Головні органи ООН

На сьогодні сформувалася незмінна система ООН, що включає в себе головні-органи:

• Генеральну Асамблею ООН;

• Раду Безпеки ООН;

• Економічну й Соціальну Раду ООН;

• Раду з Опіки ООН;

• Міжнародний Суд ООН;

• Секретаріат ООН.

До системи також належать і спеціалізовані установи:

• Міжнародний валютний фонд;.

• Міжнародний банк реконструкції й розвитку;

• Міжнародна фінансова корпорація;

• Міжнародна асоціація розвитку;

• Міжнародна морська організація;

• Міжнародна організація цивільної авіації;

• Міжнародна організація праці;

• Міжнародний союз електрозв'язку;

• Всесвітній поштовий союз;

• Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки й культури;

• Всесвітня організація охорони здоров'я;

• Всесвітня організація інтелектуальної власності;

• Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку;

• Продовольча й сільськогосподарська Організація Об'єднаних Націй;

• Всесвітня метеорологічна організація;

• Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку;

• Міжнародне агентство з атомної енергії.

У сучасній системі міжнародних відносин склалася так звана система ООН, яка об’єднала під егідою ООН багато міжурядових організацій і програм. Окрім цього, величезна кількість неурядових організацій отримала при ООН консультативний статус. Усе це дозволяє стверджувати, що ООН стала для інших міжнародних організацій, що здійснюють регулювання різних аспектів міжнародного життя, свого роду "центром тяжіння". Таким чином, вплив Організації Об'єднаних Націй на сучасні міжнародні відносини досить вагомий.

Центральними ланками у сфері діяльності ООН є її головні органи, до яких належать: Генеральна Асамблея (ГА ООН), Рада Безпеки (РБ ООН), Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР), Секретаріат, Міжнародний суд і Рада з опіки. Найважливіше значення для забезпечення цілей ООН мають ГА і РБ ООН

Генеральна Асамблея

У Генеральній Асамблеї (ГА) представлені всі держави-члени ООН.

Генеральна Асамблея ООН наділена широкою компетенцією. Відповідно до ст. 10 Статуту ГА ООН уповноважується "обговорювати будь-які питання або справи в межах чинного Статуту" і надавати рекомендації членам ООН або Раді Безпеки з будь-яких питань. Генеральна Асамблея володіє також певними повноваженнями у сфері підтримки миру і безпеки. Окрім цього, ГА ООН уповноважена вивчати і надавати рекомендації з метою сприяння міжнародній співпраці в політичній, правовій, соціально- економічній, культурній і гуманітарній сферах (ст. 13) з метою мирного врегулювання будь-якої ситуації, яка могла би "порушити загальний добробут або дружні відносини між націями" (ст. 14).

Генеральна Асамблея ООН виконує низку інших функцій, включаючи обрання непостійних членів РБ ООН (ст. 23), членів ЕКОСОР (ст. 61), Ради з опіки (ст. 86); спільно з РБ ООН обирає суддів Міжнародного суду (ст. 4 Статуту Міжнародного суду), за рекомендацією РБ ООН призначає Генерального секретаря ООН (ст. 97) і приймає нових членів (ст. 4).

Вона також розглядає щорічні й спеціальні доповіді про діяльність усіх органів ООН та її спеціалізованих установ (ст. 15); виконує бюджетні функції, вивчає і затверджує бюджет, визначає розмір внесків і бюджети спеціалізованих установ (ст. 17).

Відповідно до нормативних документів ООН кожна держава- член Організації зобов'язана сплачувати внески, цим самим формуючи так званий регулярний бюджет Організації.

Україна з 1997 р. сплачує 1,09 % бюджету. Окрім членських внесків, держави можуть здійснювати добровільні відрахування до бюджету. Водночас для держав Організації визначаються квоти за внесками на забезпечення діяльності Збройних Сил ООН, що беруть участь у врегулюванні конфліктів та заходах з підтримки миру і безпеки у "гарячих" точках світу.

Упродовж останнього десятиліття з'явилися проблеми щодо наповнення бюджету, а також ефективності його використання, що спричинило необхідність реформування Організації.

Генеральна Асамблея ООН — сесійний орган. Робота щорічних чергових сесій Асамблеї здійснюється шляхом проведення пленарних засідань у постійних комітетах: Комітеті з питань роззброєння і міжнародної безпеки (Перший комітет); Комітеті з економічних і фінансових питань (Другий комітет); Комітеті зі соціальних і гуманітарних питань та питань культури (Третій комітет); Комітеті зі спеціальних політичних питань і питань деколонізації (Четвертий комітет); Комітеті з адміністративних і бюджетних питань (П'ятий комітет) і Комітет з правових питань (Шостий комітет). Окрім чергових сесій, можуть скликатися спеціальні сесії з будь-якого питання, на вимогу Ради Безпеки або більшості членів ООН, протягом 15 днів з дня отримання Генеральним секретарем такої вимоги. Надзвичайні сесії можуть збиратися з питань загрози миру, порушення миру або за актами агресії на вимогу РБ ООН або більшості членів ООН протягом 24 год.

Кожна держава має в ГА один голос (при максимальній кількості представників - п’ять осіб). Рішення з важливих питань ухвалюються не менше ніж 2/3 присутніх держав і тих, що беруть участь у голосуванні. Для виконання покладених на неї функцій ГА створює постійні та тимчасові допоміжні органи.

Рада Безпеки

Рада Безпеки (РБ) є найважливішим постійно діючим органом, на який покладено головне завдання — підтримання міжнародного миру і безпеки. При виконанні цих обов'язків РБ ООН діє від імені всіх членів Організації (ст. 24).

До складу Ради Безпеки входять п'ять постійних членів — Росія, США, Великобританія, Франція і Китай — і десять непостійних членів, обраних відповідно до принципу справедливого географічного представництва строком на два роки без права негайного переобрання. У роботі РБ можуть брати участь (без права голосу) й інші держави-члени ООН.

Статутом ООН передбачена взаємодія РБ ООН з іншими органами — ЕКОСОР (ст. 65), Міжнародним судом (ст. 94); низку функцій РБ здійснює спільно з ГА ООН.

Рада Безпеки приймає акти двох видів — рекомендації та рішення; останні володіють юридично обов'язковою силою. Рада Безпеки ООН — постійно діючий орган; усі його члени повинні бути постійно представлені у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку (ст. 28). Рада збирається на засідання в міру необхідності, але, згідно з Правилами процедури, не рідше ніж раз на два тижні. Порядок голосування в РБ ООН визначений тими виключно важливими функціями, які на неї покладено за Статутом.

Кожний член Ради має один голос. Після набуття сили поправки до ст. 23 Статуту (31 серпня 1965 р.), що збільшує загальну

чисельність членів РБ до 15, для ухвалення рішення з процедурних питань достатньо дев'яти голосів будь-яких членів Ради. Для ухвалення рішень з усіх питань, які пов'язані з реалізацією Радою її функцій, потрібно не менше дев'яти голосів, включаючи співпадаючі голоси всіх постійних членів Ради (правило одноголосності постійних членів).

Засідання Ради Безпеки ООН.

Економічна і соціальна рада

Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР) покликана виконувати роль координатора у сфері міжнародного економічного, соціального, культурного і гуманітарного співробітництва. Важливість цього органу засвідчує той факт, що на нього припадає майже 70 % всіх бюджетних ресурсів, а також персоналу ООН. У 1965 р. кількість членів Економічної і Соціальної Ради було збільшено з 18 до 27 і в 1973 р.

ЕКОСОР проводить щорічно дві сесії тривалістю в один місяць: у Нью-Йорку і в Женеві. Як один із шести головних органів ООН Економічна і Соціальна Рада має такі функції і повноваження:

- обговорює міжнародні економічні й соціальні проблеми глобального і міжгалузевого характеру і розробляє рекомендації щодо політики з цих проблем для країн-членів і для системи ООН;

- проводить дослідження, складає доповіді, розробляє рекомендації з міжнародних проблем в економічній і соціальній сферах Генеральній Асамблеї, членам Організації та зацікавленим спеціалізованим установам;

- заохочує держави до дотримання прав людини і основних свобод для всіх;

- скликає міжнародні конференції і розробляє для подання Генеральній Асамблеї проекти конвенцій з питань, що входять до її компетенції;

- веде переговори зі спеціалізованими установами відносно домовленостей, угод, що стосуються взаємовідносин цих установ з ООН;

- погоджує діяльність спеціалізованих установ через консультації з ними і надання рекомендацій;

- надає послуги і допомогу (за ухвалою Генеральної Асамблеї) членам ООН, а також спеціалізованим установам на прохання останніх;

- консультує відповідні неурядові організації з питань, які входять до її компетенції.

Рада може також скликати міжнародні конференції у межах своєї компетенції. Обов'язком ЕКОСОР є координація діяльності спеціалізованих установ, підтримка стосунків з міжурядовими і неурядовими організаціями (ст. 62—66, 71 Статуту ООН).

Економічна і соціальна рада є сесійним органом. Робота чергових сесій ЕКОСОР відбувається в трьох сесійних комітетах у складі всіх членів. Рішення приймаються звичайною більшістю голосів присутніх членів і тих, що беруть участь у голосуванні Ради.

Протягом року робота ЕКОСОР провадиться в її допоміжних органах: комісіях і комітетах, які регулярно збираються, і подають доповіді і звіти.

Механізм допоміжних органів ЕКОСОР складається з функціональних комісій, постійних комітетів, регіональних комісій, постійних експертних органів. Крім того, сімнадцять спеціалізованих установ, пов'язаних з ООН спеціальними угодами про співробітництво і координацію, взаємодіють з нею і одна з одною через координуючий апарат ЕКОСОР. Це самостійні міжнародні організації, створені на основі міжурядових угод, які мають широку компетенцію і працюють у співробітництві з ООН. Спеціалізовані установи користуються самостійністю і мають повну юридичну правоспроможність. ЕКОСОР координує їхню діяльність.

Функціональні комісії:

- Статистична комісія,

- Комісія з народонаселення,

- Комісія соціального розвитку,

- Комісія з прав людини,

- Комісія про становище жінок,

- Комісія з наркотичних засобів.

Регіональні комісії:

- Економічна комісія для Африки,

- Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану,

- Європейська економічна комісія,

- Економічна і соціальна комісія для Латинської Америки і Карибського басейну,

- Економічна комісія для Західної Азії.

Постійні комітети і комісії на правах комітетів:

- Комітет по програмі і координації,

- Комітет по природних ресурсах,

- Комітет по неурядових організаціях,

- Комітет по переговорах з міжурядовими установами,

- Комісія по транснаціональних корпораціях,

- Комісія по населених пунктах.

Функціонує також ряд експертних органів з питань:

- запобігання злочинності та боротьба з нею,

- планування розвитку,

- міжнародне співробітництво з питань податків

> перевезення небезпечних вантажів.

Рада з опіки

Розділ XII Статуту ООН передбачає створення міжнародної системи опіки, до якої повинні були ввійти території, що знаходилися під мандатом Ліги Напій: території, відчужені в результаті Другої світової війни від ворожих держав, і території, добровільно включені в систему опіки державами, відповідальними за їх управління. Таким чином, у систему опіки увійшло 11 територій. Держави, що управляли територіями під опікою, уклали з ООН відповідні угоди. З боку ООН функції опіки здійснювала Рада з опіки, що працювала під керівництвом ГА ООН. Склад Ради залежав від кількості управляючих держав (максимальна кількість досягла 14 у період 1955 — 1960 pp.). Остання з підопічних територій отримала незалежність у 1994 р., тим самим Рада з опіки виконала покладені на неї функції. У зв'язку з цим було ухвалено рішення про те, що Рада повинна скликатися лише в міру необхідності.

Міжнародний суд

Міжнародний суд є головним судовим органом ООН. Його Статут — невід'ємна частина Статуту ООН. Усі члени ООН є de facto учасниками Міжнародного суду (ст. 92—93). Відповідно до ст. 93(2) учасником Міжнародного суду може стати держава, яка не є членом ООН (наприклад, Швейцарія, яка була членом Суду, не будучи членом ООН до 2002 p.).

Міжнародний суд ООН - один з шести головних органів ООН і головний судовий орган цієї організації. Заснований в 1945 році замість Постійної палати міжнародного правосуддя (ППМП) при Лізі Націй. У жовтні 1945 року ППМП на своїй останній сесії ухвалила рішення про передачу своїх архівів і майна Суду, який також мав засідати в Палаці миру в Гаазі. 31 січня 1946 року судді ППМП пішли у відставку і 5 лютого 1946 року Генеральна Асамблея і Рада Безпеки ООН вибрали перших членів Міжнародного Суду. У квітні 1946 року ППМП була офіційно розпущена, і Суд, зібравшись на перше засідання, вибрав своїм Головою суддю Хосу Густава Герроро (Сальвадор), який був останнім головою ППМП. Перше засідання було проведене 18 квітня 1946 року.

Суд формується і діє відповідно до свого Статуту, який є невід'ємною частиною Статуту ООН. Статут Міжнародного Суду був підписаний 26 червня 1945 року і набув чинності 24 жовтня 1945 року. Міжнародний суд може розглядати суперечки між державами з їх згоди (розділ II Статуту Міжнародного суду), а також надавати консультативні висновки з правових питань за запитами РБ ООН, ГА ООН та інших органів і спеціалізованих установ ООН з дозволу Генеральної Асамблеї (розділ IV Статуту).

Суд складається з "незалежних суддів, обраних, незалежно від їх громадянства, з числа осіб, наділених моральними якостями, що задовольняють вимогам, чинним в їхніх країнах, для призначення на вищі судові посади, або є юристами з визнаним авторитетом у галузі міжнародного права" (ст. 2 Статуту). Суд складається з п'ятнадцяти членів, обраних на дев'ять років, з ротацією третини складу кожні три роки (ст. 13 Статуту). У складі Суду не "може бути двох громадян однієї і тієї ж держави" (ст. З Статуту).

Судді обираються Генеральною Асамблеєю і Радою Безпеки ООН, незалежно один від одного, абсолютною більшістю голосів.

Суд шляхом таємного голосування, в якому беруть участь всі 15 суддів Міжнародного суду ООН, обирає строком на три роки голову і віце-голову (заступника) Суду, які можуть бути переобрані. Суд призначає свого секретаря.

На посаду голови Міжнародного суду ООН 6 лютого 2009 року був обраний японець Хісасі Овада (Hisashi Owada). 76-річний Хісасі Овада замінив на цій посаді британську суддю Розалін Хіґґінс (Rosalyn Higgins). Заступником нового голови суду був вибраний 52- річний словацький суддя Петер Томка (Peter Tomka).

Хісасі Овада, випускник юридичного факультету Гарвардського університету, є суддею Міжнародного суду ООН з 2003 року. З 2001 року він також є членом Постійного міжнародного арбітражного суду. З 1994 по 1998 рік він був постійним представником Японії при ООН.

Штаб-квартира Міжнародного суду знаходиться в Гаазі (Нідерланди). До компетенції Міжнародного суду відносять розгляд справ, пов'язаних з територіальними (прикордонними) суперечками держав, визначенням економічних зон морів, права на риболовлю, спірні питання, що виникають між державами.

Розгляд справ порушується одним з двох наступних способів:

1) За допомогою повідомлення про спеціальну угоду: спеціальна угода є двосторонньою за своїм характером, полягає державами, охочими спільно представити спір на розгляд Суду, і складається з одного тексту питань, які вони погодилися передати на розгляд Суду; будь-яка з цих держав може порушити розгляд, повідомивши Секретаріат про цю угоду;

2) За допомогою заяви: заява, яка є односторонньою за своїм характером, подається державою проти іншої держави на основі юрисдикційної статті в договорі або заяв в рамках системи «факультативної обмовки».

У документах, що супроводжуються листом міністра закордонних справ відповідної держави або його посла в Гаазі, має вказуватися точний предмет суперечки і назви сторін. Заява повинна бути докладнішою, ніж спеціальна угода: крім вищезазначених елементів, держава заявник повинна вказати підстави наявності, на його думку, у Суду юрисдикції. Вона повинна також вказати точний характер претензії і представити короткий виклад фактів і підстав, що лежать в основі цієї претензії.

Секретар негайно супроводить спеціальну угоду або заяву іншій стороні і суддям, а також Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй і всім державам членам, що мають право звертатися до Суду. Він включає справу в загальний список Суду і інформує пресу.

Рішення Суду є обов'язковим для відповідних сторін. У статті 94 Статуту Організації Об'єднаних Націй передбачається, що «кожен член Організації зобов'язується виконати рішення Суду у тій справі, в якій він є стороною». Будь-яка держава, незалежно від того, чи є вона членом Організації Об'єднаних Націй чи ні, яка вважає, що інша сторона не виконала рішення Суду, може довести це питання до відома Ради Безпеки. Остання, якщо визнає це необхідним, може зробити рекомендації або вирішити про вживання заходів для виконання рішення.

Джерела права, що використовує Суд

При розгляд справи і винесення ухвал Суд застосовує джерела права, які визначені в статті 38 його Статуту, а саме

- міжнародні конвенції і договори;

- міжнародний звичай;

- загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;

- судові рішення і доктрини найкваліфікованіших фахівців з міжнародного права.

Печать міжнародного суду.

Секретаріат

Секретаріат ООН складається з Генерального секретаря ООН, що призначається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією РБ ООН і є вищим посадовцем Організації, і персоналу. Генеральний секретар призначається строком на п'ять років. Зараз цей пост обіймає Пан Гі Мун (Південна Корея). Першим Генеральним секретарем був Трюгве Лі (Норвегія), який обіймав цю посаду до 1953 року. Даг Хаммаршельд (Швеція) був Генеральним секретарем з 1953 по 1961 рік. У Тан (Бірма, нині Мьянма) очолював ООН до 1971 р., його змінив Курт Вальдхайм (Австрія), який перебував на цій посаді з 1972 по 1981 рік. Хав'єр Перес де Куе-льяр (Перу) вступив на посаду 1 січня 1982 року. 3 1992 р. Генеральним

секретарем ООН був єгиптянин Бутрос Бутрос Галі. У грудні 1996 р. Секретаріат очолив представник Африканського континенту, дипломат з Гани Кофі Аннан. А з 1 січня 2007 року Пан Гі Мун.

Секретаріат повинен забезпечити нормальне функціонування всіх органів ООН. У його структуру входять департаменти, управління та інші підрозділи. Загальна чисельність персоналу Секретаріату, станом на 30 червня 2010 року, в цілому становить близько 44 000 працівників.

У силу свого статусу міжнародних цивільних службовців, співробітники і Генеральний секретар відповідають за свою діяльність тільки перед ООН. Беручи призначення, співробітники зобов'язуються виконувати свої функції і будувати свою поведінку, керуючись тільки інтересами ООН, не запитуючи і не отримуючи вказівок від якого б то не було уряду або влади, сторонньої для Організації. Відповідно до Статуту, кожний член Організації зобов'язується поважати строго міжнародний характер обов'язків Генерального секретаря і персоналу Секретаріату.

Регулярний бюджет ООН затверджується ГА ООН на дворічний термін. Основним джерелом надходжень є внески держав-членів, розміри яких визначаються відповідно до показників економічного розвитку цих країн. "Хронічною хворобою" ООН, на жаль, стали затримки сплати багатьма державами-членами внесків до регулярного бюджету і на операції з підтримки миру, що фінансуються окремо. У 90-х роках минулого століття Генеральні секретарі Бутрос Бутрос Ґалі та Кофі Аннан робили спроби запровадити організаційні зміни з тим, щоб скоротити чисельність персоналу і забезпечити більш ефективне використання бюджетних коштів.

Генеральні Секретарі ООН