодавчих і су­дових заходів для підтримки і полегшення процесу реституції житла, землі і майна» та «забезпечують всі відповідні установи достатніми фінансовими, кадровими та іншими ресурсами для успішного виконання ними своєї робо­ти за принципом справедливості та своєчасності».

У Принципі 13 йдеться про те, що:

Кожній людині, яка була свавільно або незаконно позбавлена житла, землі і/або майна, забезпечується можливість для звернення з клопо­танням про реституцію і/або компенсацію до незалежного і неуперед- женого органу для прийняття рішення за її клопотанням і для отриман­ня повідомлення про таке рішення. Держави не встановлюють жодних попередніх умов для подачі клопотання щодо реституції.

Це право, як зазначається у Принципі 13, застосовується до «кожної люди­ни», яка була свавільно або незаконно позбавлена житла, землі і/або майна; це також застосовується до орендарів та інших осіб, що не є власниками.[428] В іншій частині Принципу 13 докладно йдеться про доступність процедур щодо клопотань стосовно реституції, зокрема наполягається на тому, що держава має забезпечити, щоб «усі заходи в межах процесу подачі та розгля­ду клопотань про реституцію, включаючи процедури оскарження, були спра­ведливими, своєчасними, доступними, безкоштовними і враховували вікові і гендерні аспекти»; щоб «процес подачі та розгляду претензій про рести­туцію був доступний для біженців та інших ВПО незалежно від місця їхньо­го проживання на момент переміщення»; бланки клопотань були «прости­ми і легкими для розуміння», «особи, що потребують особливої допомоги, у тому числі неосвічені та фізично обмежені особи, отримували таку допо­могу для того, щоб вони не були позбавлені доступу до процедури»; а також щоб «особам, які бажають подати клопотання щодо реституції, надавалася належна, а за можливості, безкоштовна правова допомога».[429]

Держави повинні «розробити основні правові положення для захисту пра­ва на реституцію житла, землі і майна, що є чіткими, злагодженими і, в разі

потреби, об’єднаними в єдиному законі».[430] Ця нормативно-правова база 155 повинна «чітко визначати всіх осіб і/або групи тих, кого це торкнулося, які на законних підставах мають право на реституцію свого житла, землі і майна».[431] Крім того, держави «мають здійснити негайні заходи для скасу­вання несправедливих або свавільних законів, а також законів, які будь-яким іншим чином призводять до дискримінаційних наслідків для здійснення пра­ва на реституцію житла, землі і майна».[432] Держави повинні створити націо­нальні багатоцільові кадастрові або інші належні системи реєстрації прав на житло, землю і майно, а також забезпечують, щоб наявні системи реєстрації не були знищені під час конфлікту або в постконфліктний період.[433] Держави мають створити конкретні державні установи, завдання яких полягає у вико­нанні рішень і постанов щодо реституції, а також забезпечують, щоб «міс­цеві та національні органи влади були юридично зобов’язані поважати, вико­нувати і підкріплювати правовою санкцією» рішення і постанови з питань реституції житла, землі і майна.[434] Крім того, держави повинні забезпечити, щоб реституція вважалася фактично неможливою лише у виняткових обста­винах, а саме, коли, згідно з постановою незалежного, неупередженого три­буналу, житло, земля і/або майно є зруйнованими або більше не існують.

На­віть за таких обставин володар права на житло, землю і/або майно потенцій­но повинен «мати можливість проведення ремонту або реконструкції.»[435]

При вирішенні питань щодо реституції житла і майна ВПО та біженців Прин­ципи Пін’єйру та супровідне керівництво[436] повинні бути детально вивчені.

B.

<< | >>
Источник: ВДОСКОНАЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ СТОСОВНО ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ. Проект Ради Європи «Посилення захисту прав людини внутрішньо переміщених осіб в Україні», червень 2016. 2016

Еще по теме Мінімально необхідні елементи державного регулювання::

  1. Мінімально необхідні елементи державного регулювання:
  2. Мінімально необхідні елементи державного регулювання:
  3. Мінімально необхідні елементи державного регулювання:
  4. Мінімально необхідні елементи державного регулювання:
  5. Мінімально необхідні елементи державного регулювання:
  6. Мінімально необхідні елементи державного регулювання:
  7. § 3. Поняття та основні елементи механізму правового регулювання. Стадії правового регулювання
  8. Механізм правового регулювання та його елементи
  9. § 2. Державне регулювання ЗЕД. Тарифне і нетарифне регулювання, ліцензування і квотування
  10. Поняття державного регулювання і державного управління інвестиційною діяльністю
  11. § 5. Державне регулювання і державне управління: співвідношення понять
  12. Механізм правового регулювання: поняття та елементи
  13. 3. Механізм правового регулювання та його стадії і елементи.
  14. § 1. Правове регулювання цивільного судочинства з іноземним елементом
  15. Глава 22 Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сферах безпеки і охорони державного кордону
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -