<<
>>

Види підробки документів

Розглянемо основні види підробки письмових документів - як найбільш вагомих при здійсненні юридичних правочинів, так і таких, що частіше за все піддаються підробці з боку злочинців.

У паперових документах слід розрізняти бланк документа і документ.

Бланк - це лист паперу з нанесеними, як правило типографським засобом, текстом, графами, малюнками, засобами захисту (захисною сіткою, захисними волокнами і т.д.) або іншими необхідними елементами, призначеними для упорядкування документа за встановленою формою. Документом є бланк, оформлений належним чином, у якому заповнені відповідні реквізити. Реквізити - це сукупність необхідних ознак, що властиві тільки цьому документу: номер, текст, фотознімок, вихідні дані (дата, відомості про власника), відбитки печаток і штампів, друкуючих пристроїв, термін дії тощо.

У криміналістиці, як зазначалося раніше, особливе значення має класифікація документів за юридичною природою на справжні і підроблені.

Справжній документ містить дійсні відомості та складається уповноваженою на те особою. Бланк такого документа виготовлений із дотриманням передбачених технологій та у визначеному місці.

При підробленні документів розрізняють інтелектуальну і матеріальну підробку. При інтелектуальній підробці документ, хоча і підготовлений з дотриманням зазначених вимог, містить невірні відомості. Наприклад, виготовлення документа від імені неіснуючої організації, оформлення атестата або диплома про закінчення навчального закладу на ім’я людини, що не пройшла відповідного курсу, та ін. Виявити інтелектуальну підробку можливо лише порівнянням підробленого документа зі справжнім або з його зразком. При матеріальній підробці документ або цілком імітує справжній і виготовляється злочинцем у повному обсязі (повна підробка), або до змісту справжнього документа вносяться часткові зміни (часткова підробка). Прикладами повної підробки можуть бути документи, виготовлені методами ксерокопіювання або сканування з подальшим друком на комп’ютері (підроблені гроші, дипломи, свідоцтва тощо).

Основними видами часткової підробки документів є:

- підчистка;

- травлення і змивання тексту;

- дописка і виправлення записів;

- переклеювання фотокарток та заміна окремих частин документа.

Підчистка - спосіб зміни змісту документа механічним видаленням

частини тексту. Видалення штрихів може бути підготовчим етапом для внесення нових записів. При підчистці текст стирають (гумкою) або зішкрібають гострим предметом (лезом бритви). Ознаками підчистки є порушення верхнього прошарку паперу; зменшення товщини паперу, ушкодження лінування або захисної сітки; залишки підчищених штрихів; розпливання барвника в штрихах нового тексту. Зазначені ознаки підробки можна виявити дослідженням документа візуально або під збільшенням у косопадаючому світлі та напросвіт.

Дописка - спосіб зміни початкового змісту документа внесенням до рукописного тексту нових слів, фраз або окремих письмових знаків. Ознаками дописки є нерівномірність проміжків між рядками, словами, буквами у середині слів; зменшений розмір і розгін почерку певної частини тексту; неоднаковий нахил штрихів однойменних знаків; наведення штрихів основного тексту; розходження в інтенсивності, відтінках барвника штрихів та їх копіювальних властивостей.

Ознаки дописки можуть бути виявлені за допомогою оптичних приладів або світлофільтрів, що посилюють колірний контраст барвника штрихів, а також фізико-хімічним дослідженням барвників основного і дописаного текстів та ідентифікаційним дослідженням почерку.

Виправлення - спосіб зміни початкового змісту документа переробкою одних письмових знаків на інші. Виправляються, як правило, близькі за конфігурацією цифри і літери. Ознаками виправлення є відмінність відтінку та інтенсивності барвної речовини штрихів у літерах, цифрах і словах; різна товщина штрихів або наводка в літерах, словах.

Травлення - спосіб зміни змісту документа, при якому здійснюється видалення тексту за допомогою хімічних реактивів, які вступають у реакцію з барвником штрихів і знебарвлюють його. Речовинами, що використовуються для травлення, виступають деякі кислоти і луги. Ознаками травлення є наявність білястих плям від дії хімічної речовини; поява матових ділянок; зміна кольору паперу; знебарвлення лінування і захисної сітки; шорсткість поверхні; поява дрібних тріщин; збільшення ламкості паперу; наявність залишків барвника витравлених штрихів; розпливи барвника нових штрихів. Ознаки травлення виявляються за допомогою оптичних приладів і ультрафіолетових випромінювачів (під ультрафіолетовим освітленням залишки хімічних речовин, штрихи знешкодженого тексту люмінесціюють), а також фізико-хімічним дослідженням матеріалу паперу, що піддавався травленню.

Заміна частин документа - один із способів часткової підробки, який полягає в заміні окремих аркушів документа, уклеюванні деяких ділянок або переклеюванні фотокартки. Ознаками заміни аркушів є порушення порядку нумерації сторінок або невідповідність номерів сторінок; розходження у графічних ознаках друкарського шрифту, у малюнку захисної сітки, формі та розмірах лінування; невідповідність аркушів за розміром або якістю паперу; додаткові проколи у місцях кріплення аркушів та ін. Ознаками переклеювання фотокартки є відсутність на фотокартці відбитка печатки; розходження у графічних ознаках літер у частинах відбитка на фотокартці та документі; наявність розрізу на фотокартці; розходження в кольорі часток клею, що виступає з-під фотокартки. Виявляються дані ознаки різними методами залежно від видів заміни частин документа. Частіше за все використовуються візуальні та мікроскопічні дослідження, фізико-хімічний аналіз та дослідження у невидимих зонах спектру.

. Дослідження поліграфічної продукції. Сучасні друкуючі пристрої та ознаки, що відображаються на друкованих документах

До поліграфічної продукції відносять документи державного, громадського, приватного призначення, виконані друкарським способом на друкарських машинах. За способом виготовлення поліграфічну продукцію прийнято поділяти на друковану типографським способом і засобами оперативної поліграфії. Розрізняють чотири основних види типографського друку: високий, плоский, глибокий і трафаретний.

У кримінальному судочинстві документи є найпоширенішими об’єктами криміналістичного дослідження, тому при їх огляді слідчий повинен перш за все встановити, яким способом виготовлено документ, чи стандартним є використаний бланк, документ виготовлений друкарським способом високого друку або він є підробленим, виконаним з друкованої форми чи іншим способом.

Предметом криміналістичного дослідження друкованих форм та їх відбитків є фактичні дані, що стосуються способу, місця і часу виготовлення друкованих засобів і документів, виконуваних за їх допомогою. Предметом безпосереднього дослідження (об’єктом) є:

- казначейські білети, білети Національного банку України, державні цінні папери та іноземна валюта;

- посвідчення або інші документи, які видаються державними або громадськими органами, установами, підприємствами і надають права або звільняють від обов’язків: дипломи, атестати, свідоцтва, трудові книжки, посвідчення водія, особи та ін.

Для диференціації способів друкарського виготовлення документів необхідно вивчити їх ознаки.

Форми високого друку сконструйовані таким чином, що друкувальні елементи розташовані вище від пробільних, тобто виступають над ними. При друкуванні форма з силою притискається до паперу, й фарба, що міститься на друкувальних елементах, видавлюється до країв елементів. При цьому краї надрукованих таким способом елементів є досить чіткими, а шар фарби ближче до країв має стовщення. Опуклі друкувальні елементи продавлюють та деформують папір, на його зворотному боці проявляється рельєфне зображення. У купюрах більшості країн світу, зокрема й у гривнях України, в такий спосіб виконують зображення серій і номерів купюр.

Ознаки високого друку: деформація паперу в місцях розташування штрихів; нерівномірний розподіл фарби в штрихах, стовщення фарби по краях штрихів, формування так званого барвного бортика.

Форми глибокого друку сконструйовані інакше, ніж форми високого друку. Друкувальні елементи в них заглиблені у форму та розміщуються нижче від пробільних. При друкуванні форма також із силою притискається до паперу. При цьому фарба переноситься та прилипає до паперу, при висиханні утворює опуклий порівняно товстий шар. Краї надрукованих елементів також чіткі, але шар фарби має стовщення до середини ліній. Для друку грошей використовується один з різновидів глибокого друку - металографський (отримання відбитків з гравюри). Оригінальний штемпель (первинна металографська форма) вирізається вручну чи електронним гравіюванням. Друкувальні елементи оригінальної металографської форми - гравюра, орнаменти, гільйоширувальні елементи, тексти та мікротексти - компонуються на одній металевій пластині (матриці). Основна художня цінність металографського друку - це широкий діапазон забарвлення тону, що створюється внаслідок різної глибини та ширини штрихів гравюри.

Залежно від заглиблення елемента у форму на папір переноситься різний за товщиною шар фарби, що надає можливість навіть при друкуванні одним кольором фарби одержувати певною мірою багатотонове зображення. Товщина барвистого шару металографського друку є в 20-25 разів більшою, ніж плоского офсетного. Крім цього при друкуванні з гравюри досягається висока роздільна здатність зображення - чітко відтворюються й читаються найтонші та найдрібніші деталі малюнка й тексту.

До ознак глибокого друку належать: дробіння зображення штрихів на дрібні елементи однакової форми (квадрати, ромбики, трикутники, відповідно до рисунка растра); деформація паперу (опуклість з лицьового боку та здавленість зі зворотного); різна тональність зображення через товщину шару фарби; наявність мікророзтікання фарби; велика роздільна здатність.

Серед видів плоского друку доцільно зупинитися на плоскому офсетному, бо саме цей його різновид завдяки своїм якісним характеристикам використовується для друку більшості типографської продукції. У формах офсетного друку друкувальні та пробільні елементи розташовані в одній площині. Процес друку з таких форм полягає у вибірковому змочуванні пробільних елементів водою, а друкувальних - жирною фарбою. При друкуванні фарба з форми спочатку переноситься на проміжну еластичну гумову пластину (офсетну), а з неї - на папір. Фарба лягає на відбиток тонким рівним шаром, крізь який добре проглядається структура паперу. При цьому, якщо розглядати елемент, надрукований плоским друком, у мікроскоп, на відміну від високого та глибокого друку краї ліній виглядають не такими чіткими.

Ознаки офсетного друку: мала товщина забарвленого шару; рівномірний поверхневий розподіл фарби в штрихах; фарбний бортик відсутній; нерівні межі штрихів внаслідок розтікання фарби; матова поверхня штрихів; деформації паперу в зафарбованих місцях немає.

У сучасній поліграфії використовують нові види офсетного друку - так званий «типоофсет», або «високий офсет», «сухий офсет». Це спосіб друку, при якому друк здійснюється за допомогою друкарської форми для високого друку через офсетний барабан. У такому разі фарба з друкарської форми передається на офсетний барабан, а з нього - на папір або інший матеріал. Ознаки типоофсетного друку поєднують характерні для високого та плоского друку, при цьому залишкова деформація паперу, як ознака класичного високого друку, не спостерігається.

При трафаретному друці відбувається відтворення тексту й графічних зображень за допомогою друкарської форми (трафарету), через яку фарба проникає на задруковуваний матеріал. Найпоширенішим є так званий шовкографічний друк, при якому формою є шовкова чи полімерна сітка, натягнута на раму. Цей спосіб дає змогу здійснювати друк на найрізноманітніших матеріалах: папері, картоні, синтетичних плівках, пластику, тканинах, металі, склі, дереві й інших пласких поверхнях.

У формі для шовкографічного друку ділянки тканини (сітки), що відповідають пробільним місцям зображення, покривають непроникним для фарби матеріалом. При друці в’язка фарба продавлюється гумовою планкою (ракелем) через отвори сітки (друкувальні елементи) на сприймальну поверхню. Товщина барвистої верстви на відбитку може бути значною. Вона завжди більша, ніж при інших способах друку, що надає йому особливі переваги. Це дає можливість створювати дуже насичений текст навіть на шорсткуватих поверхнях. Використовувані при трафаретному друці фарби мають унікальну стійкість до агресивних середовищ. Товщина барвистої верстви на відбитку є в 10-30 разів більшою, ніж при офсетному чи високому друці, та потребує штучного сушіння.

Для оперативного розмноження документів трафаретним друком використовують спеціальну машину - ротатор (мімеограф). Трафаретні форми виготовляють машинописним способом на спеціальному папері (восківці чи ротоплівці), а також фотомеханічним, фотоелектричним або гальванічним способами. Форму встановлюють на циліндрі, до поверхонь якого фарбувальний прилад подає фарбу. При роботі ротапринта фарба продавлюється через отвори форми та переходить на папір. Спосіб трафаретного друку також широко застосовується для вибіркового лакування з використанням усіх видів лаку.

Ознаки трафаретного друку: рівномірний розподіл фарби в штрихах, без згустків; дробіння знаків на дрібні елементи сітки, на якій виготовлена друкована форма (сітчаста будова штрихів); наявність шару фарби, що рівномірно виступає над поверхнею паперу1.

Крім ознак друкованих форм слід знати й ознаки друкуючих елементів (літер, знаків), які є на поверхні форми. Друкуючі знаки можуть бути стандартними і нестандартними. До перших відносять друкарські шрифти, конструктивні особливості яких визначаються держстандартами, а до других - шрифти, виготовлені кустарно або в заводських умовах без додержання держстандартів.

Можна назвати такі ознаки стандартних друкуючих знаків:

а) однаковий рисунок однойменних літер, знаків у слові, тексті;

б) однакові розміри літер та їх елементів;

в) рівномірні інтервали між літерами, точне перпендикулярне розташування знаків до лінії рядка, однаковий нахил у тексті, набраному курсивом.

Нестандартні друкуючі знаки характеризуються загальним рисунком форм - у них овали і напівовали мають неправильну форму, штрихи нерідко викривлені і мають неоднакову товщину, відсічки різної форми, барвник має перерви, краї штрихів нерівні.

Швидкий розвиток обчислювальної техніки і периферійних друкуючих пристроїв до них (принтерів) змінили технологію і практику виготовлення документів. Завдяки засобам комп’ютерної техніки будь-який користувач одержав можливість самостійно виготовлювати документ на персональному комп’ютері, обирати форму, шрифт, кількість примірників і т.п. Принтери і плоттери - це два види друкуючих пристроїв. Принтер фіксує літерну і цифрову інформацію, а плоттер - графічну. Сучасні друкуючі пристрої іноді називають засобами оперативної поліграфії.

Розрізняють кілька видів принтерів, пелюсткові, термографічні, точково- матричні, струменево-крапельні та лазерні. Пелюсткові і термографічні принтери внаслідок технічних причин не одержали належного розповсюдження, тому коротко розглянемо останні.

Точковий матричний принтер формує літеру, цифру або інший знак точками, розташованими в певній сітці, що називається матрицею. В поліграфічній промисловості матричний спосіб формування знаків інформації є найпоширенішим після контактного. Для синтезування знака точками в друкуючому пристрої застосовується друкуюча головка, яка являє собою вертикальну матрицю з пакета голок. Між друкуючою головкою й опорним валом поміщено барвну стрічку і папір. Голки головки друкуючого пристрою приводяться в рух та через стрічку наносять точкове зображення знака, літери. Якість друку залежить від кількості голок у головці (9, 18, 24). При 9-голчастій матриці якість друку є значно нижчою, ніж при 24-голчастій. Поряд з чорно- білими існують і кольорові принтери, де принцип формування знака є тим само, тільки в них використовується кольорова барвна стрічка, яка має чотири основні та два комбіновані кольори, що дає змогу одержувати всі відтінки спектра сонячного світла.

Для документів, видрукуваних з використанням матричного принтера, характерним є формування знаків та графічних зображень з окремих точок, які залишає барвна стрічка чи копірка в результаті натиску на них голок голівки. Найчастіше точки можна побачити навіть не використовуючи оптику. При детальному вивченні знаків можна встановити тип голівки принтера за максимальною кількістю точок у вертикальному ряді. Для встановлення конкретного принтера необхідно вивчити мікрорельєф точок та їх взаємне розташування у знаках - особливості знакоутворення та дефекти голок виявляються в точках певних знаків. При цьому слід брати до уваги, що кожна голка голівки у відповідному рядку наносить відбитки на одній лінії.

Ознаки матричного принтера можна диференціювати за чотирма групами:

1) ознаки програмного забезпечення принтера: малюнок і розмір шрифту, вертикальна та горизонтальна щільність друку, режими друку;

2) ознаки, детерміновані функціонально-динамічними властивостями механізмів: мінімально можливий крок друку по горизонталі та вертикалі, можливість двоспрямованого друку, взаєморозташування голок друкувальної голівки в матриці;

3) ознаки, пов’язані з особливостями будови робочої поверхні голок друкувальної голівки чи притискачів при наданні тиску на задруковувану основу документа;

4) ознаки барвної стрічки1.

Дані ознаки проявляються у певних дефектах зображень друку, що не справляють помітного впливу на його якість, але мають суттєве ідентифікаційне значення. Наведемо деякі ознаки матричних принтерів, які частіше за все відображаються в документах, виготовлених з їх використанням:

- непаралельність рядків - різна вертикальна відстань між початками рядків (за крайнім лівим символом) та їх закінченнями (за крайнім правим символом);

- рівномірний зсув тексту вліво чи вправо по всій довжині аркуша, причому межі тексту утворюють не прямокутник, а паралелограм;

- нерівномірність забарвлення знаків по вертикалі аркуша, що проявляється внаслідок наявності в опорному валику нерівностей, у результаті чого голки друкувальної голівки можуть здійснювати неоднаковий тиск на барвну стрічку, й інтенсивність забарвленості точок відбитків голок буде нерівномірною. Ці ознаки виникають через несправність механізму, внаслідок чого переміщення аркуша паперової основи під час друку щодо площини руху друкувальної голівки здійснюється нерівномірно;

- відхилення відбитка голки в який-небудь бік може виникнути внаслідок того, що при інтенсивній роботі сталева голка проточує паз в матриці, та її положення щодо інших голок змінюється. Розташування голки слід оцінювати щодо уявної вертикальної лінії, котра проходить через середину торцевих зрізів більшості голок друкувальної голівки принтера;

- відхилення відбитка голки в різні боки, як і в попередньому випадку, виникає при інтенсивній роботі принтера, але вже внаслідок того, що голка може бути зігнутою. Така голка в процесі друку обертається навколо своєї осі, відхилення відбитка виникає в різних напрямках;

- відсутність відбитка голки там, де він повинен бути, пов’язано або з поломкою голки друкувальної голівки, або з поломкою чи втратою потужності електромагніта, що керує роботою цієї голки;

- нерегулярне відтворення відбитка голки свідчить, що канал напрямного отвору цієї голки забито барвником. Ця ознака є нестійкою й легко усувається при проведенні ремонтних робіт;

- неоднакова інтенсивність забарвленості відбитка голки пов’язана з нерівностями зрізу робочої поверхні голки, що виникають при її відсіченні. Ця ознака проявляється при використанні досить зношеної стрічки й добре відрегульованого видалення друкувальної голівки щодо опорного валика1.

Струменево-крапельний принтер працює за принципом «вистрілювання» барвника на папір. Друкуюча головка являє собою вертикальну матрицю, котра складається з капілярних трубочок, через які подається рідкий барвник, формуючи таким чином точками, матричним способом знак. Тому при достатньому збільшенні у відбитку точки видно структуру стрічки. У точці, нанесеній струменевим принтером безконтактно, немає ніякої структури, барвник розташований рівномірно, краї знака не мають чіткої лінії.

Деякі фірми використовують у струменевих принтерах друкуючі головки з одним соплом. «Вистрілювані» крапельки барвника при польоті одержують електричний заряд, а потім в електромагнітному полі управляються системами, що відхиляються, і подібно до електронного променя формують на екрані зображення літер, знаків. Струменеві кольорові принтери нерідко використовуються злочинцями для виготовлення фальшивих грошей, підробки цінних паперів тощо.

Для документів, надрукованих з використанням струменево-крапельних принтерів, характерним є заповнення всього поля знака. Хоча знак і формується з окремих крапель чорнила, що вилітають з матриці, в якій розташовані сопла, однак чорнило, розтікаючись, заповнює весь простір знака. Крім цього, чорнило, розтікаючись по паперу, проникає не тільки в поле знака, але й у ділянки паперу, що межують з контурами знака, роблячи їх нечіткими. Отже, однією з ознак струменевого друку є рівномірний розподіл барвника полем знака та нерівності його меж. Особливо добре нерівності знаків помітні в порівняно невеликих знаках і при друку дрібним шрифтом. При використанні паперу низької якості можливе проникнення чорнила на зворотний бік паперу. Зазвичай видрукуваний знак має матову поверхню. Під впливом вологи звичайне чорнило струменевого принтера розпливається.

Вирішуючи ідентифікаційні завдання, необхідно мати на увазі, що при друку на струменевих принтерах не відбувається безпосереднього контакту поверхні паперу з друкувальною голівкою. Отже, вона не може залишити своїх відбитків на поверхні паперу. Крім цього, в більшості струменевих принтерів голівка змінюється із заміною картриджа, що впливає на ідентифікаційний період. А беручи до уваги те, що голівки деяких принтерів є взаємозамінними, їх можна використовувати одночасно на декількох принтерах. Отож, навіть за наявності дефектів друку, за якими можна ідентифікувати голівку, найчастіше неможливо вирішити питання про отримання копії документа на конкретному принтері.

Лазерний принтер - найбільш удосконалений друкуючий пристрій, в якому принцип друку заснований на здатності матеріалу змінювати свою фоточутливість під дією світла. Основними елементами лазерного принтера є лазерний діод, дзеркало, що обертається, і фоточутливий барабан. За допомогою дзеркала лазерний промінь, який формує зображення, спрямовується на фоточутливий барабан, на якому утворюється приховане електростатичне зображення. Потім на барабан наноситься забарвлений діелектрик (тонер), який налипає до заряджених місць. Після цього по барабану нагрітим валиком прокочується папір, і розм’якшений барвник налипає до нього, утворюючи зображення. Аналогічним чином формується зображення під час ксерокопіювання документів.

Засоби оперативної поліграфії часто використовуються злочинцями для повної підробки документів - грошових купюр, дипломів, платіжних відомостей, доручень тощо, бланки яких, як правило, виготовляються поліграфічним способом. Саме тому важливо визначити спосіб друку документа, виготовленого засобами оперативної поліграфії, для відокремлення від поліграфічної продукції.

Документам, видрукуваним на лазерних принтерах, притаманні ознаки електрофотографічного друку. Знаки та графічні зображення, отримані в такий спосіб, відрізняються рівномірним заповненням по всьому полю - хоча краї знаків мають звивисту лінію, вона все ж чіткіша, ніж при струменевому друку. На вільному полі аркуша між знаками можна спостерігати мікрозабруднення (точки), що пов’язано з неповним видаленням зайвих часток тонера. Оскільки при друку відбувається нагрівання барвника до високої температури та його вплавлення в поверхневий шар паперу, знаки мають блискучу поверхню, барвник характеризується гарною вологостійкістю. Лазерні та світлодіодні принтери є принтерами сторінкового друку, тобто на друкувальному барабані відбувається формування чи відразу всієї сторінки, чи її блоку (залежно від конструктивних особливостей принтера - діаметра барабана, пам’яті принтера тощо), а потім - перенесення зображення на папір. У процесі перенесення поверхня барабана безпосередньо контактує з поверхнею паперу. Крім цього, в модулі нагрівання папір також контактує з роликами. Отже, для ідентифікації конкретного принтера необхідно вивчати сліди, що залишають друкувальний барабан та інші деталі принтера. Ці сліди зазвичай на всіх аркушах, видрукуваних на одному принтері, повторюються в однаковій послідовності й у певних ділянках документа. Як і при дослідженні текстів, виконаних з використанням струменевих принтерів, слід зважати на можливість заміни певних елементів. Однак їхній ідентифікаційний період є значно більшим, тому що термін служби барабана й інших деталей лазерного принтера довший, ніж у друкувальних деталей струменево-крапельного.

4.

Подготовка к ЕГЭ/ОГЭ
<< | >>
Источник: М. Ю. Будзієвський. Криміналістика (курс лекцій) : навчальний посібник / М. Ю. Будзієвський,О. В. Лускатов, І. В. Пиріг, В. М. Плетенець, К. О. Чаплинський, Ю. А. Чаплинська. - Д. : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ,2013. - 397 с.. 2013

Еще по теме Види підробки документів:

  1. 7.1. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів * чи білетів державної лотереї
  2. 13.14. Незаконне виготовлення і використання чи збут підроблених документів на отримання наркотичних засобів або психотропних речовин
  3. 5.21. Підробка документів, штампів і печаток
  4. 17.7. Посадове підроблення
  5. Документ № 1ЗВІД ЗАКОНІВ ТАИХО РІЦУ РЬО» (702—718 pp.) (витяги)
  6. Основні інститути кримінального права країн континентальної правової сім’ї
  7. Про затвердження Інструкції про зміст, оформлення і порядок подання в ДКЗ України матеріалів з геолого-економічної оцінки запасів вугілля і горючих сланців
  8. Початковий етап розслідування шахрайства
  9. Криміналістична характеристика фальшивомонетництва
  10. Система криміналістики
  11. Засоби криміналістичної техніки
  12. Системи і об’єкти та засоби криміналістичної фотографії
  13. Лекція 7 · · · · · Техніко-криміналістичне дослідження документів
  14. Види підробки документів
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -