<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми. Конституція проголошує Україну демократичною, соціальною, правовою державою. Підтримання такого статусу вимагає створення міцної та стабільної інституційної системи забезпечення охорони прав і свобод людини та громадянина, а також інтересів суспільства і держави в різних сферах суспільного життя.

Важливим елементом, який входить до зазначеної системи, є нотаріат, роль і значення якого обумовлені постійним розвитком соціально-економічних відносин у нашій країні, утвердженням і забезпеченням базових демократичних принципів і цінностей, а також відродженням традицій латинського нотаріату, розвиток якого був перерваний у радянський період.

З часу проголошення незалежності України нотаріат, як і більшість правозахисних інститутів, постійно зазнає інтенсивних і часто суперечливих трансформацій. Їх основною метою є не просто вдосконалення правового регулювання порядку здійснення нотаріальної діяльності (що є цілком природним, зважаючи на постійний розвиток соціально-економічних відносин), але також і пошук оптимального співвідношення державного впливу на цей інститут та його внутрішнього саморегулювання. Безспірно, що фундаментом, вихідною засадою побудови будь-якої моделі державного управління нотаріальною діяльністю завжди виступає контроль як одна з найважливіших його функцій. У сфері здійснення нотаріальної діяльності контроль є не лише важливою функцією державного управління, що забезпечує дотримання законодавчого порядку організації нотаріальної діяльності, а також встановленої процедури вчинення нотаріальних дій. У першу чергу, він спрямований на запобігання, виявлення та припинення порушень встановленого у нормативно-правових актах порядку організації та здійснення нотаріальної діяльності, своєчасне вжиття заходів щодо їх повного та своєчасного усунення, а також забезпечення ефективного функціонування та подальшого розвитку нотаріату як інституту позасудового захисту прав фізичних та юридичних осіб.

Очевидно, що прийнятий майже чверть століття назад Закон України «Про нотаріат» об’єктивно не відображає сучасну сутність і спрямованість контролю за нотаріальною діяльністю. Зокрема, з негативного боку слід відзначити відсутність належного законодавчого розмежування державного регулювання та контролю у сфері нотаріату; невизначеність системи суб’єктів, які наділені контрольними повноваженнями у сфері здійснення контролю за нотаріальною діяльністю, їх завдань і функцій; суперечливість законодавчого закріплення об’єкта та предмета контролю; недостатнє законодавче регулювання форм, методів і методики здійснення контролю. Ці та інші недоліки обумовлюють необхідність розроблення й вжиття невідкладних заходів, спрямованих не лише на подальше реформування організаційних засад побудови вітчизняного інституту нотаріату, але також на удосконалення адміністративно-правових засад здійснення контролю за нотаріальною діяльністю.

Окрім суто практичної цінності, обрана тема дисертації становить значний науково-теоретичний інтерес, оскільки ефективність процесу реформування інституту контролю у сфері нотаріату безпосередньо залежить від його наукового супроводу. Виходячи із сутності контролю як однієї із функцій державного управління дослідження адміністративно-правових засад здійснення контролю за нотаріальною діяльністю необхідно проводити в контексті комплексного багатомірного підходу, який склався в галузі державного управління.

Так, безпосереднім дослідженням питань державного управління, державного регулювання та контролю у сфері нотаріальної діяльності займались такі науковці, як І. О. Аршава, Г. Ю. Гулєвська, М. С. Долинська, К. Ф. Досінчук, Н. В. Карнарук, К. І. Федорова. Загальним засадам здійснення контролю як функції державного управління, а також особливостям його реалізації в різних сферах суспільних відносин присвятили свої дослідження такі адміністративісти, як В. Б Авер’янов, О. Ф. Андрійко,

0. М. Бандурка, Л. В. Борець, В. В. Галунько, В. М. Гаращук, О. Ю. Дрозд, Ю. М. Дьомін, Д. В. Журавльов, Л. М. Касьяненко, О. Ф. Кобзар,

1. Б. Коліушко, О. М. Куракін, І. О. Луговий, Д. М. Рева, Л. А. Савченко, М. М. Тищенко, О. М. Хольченков, С. І. Хом’яченко, К. І. Чижмарь, П. М. Чистяков. Значний внесок у дослідження загальнотеоретичних засад становлення та розвитку інституту нотаріату як безпосереднього об’єкта контролю зробили фахівці у галузі цивільного права та процесу, а також історії та теорії держави та права, зокрема: В. В. Баранкова, Ю. Ю. Бисага, М. С. Долинська, М. Д. Ждан, Ю. П. Ільїна, Ю. М. Козьяков, В. В. Комаров, І. А. Кузнєцов, О. М. Куракін, Л. С. Сміян, С. Я. Фурса, В. М. Черниш, В. С. Шестак, Л. Е. Ясінська.

Не применшуючи ролі та значущості напрацювань зазначених науковців, які зберігають свою актуальність й донині, все ж таки слід визнати, що в сучасних умовах докорінного реформування вітчизняного законодавства та переходу до нотаріату латинського типу майже всі вони втратили свою практичну цінність й потребують ґрунтовного переосмислення з огляду на сучасні реалії. Удосконалення адміністративно-правового регулювання нотаріальної діяльності обумовило також появу нових актуальних проблем у сфері реалізації контрольних повноважень, які раніше або взагалі не вивчалися, або дослідження яких має фрагментарний характер. Зрештою, продовжують існувати наукові погляди, що мають дискусійний характер, у зв’язку з чим потребують подальшого розгляду. Зазначені аспекти обумовлюють вибір теми дисертаційного дослідження, її актуальність, а також визначають її мету і задачі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертації належить до числа пріоритетних у галузі удосконалення адміністративного права та процесу і відповідає Переліку пріоритетних тематичних напрямків наукових досліджень і науково-технічних розробок на період до 2020 року, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 р. № 942, а також Стратегії розвитку наукових досліджень

Національної академії правових наук України на 2016 - 2020 роки, затвердженої на засіданні президії НАПрН України 03.03.2016 р. Зміст та основні положення роботи спрямовані на реалізацію основних завдань здійснення судово-правової реформи в Україні, а також на виконання Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затвердженої Указом Президента України від 10.05.2006 р. № 361, та Концепції реформування органів нотаріату, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.12.2010 р. № 3290/5. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри конституційного, адміністративного права та соціально-гуманітарних

дисциплін Інституту права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» «Адміністративно-правове

регулювання суспільних відносин» (номер державної реєстрації 0107U008696). Тема дисертації затверджена вченою радою Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» протокол № 5 від 25.12.2015 р.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу наукових поглядів, узагальнення положень національного законодавства, міжнародно-правових актів, а також зарубіжного досвіду комплексно дослідити механізм здійснення контролю за нотаріальною діяльністю в Україні і на цій основі розробити теоретичні висновки та науково обґрунтовані пропозиції з удосконалення адміністративно-правових засад його здійснення.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні задачі:

- розкрити генезис становлення контрольної функції у сфері здійснення нотаріальної діяльності та з’ясувати її значення у сучасних умовах;

- систематизувати та проаналізувати нормативно-правові акти, що регулюють порядок здійснення контролю за нотаріальною діяльністю, виявити прогалини в даній сфері адміністративно-правового регулювання та обґрунтувати шляхи їх усунення;

- з’ясувати сутність контролю за нотаріальною діяльністю як функції державного управління;

- сформувати ознаки, мету та завдання державного контролю за нотаріальною діяльністю;

- визначити об’єкт та предмет контролю за нотаріальною діяльністю;

- розглянути систему суб’єктів здійснення контролю за нотаріальною діяльністю та їх адміністративно-правовий статус;

- узагальнити зарубіжний досвід здійснення контролю за нотаріальною діяльністю та на його основі визначити основні шляхи його впровадження в національну правову систему;

- визначити основні недоліки, що характеризують сучасний стан адміністративно-правового регулювання державного контролю за нотаріальною діяльністю, а також обґрунтувати найбільш перспективні шляхи їх усунення.

Об’єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення контролю за нотаріальною діяльністю і регулюються нормами адміністративного права.

Предмет дослідження - адміністративно-правові засади здійснення контролю за нотаріальною діяльністю в Україні.

Методи дослідження. В роботі використано сукупність як загальнонаукових, так і спеціальних методів і прийомів наукового пізнання, застосування яких дозволило всебічно проаналізувати об’єкт і предмет дослідження, а також вирішити поставлені задачі. Діалектичний метод дав можливість дослідити процеси, пов’язані зі здійсненням контролю за нотаріальною діяльністю, в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, визначити тенденції і закономірності розвитку суспільних відносин у зазначеній сфері, а також об’єктивно оцінити ефективність діяльності контролюючих суб’єктів (розділи 1 - 3). Історико-правовий метод було покладено в основу дослідження еволюції розвитку адміністративно-правових засад здійснення контролю за нотаріальною діяльністю в Україні (розділ 1). Метод аналізу та синтезу дозволив проаналізувати контроль за нотаріальною діяльністю крізь призму різноманітних підходів до дослідження сутності контролю (підрозділ 2.1), а також узагальнити наукові погляди на розуміння його сутності й змісту (підрозділи 2.2, 2.3). Логіко-семантичний метод дозволив з’ясувати логіко-методологічні принципи побудови основних дефініцій і поглибити понятійно-категоріальний апарат (розділ 2, підрозділ 3.1). Застосування системно-структурного методу дало можливість визначити місце функції контролю за нотаріальною діяльністю в системі інших функцій державного управління (підрозділ 2.1), розкрити її багатогранний та поліструктурний характер (підрозділ 2.2), а також проаналізувати систему суб’єктів, на яких покладається її реалізація (підрозділ 3.1). Методи класифікації та групування застосовувались під час аналізу нормативно- правових актів у сфері здійснення контролю за нотаріальною діяльністю (підрозділ 1.2), класифікації суб’єктів, наділених відповідними контрольними повноваженнями (підрозділ 3.1), а також типологізації нотаріальних систем, які існують у зарубіжних країнах (підрозділ 3.2). Порівняльно-правовий метод дозволив визначити найбільш перспективні напрями імплементації позитивного зарубіжного досвіду здійснення контролю за нотаріальною діяльністю в національну правову систему (підрозділ 3.2). Формально-юридичний у поєднанні з методом логічного аналізу дозволив всебічно вивчити існуючу систему нормативних актів у сфері здійснення контролю за нотаріальною діяльністю, виявити їх недоліки, прогалини та суперечності, а також розробити рекомендації, спрямовані на їх усунення (розділи 1, 3). Методи моделювання та прогнозування використовувались під час розроблення пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення адміністративно-правових засад здійснення контролю за нотаріальною діяльністю (розділи 1 - 3). Статистичні методи дозволили проаналізувати емпіричну базу дослідження (підрозділи 2.3, 3.1). Соціологічні методи використовувались при проведенні анкетування з метою вивчення правозастосовної практики, з’ясування наявних у досліджуваній сфері проблем, а також визначення найбільш оптимальних шляхів їх розв’язання (розділи 1 - 3).

Нормативну та емпіричну базу дослідження становлять Конституція України, Закон України «Про нотаріат», законодавчі та підзаконні нормативно- правові акти, які регулюють порядок здійснення контролю за нотаріальною діяльністю та визначають межі повноважень контролюючих суб’єктів, проекти нормативно-правових актів, законодавство деяких зарубіжних країн, статистичні дані, аналітичні довідки, а також результати проведеного анкетування 350 представників нотаріального корпусу та 200 представників контролюючих суб’єктів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексних монографічних досліджень, де з урахуванням положень чинного законодавства, позитивного зарубіжного досвіду і правозастосовної практики проведено комплексний аналіз адміністративно-правових засад здійснення контролю за нотаріальною діяльністю в умовах докорінного реформування інституту нотаріату та переходу до нотаріату латинського типу, визначено прогалини та протиріччя, які негативно впливають на реформаційні процеси, а також зроблено спробу обґрунтувати шляхи їх усунення. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд наукових положень, висновків та пропозицій, що характеризуються науковою новизною, а саме: вперше:

- обґрунтовано авторські визначення таких понять, як: об’єкт контролю за нотаріальною діяльністю - суспільні відносини, що складаються у сфері організації нотаріату в Україні,

суб’єкт контролю за нотаріальною діяльністю - цілісна система уповноважених державою органів, установ, організацій, посадових осіб, громадськості, які здійснюють послідовну та цілеспрямовану контрольну діяльність на підставі та у межах, що встановлені в чинному законодавстві, спрямовану на підвищення якості та ефективності організації і функціонування нотаріату;

- доведено необхідність законодавчого закріплення стратегічної мети державного контролю за нотаріальною діяльністю, під якою пропонується розуміти запобігання, виявлення та припинення порушень встановленого у нормативно-правових актах порядку організації та здійснення нотаріальної діяльності, своєчасне вжиття заходів, спрямованих на їх повне та своєчасне усунення, а також забезпечення ефективного функціонування та подальшого розвитку нотаріату як інституту позасудового захисту цивільних прав фізичних та юридичних осіб;

- розроблено комплексний підхід до розуміння контролю за нотаріальною діяльністю, який пропонується розглядати відразу з трьох позицій: як різновид управлінської діяльності; як форму діяльності уповноважених органів; як функцію державного управління;

- обґрунтовано необхідність додаткового законодавчого регулювання

форм, методів, напрямів здійснення громадського та корпоративного контролю за нотаріальною діяльністю шляхом доповнення Закону України «Про нотаріат» відповідними розділами, а також прийняття відповідних підзаконних нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію зазначених

законодавчих положень;

удосконалено:

- систему основних завдань та ознак державного контролю за нотаріальною діяльністю, які дозволяють отримати максимально повне уявлення про його зміст, спрямованість, місце й роль у системі функцій державного управління, а також доцільність його розгляду як самостійної функції державного управління у сфері нотаріату;

- визначення дефініції «нотаріат» як публічно-правового інституту, що передбачає діяльність уповноважених на те органів і посадових осіб, спрямовану на забезпечення позасудової охорони та захисту цивільних прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, територіальних громад та держави в межах безспірних правовідносин шляхом учинення нотаріальних дій;

- визначення дефініції «нотаріальна діяльність» під якою пропонується розуміти здійснювану від імені держави публічно-правову, професійну діяльність нотаріусів та інших уповноважених державою осіб, що спрямована на забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави шляхом пocвiдчeння бeзcпipниx пpав, а також фактїв, що мають юридичне значення, вчинення інших нотаріальних дій, передбачених чинним законодавством, з метою надання їм юридичної достовірності та офіційного визнання;

- розуміння структури предмета державного контролю за нотаріальною діяльністю, в рамках якого пропонується окремо виділяти основні та додаткові елементи;

дістали подальшого розвитку:

- дослідження періодизації історії розвитку інституту контролю за нотаріальною діяльністю, в основу якої були покладені такі критерії: суттєві зміни суспільно-політичних та економічних умов на українських землях у конкретний історичний період; загальні тенденції розвитку інституту нотаріату; розвиток адміністративно-правового регулювання контролю за нотаріальною діяльністю;

- аналіз першочергових напрямів удосконалення адміністративно- правового забезпечення контролю за нотаріальною діяльністю на сучасному етапі його розвитку;

- визначення співвідношення контролю та нагляду за нотаріальною діяльністю;

- характеристика нотаріату з чотирьох позицій: як системи органів і посадових осіб; як галузі права; як галузі законодавства; як наукової та навчальної дисципліни;

- систематизація загальних і специфічних ознак нотаріальної діяльності;

- положення про доцільність виокремлення двох напрямів судового контролю за нотаріальною діяльністю: за дотриманням законності під час надання нотаріальних послуг; за дотриманням законності під час організації нотаріальної діяльності;

- дослідження особливостей здійснення корпоративного та громадського контролю за нотаріальною діяльністю;

- положення про доцільність розроблення та ухвалення нового Закону України «Про нотаріат», спрямованого на остаточне запровадження в Україні латинської моделі організації нотаріату.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації наукові положення, узагальнення, висновки і рекомендації мають як теоретичне, так і прикладне значення, спрямовані на вдосконалення адміністративно-правових засад здійснення контролю за нотаріальною діяльністю, розвиток науки адміністративного права і процесу, підвищення рівня професійної підготовки спеціалістів юридичного профілю і використовуються у:

- правотворчості - в ході розроблення проекту нового Закону України «Про нотаріат», а також при удосконаленні інших нормативно- правових актів, якими визначаються концептуальні засади здійснення контролю за нотаріальною діяльністю, закріплюється система контролюючих органів та визначаються межі їх повноважень (довідки Науково-дослідного інституту публічного права від 26.01.2017 р. № 5/1/2-12 та Інституту законодавства Верховної Ради України від 20.04.2017 р. № 22/164/1-1-15);

- правозастосовній сфері - під час удосконалення практичної діяльності як суб’єктів, на яких покладається здійснення контролю за нотаріальною діяльністю, так і представників нотаріального корпусу;

- науково-дослідній діяльності - для подальшого розвитку положень науки адміністративного права і процесу з метою поглиблення теоретичних розробок питань, пов’язаних з удосконаленням адміністративно-правових засад здійснення контролю за нотаріальною діяльністю, а також при проведенні комплексних досліджень проблем удосконалення інституту вітчизняного нотаріату (акти впровадження Науково-дослідного інституту публічного права від 26.01.2017 р.; Інституту права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» від 01.03.2017 р.);

- освітньому процесі - під час удосконалення вже існуючих та розроблення нових програм і планів підготовки та підвищення кваліфікації нотаріусів та спеціалістів юридичного профілю, при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій з питань функціонування органів нотаріату, а також під час викладання таких навчальних дисциплін і спецкурсів, як «Нотаріат України», «Нотаріальна діяльність», «Адміністративне право України», «Державне управління», «Контроль та нагляд у державному управлінні» (акт впровадження Інституту права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» від 01.03.2017 р.).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремих її аспектів, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені на таких міжнародних та національних науково-практичних конференціях, семінарах та круглих столах: актуальні питання юридичної теорії та практики: наукові дискусії (м. Харків, 2015 р.); актуальні питання правової теорії та юридичної практики (м. Одеса, 2016 р.); державне регулювання суспільних відносин: розвиток законодавства та проблеми правозастосування (м. Київ, 2016 р.); актуальні проблеми реформування системи законодавства України (м. Запоріжжя, 2017 р.); рівень ефективності та необхідність впливу юридичної науки на нормотворчу діяльність та юридичну практику (м. Харків, 2017 р.).

Публікації. Теоретичні положення і практичні рекомендації, обґрунтовані в дисертації, дістали відображення у 12 наукових публікаціях, п’ять із яких статті, опубліковані в наукових фахових виданнях України, дві - у зарубіжних наукових періодичних виданнях та п’ять - тези доповідей на науково- практичних конференціях.

<< | >>
Источник: МАРТИНЮК ОЛЕНА АНТОНІВНА. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗА НОТАРІАЛЬНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2017. 2017

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВСТУП:

  1. 1.2.6. Понятие судебного решения и требования к нему. Вступление решения в законную силу
  2. 6. Подсудность, основанная на безоговорочном вступлении ответчика в процесс
  3. Глава 20. ПЕРЕСМОТР ПО ВНОВЬ ОТКРЫВШИМСЯ ОБСТОЯТЕЛЬСТВАМ РЕШЕНИЙ, ОПРЕДЕЛЕНИЙ И ПОСТАНОВЛЕНИЙ, ВСТУПИВШИХ В ЗАКОННУЮ СИЛУ
  4. ПРАВО НА ВСТУПЛЕНИЕ В БРАК
  5. § 1.2. Внешние свойства приговора, вступившего в законную силу
  6. Тема 17.Пересмотр вступивших в законную силу судебных постановлений в порядке надзора
  7. Тема 19.Пересмотр по вновь открывшимся обстоятельствам решений, определений, вступивших в законную силу
  8. 29.2. Вступление судебных решений в законную силу
  9. Вступление трудового договора в силу
  10. Условия вступления
  11. § 2. Вступление приговора в законную силу и обращение его к исполнению
  12. 2.3. Участие прокурора в пересмотре судебных актов, вступивших в законную силу
  13. ЛЕКЦИЯ №14. Пересмотр вступивших в законную силу решений суда в суде надзорной инстанции
  14. 1. Основания для пересмотра вступившего в законную силу акта по вновь открывшимся обстоятельствам
  15. Образец брачного договора для лиц, вступающих в брак
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -