15.2. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті

В основі призначення покарання за незакінчений злочин і за злочин, вчинений у співучасті, лежать загальні засади призначення покарання (ст. 65-67 КК), розглянуті вище. Водночас у ст.

Зазначимо, що ніяких формалізованих меж покарання особі, яка вчинила незакінчений злочин або злочин у співучасті, КК не встановлює. Тобто закон не вимагає обов'язкового пом'якшення покарання особам, які, скажімо, вчинили готування до злочину або були пособниками у злочині, порівняно із тими, хто довів злочинний намір до кінця або був виконавцем злочину.

Але очевидно, що покарання за незакінчений злочин (готування чи замах) буде, як правило, більш м'яким, ніж за злочин закінчений. Ч. 1 ст. 68 КК вказує, що при призначенні покарання за незакінчений злочин суд, керуючись положеннями статей 65-67 КК, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння (відповідно до класифікації злочинів), ступінь здійснення злочинного наміру (готування, незакінчений чи закінчений замах) та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця (посягання на непридатний об'єкт чи з непридатними засобами, затримання під час вчинення замаху чи втеча з місця вчинення злочину у зв'язку з появою сторонніх осіб, хвилювання чи перебування у нетверезому стані тощо). Врахування всіх обставин дає можливість суду призначити справедливе покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 68 КК при призначенні покарання співучасникам злочину суд, керуючись положеннями статей 65-67 КК, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину.

Щодо характеру участі, то вона визначається, в першу чергу, видом співучасника: виконавець, організатор, підбурювач, пособник. У більшості випадків, хоча й далеко не обов'язково, суспільна небезпека цих співучасників послідовно оцінюється так: найбільш небезпечним є організатор, потім виконавець, потім підбурювач, потім пособник. Але, скажімо, дорослий підбурювач зазвичай буде розглядатися більш небезпечною, а отже, і такою, що заслуговує більш суворого покарання, фігурою, ніж неповнолітній виконавець. Судом враховується і ситуація, при якій особа виступає у двох ролях, скажімо, організатор і виконавець, підбурювач і пособник тощо.

Ступінь участі співучасника пов'язана з його реальним внеском у досягнення злочинної мети, що оцінюється ініціативою, інтенсивністю дій, наполегливістю, "ділянкою" злочинної активності тощо. Так, більш небезпечним виконавцем буде той, хто безпосередньо виносив викрадені речі з квартири, в яку він проник для вчинення злочину, ніж той, хто, стоячи біля неї, спостерігав за оточуючою обстановкою. Більш небезпечним пособником буде той, який надав виконавцю зброю для вбивства, ніж той, який повідомив виконавцю про місце знаходження потерпілого. .Але й тут нема ніяких формалізованих, насамперед, визначених ознак і, призначаючи покарання, суд зважує всі обставини справи і особу кожного підсудного.