Основні різновиди органів держави соціально- демократичної орієнтації (стисла характеристика)

Апарат держави соціально-демократичної орієнтації скла­дається, у найбільш загальному вигляді, з таких частин, ланок:

Орган законодавчої влади (парламент)

Призначення, «покликання» цього державного органу - бути представником (представницьким органом) усього доро­слого населення держави, усіх його частин, для того щоб вира­

жати і втілювати у життя його волю та інтереси.

У державах соціально-демократичної орієнтації парла­мент (у різних країнах він має різні назви - Національні Збо­ри, Верховна Рада, Конгрес, Сейм) утворюється, зазвичай, шляхом загальних рівних виборів. Він може не поділятися на частини - бути однопалатним (Україна, Фінляндія, Угорщина, Греція, Данія, Швеція, Болгарія) або ж складатися з двох час­тин - «палат» (Велика Британія, США, Росія, Австрія, Італія, ФРН, Норвегія). Двопалатна структура парламенту (бікамера- лізм) найбільш виправдана у тих країнах, де існує федератив - ний державний устрій. Палати парламенту, зазвичай, відріз­няються порядком (правилами) формування та повноважен­нями (компетенцією).

Глава держави

Призначення цього органу (президента, монарха) - назов­ні уособлювати, представляти державу, її народ (націю), сприя­ти узгодженості в діяльності інших гілок державної влади, бути гарантом збереження суверенітету, незалежності і цілісності держави, додержання її конституції, прав і свобод людини і громадянина. Для виконання зазначених функцій глава держа­ви формує відповідні служби, підзвітні йому.

У президентських республіках або в дуалістичних монархі­ях глава держави, крім цього, формуючи вищий орган виконав­чої влади (уряд), безпосередньо очолює його і керує його діяльністю.

Виборний глава держави (президент) обирається або всім населенням (переважно у президентських республіках), або ж парламентом, чи, принаймні, за його участю (іноді у парламе­нтських чи у «змішаних» - парламентсько-президентських - республіках). У деяких державах існує посада і віце-президента (США).

Органи виконавчої влади

Вони, як правило, поділяються на:

- вищі (уряд, який у різних країнах має неоднакові «влас­ні» назви: Рада Міністрів, Кабінет Міністрів та ін.);

- центральні (міністерства, інші відомства);

- місцеві (утворювані центральними органами виконав­чої влади їхні «представництва» на відповідних територіях (адміністрації, управління, комітети, відділи, департаменти тощо).

Ці органи покликані, виконуючи ухвалені парламентом закони (а також акти, прийняті іншими вищими чи централь­ними органами держави), здійснювати повсякденне оператив­не управління відповідними сферами суспільного і державного життя.

Уряд формується (починаючи з його глави - прем'єр- міністра) президентом чи монархом (відповідно, у президентсь­кій республіці чи в дуалістичній монархії), або ж парламентом (у парламентській республіці чи в парламентській монархії).

У своїй діяльності уряд підзвітний тому органові, який йо­го сформував. Тому зміна домінуючої в парламенті політичної партії (за парламентської форми державного правління) або обрання президентом особи з іншою політичною програмою, ніж у його попередника, зазвичай, тягне за собою призначення нового прем'єр-міністра та й, зрештою, нового уряду, а також значної частини вищого чиновництва.

Що ж стосується місцевих органів виконавчої влади, то їхній персональний склад може при цьому залишитись майже незмінним, оскільки вони зобов'язані беззастережно викону­вати вказівки вищої адміністрації. Прийнято вважати, що на локальному рівні органи державного управління у своїй діяль­ності мають бути унезалежненими від політики і лояльними до держави, яку би політичну лінію її вищі органи не прово­дили (хоча практична реалізація такого положення може створювати чимало проблем).

ланок управлінської системи, військових і цивільних посадо­вих осіб тощо).

Органи судової влади

Основне призначення судових органів полягає у розв'я­занні конфліктів, суперечок між суб'єктами права, у захисті та відновленні їхніх прав, у притягненні правопорушників до юридичної відповідальності.

У державах соціально-демократичної орієнтації ці органи характеризуються, так би мовити, плюралістичністю - органі­заційною та функціональною спеціалізацією (вони здійснюють конституційне, цивільне, господарське, адміністративне, кри­мінальне судочинство). Це зумовлюється диференційованістю процесуальних процедур, застосовуваних для вирішення справ, котрі виникають у різноманітних сферах суспільного життя.

У різних державах рівень спеціалізації судових органів є, зрозуміло, неоднаковим.

Органи контрольно-наглядової влади

Хоча вони утворюються, зазвичай, вищими чи централь­ними органами держави (парламентом, президентом, урядом), проте у системі державного апарату посідають окреме місце. Маючи власну, чітко визначену законом компетенцію, вони виконують відносно самостійну роль у державі та суспільстві. До них належать, наприклад, прокуратура, омбудсмен (уповно­важений парламенту з прав людини), різноманітні спеціалізо­вані інспекції.

У багатьох випадках ці органи не є ланкою, елементом якихось інших державних структур, навіть «гілок» державної влади, внаслідок чого й можуть розглядатись як окремий різновид органів держави.